Дата документу 29.10.2025Справа № 554/12483/25
Провадження № 2/554/4754/2025
29 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави
в складі головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
за участю учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор»: адвокат Тукало В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Приватного підприємства Полтавське бюро інвентаризації «Інвентаризатор»; третя особа: Перша полтавська державна нотаріальна контора, про скасування арешту з нерухомого майна,-
У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Приватного підприємства Полтавське бюро інвентаризації «Інвентаризатор» про скасування арешту з нерухомого майна, в якому просить скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладеного за постановою слідчого слідчого відділу Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 22.05.2009 року у кримінальній справі №09220100 (судова справа №1-281/09), обтяження 8742022, зареєстроване 25.05.2009 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що 06.08.2009 року Ленінським районним судом м.Полтави був засуджений ОСОБА_2 за ст.ст.309 ч.1, 307 ч.2,69,321 ч.3,70 ч.1 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі без конфіскації майна (справа №1-281/09). При винесенні вироку питання про скасування арешту вирішено не було.
22.05.2009 року в ході проведення досудового розслідування у вищезазначеній кримінальній справі №09220100 слідчим Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України Бруздаєвою І.О. винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме на вклади, цінності та особисте майно, де б воно не знаходилось.
У відповідності до реєстраційного номеру обтяження №8742022 від 25.05.2009 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесені відомості про арешт нерухомого майна, який накладений на підставі постанови про накладення арешту, б/н, винесеної слідчим СВ Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області Бруздаєвою І.О. 22.05.2009 року на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Дані відомості внесені реєстратором: Першою полтавською державною нотаріальною конторою.
Зазначає, що арешт був накладений на підставі формальної інформації ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 13.05.2009 року про те, що згідно реєстрових книг Полтавського БП «Інвентаризатор» за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 в спільній сумісній власності. Внаслідок цього безпідставно, незаконно був накладений арешт на належну їй квартиру АДРЕСА_1 , якою вона одноособово володіє з 28.04.2000 року на підставі договору купівлі-продажу до теперішнього часу, що підтверджується наявними в оригіналі у неї документами. У відповідності до реєстраційного напису на правовстановлюючому документі дана квартира зареєстрована Полтавським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 у реєстрову книгу №122, за зареєстрованим №16659 від 05.05.2000 року.
Про те, що її квартира знаходиться під арештом вона дізналася під час підготовки документів для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, так як до 2013 року реєстрацію речових прав власності здійснювали бюро технічної інвентаризації на паперових носіях.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 з 04.07.2003 року зареєстрований у АДРЕСА_2 , а фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Жодної інформації про те, що він має будь-яке відношення до неї або до належного їй майна немає і не може бути.
Вважає, що відповідачі не перевірили належним чином кому саме і на підставі яких документів квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності, не надали підтвердження на паперових носіях, а тому наклали арешт на чуже майно, чим порушили її право на володіння, користування та розпорядження майном.
З огляду на зазначене, на правовідносини, пов'язані із розв'язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте, положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження в кримінальній справі. Шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом у зв'язку з неприйняттям обов'язкового рішення про скасування арешту майна після припинення кримінальної справи, КПК України 1960 року не встановлював.
Ухвалою суду від 25.08.2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем ГУНП в Полтавській області наданий до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просить позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначив, що ГУНП в Полтавській області зареєстровано як юридичну особу 07.11.2015 року (код ЄДРПОУ 40108630). Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що арешт на майно позивача був накладений постановою слідчого Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області Бруздаєвою І.О. від 22.05.2009 року. Тобто, на момент накладення арешту на квартиру (2009 рік) ГУНП в Полтавській області як самостійна юридична особа ще не існувала. Зауважує, що органи Національної поліції ні постановою КМУ №730, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не визначені правонаступниками міліції.
Досудове розслідування по кримінальній справі, про яке позивач вказує у позовній заяві, слідчими поліції не проводилося, і не могло проводитися, оскільки територіальні органи поліції були утворені тільки в листопаді 2015 року. Таким чином, ГУНП в Полтавській області не порушувало прав та інтересів позивача, спірні питання між позивачем і ГУНП в Полтавській області відсутні, а тому ГУНП в Полтавській області взагалі не повинно процесуально бути відповідачем по даній справі (а.с.36-38).
Відповідачем ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» наданий до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просить позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначив, що підприємство не є учасником правовідносин і не може бути відповідачем у питанні вказаного арешту, оскільки не здійснювало реєстраційних дій щодо зазначеного арешту майна. Відповідно до офіційних відомостей, арешт накладений нотаріальною конторою, яка є учасником правовідносин і повинна бути відповідачем у зв'язку із поданим позовом та перевіркою у суді законності виконання вимог ст.3 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час накладення арешту в частині дотримання принципів об'єктивності та достовірності під час реєстрації арешту та ведення державного реєстру (а.с.46-47).
Позивачем надана до суду відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначила, що саме на підставі відповіді відповідача ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 13.05.2009 року на офіційний запит слідчого був накладений арешт на належну їй квартиру. ОСОБА_2 немає жодного відношення до її нерухомості. Так, у 2000 році нею була придбана квартира, в 2008 році нею здійснено самочинне будівництво, на яке в подальшому саме за нею визнано право власності у відповідності до рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 24.09.2008 року. Позов ОСОБА_1 до Октябрського райвиконкому у м.Полтаві, КП «Інвентаризатор» про визнання права власності на самочинно побудований балкон та перепланування квартири задоволено повністю. Саме за нею визнано право власності на самочинну прибудову площею 17,8 кв.м з погрібом 4,9 кв.м, добудовану до квартири АДРЕСА_1 . Зобов'язано КП «Інвентаризатор» зареєструвати право власності за нею на вищевказані самочинні перепланування та добудову до квартири АДРЕСА_1 . Дане рішення було реалізовано, в КП «Інвентаризатор» на останньому аркуші технічного паспорту зазначено, що узаконено згідно рішення Октябрського районного суду м.Полтави та поставлена дата 10.10.2008 року. Тобто, дана квартира повністю одноособово належала і належить їй - ОСОБА_1 (а.с.95-97).
Відповідачем ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» надані до суду заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких представник просить позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначив, що за наявними відомостями у підприємства нерухомого майна за вказаною адресою є таким, що: має статус завершеного будівництва шляхом реконструкції, що унеможливлює підтвердити статус позивача як власника із обмеженими правомочностями. Тобто, власник самовільно реконструйованого, нерухомого майна без офіційних відомостей щодо введення майна в експлуатацію, без офіційних відомостей про виникнення права власності з моменту його державної реєстрації.
Підприємство не брало участі у правових діях щодо арешту майна і позов до підприємства є позовом до неналежного відповідача (а.с.106-111).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила вимоги задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві. Зазначила, що зі ОСОБА_2 вона не знайома, він немає жодного відношення до її квартири, вона придбала її сама. Конфіскація майна до нього судом не була застосована. На теперішній час позивач не може розпорядитись своєю власністю, що є порушенням її конституційних прав.
Представник відповідача ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» адвокат Тукало В.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві. Зазначив, що ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» не є належним відповідачем у справі, не є учасником правовідносин, бо арешт накладався у кримінальній справі. БТІ не надавало відомостей про те, що особа є власником квартири; відсутні дані, що слідчий взагалі до них звертався із запитом. Державна реєстрація на квартиру після реконструкції не відбулася; процедуру введення в експлуатацію не було проведено.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області до суду повторно не з'явився, про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Третя особа Перша полтавська державна нотаріальна контора до суду свого представник не направила, про розгляд справи повідомлена належним чином. Просила у наданій заяві розглядати справу у відсутність представника.
Суд, заслухавши позивача та представника відповідача ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор», розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у рази їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 28.04.2000 року позивач ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу. У відповідності до реєстраційного напису на правовстановлюючому документі дана квартира зареєстрована Полтавським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 у реєстрову книгу №122, за зареєстрованим №16659 від 05.05.2000 року (а.с.10).
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 24.09.2008 року позов ОСОБА_1 до Октябрського райвиконкому у м.Полтаві, КП «Інвентаризатор» про визнання права власності на самочинно побудований балкон та перепланування квартири задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинну прибудову, площею 17,8 кв.м, з погрібом пл.4,9 кв.м, добудовану до квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно переплановану квартиру АДРЕСА_1 в складі: коридору 1 пл. 4,4 кв.м та кухні 4 пл.5,5 кв.м, суміщеного санвузлу 2 пл.3,7 кв.м, кімнати 5 пл.12,1 кв.м, кімнати 6 пл.14,5 кв.м.
Зобов'язано КП «Інвентаризатор» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на вищевказані самочинні перепланування та добудову до квартири АДРЕСА_1 (а.с.98-99).
Згідно з матеріалами справи, постановою слідчого слідчого відділу Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 22.05.2009 року у кримінальній справі №09220100 (судова справа №1-281/09), обтяження 8742022, зареєстроване 25.05.2009 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначено власника - ОСОБА_2 (а.с.14 - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Відповідно до вироку від 06.08.2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.309 ч.1,307 ч.2,321 ч.3 КК України, та призначено покарання у вигляді трьох років одного місяця позбавлення волі без конфіскації майна (а.с.15-16).
Згідно з позовом, ОСОБА_1 на сьогоднішній день не може внести дані по своїй квартирі до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки наявний запис про арешт майна.
Приймаючи рішення по даній справі суд керується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 (провадження № 14-516цс19).
Так, у пунктах 21.1, 21.4, 32 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року визначено, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Як встановлено судом, предметом позову у справі є скасування арешту на квартиру, накладеного постановоюслідчого слідчого відділу Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 22.05.2009 року у кримінальній справі №09220100 (судова справа №1-281/09), на підставі КПК України 1960 року в редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.
ОСОБА_1 не була учасником кримінального провадження, арешт на спірну квартиру накладено в рамках указаної кримінальної справи 22.05.2009 року.
Кримінальне провадження закінчено та у справі 06.08.2009 року винесено вирок.
Судом встановлено та матеріалами цивільної справи підтверджено, що ОСОБА_2 , щодо майна якого прийнята постанова слідчого про арешт майна, жодного відношення до квартири позивача за адресою: квартиру АДРЕСА_1 , немає.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (правова позиція Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-709цс16).
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.
Щодо заперечень представника відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області про неналежність відповідача, суд звертає увагу на те, що саме слідчим вже неіснуючого слідчого відділу Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області було накладено арешт на майно позивачки помилково, а тому на теперішній час саме ця особа - ГУНП в Полтавській області має бути відповідачем у справі.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідач це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Суд вважає, що позивачем не доведено наявність безпосереднього зв'язку зі спірними матеріальними правовідносинамиПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» та те, що цей відповідач порушив, не визнав або оспорив її права, свободи чи інтереси.
Тобто, в частині позовних вимог до відповідача ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» слід відмовити, у зв'язку з тим, що воно є неналежним відповідачем у справі.
За встановлених обставин справи та вимог закону суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 10, 89, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.317,319,321 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Приватного підприємства Полтавське бюро інвентаризації «Інвентаризатор»; третя особа: Перша полтавська державна нотаріальна контора, про скасування арешту з нерухомого майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладеного за постановою слідчого слідчого відділу Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 22.05.2009 року у кримінальній справі №09220100 (судова справа №1-281/09), обтяження 8742022, зареєстроване 25.05.2009 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою.
В задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства Полтавське бюро інвентаризації «Інвентаризатор» - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2025 року.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: 36014, м.Полтава, вул.Ю.Матвійчука,83, код ЄДРПОУ: 40108630;
відповідач: Приватне підприємство Полтавське бюро інвентаризації «Інвентаризатор»; місцезнаходження: 36014, м.Полтава, пров.Романа Шухевича,4, код ЄДРПОУ: 03351705;
третя особа: Перша полтавська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 36000, м.Полтава, вул.Гоголя,11, код ЄДРПОУ: 02900156.
Суддя А.М.Чуванова