Справа № 539/4046/25
Провадження № 2/539/1792/2025
(заочне)
03 листопада 2025 року м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Просіної Я.В.,
за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, представник позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна,
установив:
18 серпня 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов позов від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») в якому останній просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за договором позики № 2164179 в розмірі 19056,00 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі -ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2164179, який підписано електронним підписом позичальника.
Згідно з п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.5.1. п. 5 договору позики).
А також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на вище вказаному сайті, їх суть, зміст, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору йому зрозумілі (п.п.5.3 п.5 договору позики).
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ«ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 41 від 24.01.2025 року до Договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК«ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 2164179 від 11 вересня 2024 року в сумі 19056 грн, з яких: 6000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 12,60 грн сума заборгованості за відсотками, 12000,00 грн сума заборгованості за пенею та 1043,40 грн комісія за надання позики..
Відповідач не виконав зобов'язання за договором позики № 2164179 від 11 вересня 2024 року, право вимоги за яким набуло ТОВ «ФК «ЄАПБ». Вважаючи себе кредитором за договором позики № 2164179 від 11 вересня 2024 року (боржником за якими є відповідач) ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість 19056,00 грн.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Окрім того, витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 та виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 11.09.2024 по 16.09.2024, з детальною інформацією щодо призначення платежу і джерело надходження коштів.
На виконання ухвали від 27 серпня 2025 року в частині витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» 16 вересня 2025 року надіслало до суду витребувану інформацію.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позову представник позивача просив розгляд справи провести без участі представника позивача. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Конверт з судової повісткою на 01.10.2025 року разом із ухвалою про відкриття провадження у справі, якою встановлювався відповідачу п'ятнадцятиденний строк для надання до суду відзиву на позов та копією позовної заяви з додатками, а також судова повістка на 03.11.2025 року направлялися на зареєстровану адресу відповідача та повернулись до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні ... відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що 11.09.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №2164179. Даний договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 853075.
Відповідно до п.2.1-2.4 Договору, сума позики складає 6000,00 грн, строк позики 22 дні, процентна ставка/день 0,01%, комісія за надання позики від суми наданої позики 17,39%, що у грошовому виразі складає 1043,40 грн. Дата надання позики 11.09.2024, дата повернення позики 02.10.2024, денна процентна ставка/день 0,80%, проценти за понадстрокове користування позикою за день 5,0%, пеня 5,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1573,96%, орієнтовна загальна вартість позики 7056,00 грн.
Відповідно до п.6 Договору, позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати позики, установлених договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора під час реалізації позичальником такого права (а.с.7-10).
Відповідно до довідки виданої ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 06.08.2025 року 11.09.2024 року було здійснено платіж в сумі 6000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 (а.с.15).
Відповідно до інформації наданої АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком емітувалась платіжна картка № НОМЕР_3 (а.с.62).
Відповідно до виписки по руху по картці клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на картку № НОМЕР_3 було здійснено зарахування в сумі 6000,00 грн (а.с.63).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2164179 від 11.09.2024 ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 6000,00 грн. 11.09.2024 року було нараховано комісію за надання кредиту 17,39% - 1043,40 грн.
В період з 11.09.2024 року по 02.10.2024 року (22 дні) нараховувалися відсотки за користування кредитом по 0,60 грн в день, що в сумі складає 12,60 грн, та в період з 03.10.2024 року по 11.11.2024 року (40 днів) нараховувалась пеня по 300,00 грн в день, що в сумі складає 12000,00 грн (а.с.12-13).
14 червня 2021 року ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги (а.с.17-19).
Відповідно до Додаткової угоди №7 до договору факторингу №14/06/2021 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» домовилися викласти пункт 9.1 Договору в наступній редакції: «9.1. Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку якщо жодна сторона не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік» (а.с.21).
Відповідно до реєстру боржників №41 від 24 січня 2025 року, ТОВ «ФК«ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №2164179 від 11.09.2024 року на суму 19056,00 грн, з них: 6000,00грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12,60 грн - заборгованість по відсоткам, 12000,00 грн - сума заборгованості за пенею, 1043,40 - комісія за надання позики (а.с.25).
Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договору факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі позики № 2164179 від 11.09.2024 року, і він користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за ним обчислюється заборгованість за кредитним договором № 2164179 від 11.09.2024 року.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору № 2164179 відповідач фактично отримані кошти у добровільному порядку не повернув в порядку та у строки, передбачені договором, і після відступлення права грошової вимоги не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу в сумі 6000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Порядок нарахування та розмір відсотків за користування кредитом повністю відповідає умовам договору та вимогам законодавства.
Таким чином, оскільки відповідач отримав кредитні кошти, однак свої зобов'язання щодо повернення у встановлений договором строк кредиту та сплатити процентів за користування ним не виконав, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 12,60 грн з відповідача на користь позивача.
При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог в частині тіла кредиту в повному обсязі та задоволення позовних вимог в частині нарахування відсотків за вказаним кредитним договором.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею, то відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Вказане позивачем не враховано при здійсненні нарахування неустойки. Оскільки період за який здійснено нарахування штрафу починається після 24 лютого 2022 року, то вказана сума не підлягає нарахуванню та стягненню.
Що стосується пред'явленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості по комісії за договором позики №2164179 від 11.09.2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.4. Договору комісія за надання позики складає 17,39% від суми наданої позики, що грошовому виразі складає 1043,40 грн та відповідно до розрахунку заборгованості була нарахована відповідачу 11.09.2025 року.
На підставі вищевикладеного, оскільки договором передбачена комісія в сумі 1043,40 грн, а відповідач її не оплатив, тому за договором позики №2164179 від 11.09.2024 з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути 1043,40 грн комісії.
У зв'язку з вищевикладеним, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором позики №2164179 від 11.09.2024 року в розмірі 7056,00 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 6000,00 грн, суми заборгованості за відсотками - 12,60 грн та комісії за надання позики - 1043,40 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 3028,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати у справі, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.
Позивачем відповідно до платіжної інструкції №124362 від 18.07.2025 року під час подання позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Відповідно, оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної суми позовних вимог, що складає 1121,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273 - 274, 279, 280, 354 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №2164179 у розмірі 7056 (сім тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1121 (одна тисяча сто двадцять одна) грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, адреса робочого місця: 07400, Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, буд.2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.В.Просіна