Справа №534/2874/25
Провадження №2-н/534/639/25
про відмову у видачі судового наказу
03 листопада 2025 року м. Горішні Плавні
Суддя Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області Малюк Марина Вікторівна, розглянувши ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
29.10.2025 ОСОБА_2 подано заяву про те, що в Горішньоплавнівському відділі державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №21255491 з примусового виконання виконавчого листа №2-1540 від 30.07.2010 про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про відмову у видачі судового наказу з таких підстав.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
За приписами частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог встановлених частиною першою статті 161 ЦПК України.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2012, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Заявник ОСОБА_1 просить видати судовий наказ про стягнення на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
У матеріалах справи наявна інформація, що вимога заявника пов'язана із необхідністю залучення заінтересованих осіб, оскільки виконується рішення про стягнення з боржника аліментів на користь іншої особи, права та інтереси якої зачіпаються вимогою заявниці.
Суд роз'яснює заявниці, що приписи статті 161 ЦПК України мають імперативний характер, тобто у цьому випадку законодавцем, на відміну від положень процесуального законодавства, яке врегульовує порядок розгляду справ за правилами позовного провадження, не надано суду права розсуду в частині розміру аліментів, який належить визначити за наслідками розгляду справи.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 2 статті 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Таким чином, беручи до уваги те, що заявницею заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст ст. 161, 165, 167 ЦПК України, суддя,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини.
Роз'яснити заявнику, що згідно зі статтею 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,21,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Суддя Марина МАЛЮК