Справа №534/2940/25
Провадження №2-н/534/658/25
03 листопада 2025 року м. Горішні Плавні
Суддя Горішньоплавнівського міського суддя Полтавської області Морозов В.Ю., розглянувши заяву про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості Комунальне житлове ремонтне-експлуатаційне підприємство № 1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
Суддею Горішньоплавнівського міського суду Морозовим В.Ю. заявлено самовідвід у справі за заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості Комунальне житлове ремонтне-експлуатаційне підприємство № 1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з посиланням на наявність підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Суд вважає заяву головуючого по справі судді Морозова В.Ю. про самовідвід обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Згідно ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, оположних свобод (Рим, 4.11.1950 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» (№33949/02, п. 49-53), вказано, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При цьому навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість.
Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір'ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір'я до незалежної судової влади буде підірвано.
Згідно ст1. Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
У відповідності до положень ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
За змістом положень п.п.2.5 Банголорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Зауважую, що зазначені вище обставини щодо заявлення відводів головуючому судді в жодному разі не є перешкодою для неупередженості судді при розгляді справи, проте зазначена обставина може викликати справедливі сумніви як осіб, які беруть участь у справі, так і сторонніх спостерігачів, в об'єктивності та незалежності головуючого судді.
При цьому явна і категорична недовіра сторони до дій та рішень судді, невиправдано ускладнить розгляд даної справи.
Враховуючи викладені обставини, з метою усунення сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді і для забезпечення суб'єктивної впевненості сторони і стороннього спостерігача в тому, що справа розглядатиметься незалежним і безстороннім судом, а також для усуненні будь-яких сумнівів в неупередженості суду, суд вважає, заяву судді Морозова В.Ю. про самовідвід слід задовольнити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 260, 353 ЦПК України, суд,
Заяву головуючого у справі судді Морозова В.Ю. про самовідвід задовольнити.
Справу № 534/2940/25 за заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості Комунальне житлове ремонтне-експлуатаційне підприємство № 1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передати в канцелярію Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області для визначення судді в порядку ст.33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ