Справа № 526/2995/25
Провадження № 2-др/526/13/2025
іменем України
03 листопада 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши заяву представника відповідача Рашко Лариси Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 526/2995/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-основа» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря,
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.10.2025 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-основа» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря - відмовлено.
До суду 22.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що під час надання відзиву на позовну заяву відповідач сплатив витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами другою - п'ятою статті 270 ЦПК України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Сторони в судове засідання не викликалися на підставі ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, якою визначено, що питання про ухвалення додаткового рішення може бути розглянуте за відсутності сторін.
Окремо при розгляді даної заяви суд враховує висновки, викладені в постанові КЦС ВС від 01.11.2023 (справа № 202/3681/16), зокрема, що додаткова постанова (рішення) відповідно до вимог ЦПК України має ухвалюватися в такому ж порядку, що й первісне судове рішення.
Повертаючись до цивільної справи № 526/2995/25, в межах якої вирішується питання про ухвалення додаткового рішення, то її розгляд проводився в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому вирішення питання про ухвалення додаткового рішення ухвалюється в такому ж порядку. Більш того, представник відповідача при зверненні до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення долучив до неї квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЕСІТС, заперечення позивача відсутні.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню статті 270 ЦПК України та вказано, що "додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав".
Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Також суд враховує висновки, викладені в постанові ВС від 13.03.2025 (справа № 275/150/22), що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Так, за матеріалами справи витрати на професійну правничу допомогу складають 10000 грн., а тому з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру такої винагороди, суд погоджується з розрахунком представника відповідача витрат на професійну правничу допомогу, яка також підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат.
На підставі наведеного та керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -
Заяву - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 526/2995/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-основа» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» (код ЄДРПОУ 41103827) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення складено та підписано 03.11.2025.
Головуючий: В. Г. Черков