Справа № 285/1880/25
провадження у справі №2/0285/1131/25
30 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
при секретарі судового засідання Лук'янці Н.В.,
за участі: представника позивача Нікушиної В.С., відповідача ОСОБА_1 ,
державного виконавця Ковальчука Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) по виплаті аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Звягельський відділ ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-
07.04.2025 представник позивача адвокат Нікушина В.С. звернулася до суду з зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей у розмірі 60410,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.01.2021 позивач розірвала шлюб з ОСОБА_1 . У шлюбі народилися діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . На підставі виконавчого листа №285/4580/20 від 01.02.2021 року, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 24.11.2020 і до повноліття.
На підставі ст. 196 СК України у позивача виникло право на стягнення неустойки (пені), що визначається в розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості.
Відповідач належним чином аліменти на утримання дітей не сплачував. Станом на 21.03.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 60410,45 грн., що підтверджується розрахунком від 21.03.2025 року, який складено державним виконавцем Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області.
Згідно розрахунку позивача сума неустойки (пені) за період з листопада 2020 року по березень 2025 року склала 553237 грн. 38 коп.
Враховуючи встановлене Законом обмеження, позивач просить стягнути неустойку (пеню) в розмірі заборгованості 60410,45 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Посилався на те, що регулярно сплачував аліменти у мінімальному розмірі - 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину. Саме такій розмір для нього визначив державний виконавець на підставі рішення суду, оскільки відповідач не мав постійного доходу. Згідно довідки від 13.06.2024 заборгованість зі сплати аліментів станом на зазначену дату складала 20152,25 грн. З липня 2024 відповідач здійснював сплату аліментів у збільшеному розмірі - 3500 грн. на двох дітей, що підтверджується чеками. Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить інформацію про заборгованість станом на ченрвень 2024 року в сумі 55968,05 грн., що суперечить раніше наданій довідці від 13.06.2024. З березня 2025 ОСОБА_5 працює у ФОП ОСОБА_6 , який здійснює утримання аліментів у розмірі 50% заробітної плати до погашення заборгованості. За таких обставин, вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня.
Представник третьої особи - державний виконавець Ковальчук Ю.В. у судовому засіданні пояснив, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів розрахована відповідно до ст. 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Довідка від 13.06.2024 містить невірну інформацію про розмір заборгованості відповідача, оскільки її розрахунок помилково було проведено виходячи з мінімального розміру аліментів у 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На теперішній час аліменти утримуються з доходів відповідача за місцем його роботи у розмірі 50% заробітної плати до погашення заборгованості. Надав суду розрахунок заборгованості станом 30.10.2025.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сторони у справі - є батьками неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
На підставі виконавчого листа №285/4580/20 від 01.02.2021 року, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 24.11.2020 і до повноліття.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Виходячи з аналізу норм ст. 549 ЦК України та ст. 196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов'язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов'язання.
Норма ч. 1 ст. 196 СК України при визначенні підстав для стягнення неустойки (пені) передбачає обов'язковий елемент - вину особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у виникненні заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наданими відповідачем доказами та розрахунком державного виконавця підтверджується факт регулярної сплати аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачем не надано доказів наявності у відповідача доходів, які б могли бути джерелом утримання аліментів у більшому розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Нарахування державним виконавцем заборгованості ОСОБА_1 у відповідності до зазначеного положення ч. 2 ст. 195 СК України є процесуальною дією, яка не пов'язана з волею боржника. Отже, не може бути доказом його вини у виникненні такої заборгованості.
За відсутності доказів вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, як необхідної умови реалізації права на стягнення неустойки (пені), суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили за результатом розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.11.2025.
Суддя А.В. Помогаєв