вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,
тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124
Справа № 281/450/25
Провадження по справі 2/281/281/25
03 листопада 2025 року селище Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Данчука В. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з указаним позовом. Зазначивши, що 02 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2141634. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. 02 вересня 2024 року ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73748852. 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25 відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідач належним чином зобов'язання за кредитними договорми не виконала, у зв'язку із цим утворилась заборгованість за договором позики № 2141634 від 02 вересня 2024 року в сумі 15129 грн. 00 коп. та за договором позики № 73748852 від 02 вересня 2024 року в сумі 11116 грн. 97 коп. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 26245,97 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 20.08.2025 року відкрито провадження в указаній справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження отримала, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України (а. с. 60).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, основані на договорах.
Щодо договору позики № 2141634 від 02 вересня 2024 року.
Встановлено, що 02 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2141634, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 10000,00 грн. на строк 23 дні до 24.09.2024, відсоткова ставка 0,50 % на день (а. с. 7-10).
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 463305.
Відповідно до п. 1 договору позики № 2141634 від 02 вересня 2024 року позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.
Матеріали справи не містять доказів (квитанції, платіжного доручення) про перерахунок коштів ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» на рахунок ОСОБА_1 в сумі 10000,00 грн. на виконання договору позики № 2141634 від 02 вересня 2024 року
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21 відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Строк дії договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року закінчувався 14.06.2022 року (пункт 9.1, а. с. 15а). У подальшому він продовжувався відповідними додатковими угодами (а.с. 14-16,18,19).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №41 від 24 січня 2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ОСОБА_1 , має загальну суму заборгованості за договором позики № 2141634 від 02.09.2024 року 15129 грн. (а. с. 22).
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Надана суду копія договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року є неповною, оскільки в ній розділ 2 викладений частково.
Згідно з п. 2.2.1. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року права вимоги, що передаються Фактору для здійснення факторингу, є дійсними.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п'ята, шоста статті 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
Аналогічні висновки викладені у п. 51 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року справа № 909/968/16.
З матеріалів справи вбачається, що договір позики № 2141634 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений 02.09.2024 року, натомість Договір факторингу № 14/06/21 за яким ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений 14.06.2021 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу від 14.06.2021 року.
За таких обставин, суд вважає, що на момент укладання Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року не існувало такого суб'єкта договору факторингу як боржник ОСОБА_1 за договором позики № 2141634 від 02.09.2024 року. Укладання додаткових угод до договору факторингу не може створювати нових суб'єктів договору факторингу, яких не існувало на момент укладання основного договору факторингу.
Щодо договору позики № 73748852 від 02 вересня 2024 року.
Встановлено, що 02 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73748852, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 10000,00 грн. на строк 7 днів до 08.09.2024, відсоткова ставка 0,857 % на день. Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом(а. с. 7-10).
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 26722.
Відповідно до п. 1 договору позики № 73748852 від 02 вересня 2024 року позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.
27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/03/25 відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а. с. 31-32).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а. с. 36).
Матеріали справи не містять доказів (квитанції, платіжного доручення) про перерахунок коштів ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» на рахунок ОСОБА_1 в сумі 10000,00 грн. на виконання договору позики № 73748852 від 02 вересня 2024 року.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Доказом надання позичальнику коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором позики № 2141634 від 02 вересня 2024 року та договором позики № 73748852 від 02 вересня 2024 року, а відповідач ці кошти отримав.
Отже в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за договором позики № 2141634 від 02 вересня 2024 року та договором позики № 73748852 від 02 вересня 2024 року у розмірі 26245,97 грн. Відтак в задоволенні позову необхідно відмовити.
За таких обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса - вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Суддя В. В. Данчук