Справа 279/5299/25
провадження №2/279/2388/25
(Заочне)
"03" листопада 2025 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді Пацко О.О..
секретаря Селюк К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за невиконання грошового зобов'язання за рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2010 року у справі №2-349/2010 за період з 30.03.2017 по 13.06.2020, 39157,63 грн. - 3% річних; 110528,10 грн. - інфляційні втрати та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2010 у справі №2-349/2010 задоволено позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк» та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11332264000 від 11.04.2008 у розмірі 406 846,94 грн.
13.09.2019 ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №2-349/10 замінено стягувача у виконавчих провадженнях відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Гефест».
Станом на дату подачі позову, вищезазначене рішення не виконано.
Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін .
Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Поштова кореспонденція, яка надсилалась судом за зареєстрованим місце проживання відповідача, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення поштової кореспонденції у зв'язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання поштової кореспонденції.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2010 у справі №2-349/2010 задоволено позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк» та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11332264000 від 11.04.2008 у розмірі 406 846,94 грн.
08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув прав вимоги за даним кредитним договором.
13.09.2019 ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №2-349/10 замінено стягувача у виконавчих провадженнях відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Гефест». У 2023р. позивач звернувся до суду з позовом до Відповідачів про стягнення фінансових санкцій на підставі ст.625 ЦК України, за період з 14.06.2020 по 13.06.2023
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.10.2023 у справі №279/3980/23 стягнуто з Відповідачів на користь Позивача за період з 14.06.2020 до 13.06.2023, 3 % річних у сумі 36 616,22 гривень.
Так як в справі №279/3980/23 стягнуто фінансові санкції за період 14.06.2020 до 13.06.2023., а оскільки дане порушення є триваючим, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Тому в даній справі заявлено стягнення фінансових санкцій за період з 30.03.2017 до 13.06.2020.
Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК Українио бставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 509 ЦК Українивизначено, що зобов'язання виникають із підстав, встановленихстаттею 11 ЦК України.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з вимогами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на наведені норми права, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2ст.625 ЦК України).
Отже, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другоїстатті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.
Нормист.625 ЦК Україниспрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
Подібний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2010 справі №2-349/2010 не виконано.
Таким чином, відповідачі мають невиконане грошове зобов'язання перед ТОВ «ФК «Гефест», яке визначено судовим рішенням
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), зазначено, що у частині другійстатті 625 ЦК Українипрямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
Згідно розрахунку наданим позивачем, який був перевірений судом, інфляційні втрати за час прострочення грошових зобов'язань за період з з 30.03.2017 по 13.06.2020складають 110528,10 грн., три проценти річних за період з з 30.03.2017 по 13.06.2020складають 39157,63 грн.
Таким чином загальна сума заборгованості відповідача складає 149685,73 грн.
За приписами ч.3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Аналогічний висновок міститься в постанові ВП ВС від 27.03.2019 року у справі №727/5743/15-ц.
Стороною відповідачів заяв про застосування строків позовної давності не подавалася.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 133 ч. 1 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ч. 2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ст. 137 ч. ч. 4, 5, 6 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 (справ №755/9215/15-ц) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підставі викладеного, враховуючи те, що справа, що розглядалась, не є складною, в справі - невелика кількість письмових доказів (справа в одному томі), представник позивача не брав участь в судових засіданнях, суд вважає заявлений розмір витрат сторони позивача в розмірі 6000,00 є неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу, в стягненні решти витрат відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.7,12,13,81,141,259,263-265,268,280-282,354 ЦПК України, - суд
Позовні вимоги задовольнити частково .
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК Гефест», заборгованість за невиконання грошового зобов'язання за рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2010 року у справі №2-349/2010 за період з 30.03.2017 по 13.06.2020у загальному розмірі 149 685,73 гривень (сто сорок дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 73 коп.), з яких 39157,63 грн. - 3% річних; 110528,10 грн.- інфляційні втрати .
Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК Гефест» , 2422,40 грн. судового збору та 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного стироку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску строку з інших поважних причин.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « ФК Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033, адреса реєстрації: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3)
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя О.О.Пацко