Справа № 277/967/25
іменем України
"03" листопада 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, розглянувши в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
До Ємільчинського районного суду Житомирської області через систему «Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 730371 від 18.10.2021 у розмірі 24589,20 грн та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі Договору факторингу №31012025 від 31.01.2025 є новим кредитором за кредитним договором № 730381 від 18.10.2021, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1.2, 1.3, 1.4 договору про надання споживчого кредиту №730381 від 18.10.2021, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним згідно п.1.5 Договору, та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту 36000,00 грн, Строк кредиту - 365 днів з кінцевим терміном повернення 18.10.2022.
ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» суму заборгованості в розмірі 24589,20 грн, з яких 18599,05 грн - заборгованість за кредитом, 3705,81 грн - заборгованість за відсотками за перший день користування кредитом, 2284,34 грн - заборгованість по відсотках на дату продажу, а також судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Ухвалою суду від 14.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу роз'яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п'ятнадцятиденний строк для його подання.
У судові засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи, у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судові засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоч про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи, відзиву на позовну заяву не подав, заяв чи клопотань не надходило.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Згідно положення, передбаченого ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 зазначив проте, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подав, представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Ухвалою від 03.11.2025 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.10.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №730381 (а.с.30-32 на звороті).
Відповідно до п.1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п.1.3, 1.4, Договору сума кредиту - 36000,00 грн, строк кредиту 365 днів з кінцевим терміном повернення 18.10.2022.
Відповідно до п.1.5 Договору тип процентної ставки - фіксована, залежить від періоду її встановлення та становить за перший день користування кредитом (включно) - 20% в день (7300% річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня й до кінця строку кредиту 100% річних.
Згідно з п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 30000,00 грн за реквізитами платіжної карти НОМЕР_1 або іншої платіжної карти, реквізити якої зазначені Споживачем в особистому кабінеті, або надані Товариству іншим шляхом, втому числі, через засоби зв'язку; у розмірі 6000,00 грн - на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом.
Відповідно до довідок ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Слон Кредит» 18.10.2021 відповідачу перераховано кошти в сумі 30000,00 грн, згідно кредитного договору № 730381, маска карти № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 114897090 (а.с.7, 7 на звороті).
31 січня 2025 року ТОВ «Слон Кредит» та позивач уклали Договір факторингу №31012025, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників.
Згідно з копією реєстру боржників до договору факторингу №31012025 від 31.01.2025 ТОВ «Слон Кредит» (клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) домовилися про те, що клієнт відступає фактору право вимоги за грошовими зобов'язаннями боржників на умовах, передбачених договором факторингу №31012025 від 31.01.2025, в тому числі за грошовим зобов'язанням ОСОБА_1 за кредитним договором №730381 від 18.10.2021 в сумі 24589,2 грн, з яких з яких 6000 грн - проценти за перший день користування кредитом, 18599,05 грн - сума заборгованості за коштами, що перераховані на рахунок боржника/видані готівкою, 3705,81 грн. - сума заборгованості за процентами за видачу кредиту (проценти за перший день користування кредитом), 2284,34 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами (з другого дня користування кредитом) (а.с.28, 29).
На підтвердження факту наявності невиконаного грошового зобов'язання надано копію розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №730381 від 18.10.2021, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 05.03.2025 складає 24589,20 грн, з яких 18599,05 грн - заборгованість за кредитом, 3705,81 грн - заборгованість за відсотками за перший день користування кредитом, 2284,34 грн - заборгованість по відсотках на дату продажу (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначено Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що кредитна лінія - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право споживача отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність кредитного договору матеріали справи не містять.
У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що між первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір, який відповідає вимогам цивільного законодавства, що висуваються до договорів такого типу, на виконання умов укладеного договору кредитодавцем здійснено перерахування коштів на рахунок позичальника. Таким чином, кредитний договір є укладеним. Первісним кредитором виконано свої зобов'язання за умовами кредитного договору, натомість відповідач свої зобов'язання за умовами договору в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 24589,20 грн.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості, здійсненим первісним кредитором, оскільки він проведений відповідно до умов кредитного договору в межах строку кредитування.
Водночас, відповідач свого розрахунку, який би спростовував наданий позивачем розрахунок, не подав.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
В подальшому ТОВ «Слон Кредит» відступило свої права вимоги за укладеним з відповідачем кредитним договором ТОВ «Факторинг Партнерс».
За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн, розмір яких позивач обґрунтовує договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеним з АО «Лігал Ассістанс» (а.с.41-44), прайс-листом АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 45, 45 на звороті), заявкою на надання юридичної допомоги № 273 від 02.06.2025 (а.с. 45) та витягом з акту №13 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 (а.с. 47).
Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Верховний Суд у своїх постановах від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 06.10.2022 у справі № 824/294/21 сформував правову позицію, за якою попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності.
Верховний Суд за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 (справа № 922/1964/21) зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Судом установлено, що 02 липня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс» було укладено договір №02-07/2024 про надання правової допомоги.
Із заявки на надання юридичної допомоги № 273 та з витягу з акту №13 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 убачається, що вартість послуг за договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 13000,00 грн.
Відповідно до зазначених документів АО «Лігал Ассістанс» надано ТОВ «Факторинг Партнерс» наступні послуги:
- надання усної консультації з вивченням документів вартістю 2000 грн/год тривалістю 2 години загальною вартістю 4000 грн
- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартістю 3000 грн/год тривалістю 3 години загальною вартістю 9000 грн.
При визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, суд виходить з реальності цих витрат (їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу суд звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, а судова практика в аналогічних правовідносинах є сталою. Окрім цього, суд зауважує, що предмет спору в цій справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Тобто підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн, яка складає 52,9 % від ціни позову, не відповідає критерію обґрунтованості, пропорційності та розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
За таких обставин суд, дослідивши матеріали даної справи, вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн підлягають зменшенню до 3000 грн. Саме така сума, на переконання суду, є співмірною до обставин цієї справи, відповідає критеріям розумності та пропорційності.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №730381 про надання споживчого кредиту від 18.10.2021 у розмірі 24589 (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп.
В задоволенні витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн 00 коп. - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Ємільчинським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 52, м. Київ; ЄДРПОУ 42640371)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року
Суддя Т. Г. Корсун