Справа № 276/1844/25
Провадження по справі 2-о/276/104/25
03 листопада 2025 року селище Хорошів
Суддя Хорошівського районного суду Житомирської області Збаражський А.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, що подана в порядку окремого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Хорошівська селищна рада Житомирського району Житомирської області як орган опіки та піклування, -
До суду надійшла в порядку окремого провадження заява ОСОБА_1 , в якій останній просить встановити факт утримання ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт він просить встановити з метою звільнення з військової служби.
Вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У своїй постанові від 11.09.2024 по справі № 201/5972/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
Верховний Суд висловив правову позицію, що у випадку подання заяви про встановлення факту самостійного виховання дитини одним з батьків з підстав невиконання батьківських обов'язків іншим з батьків, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п'ята статті 19 СК України).
Крім того, про необхідність вирішення вимог вітчима про утримання ним дитини своєї дружини саме в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування зазначає також Верховний Суд в складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04.12.2024 в справі № 551/812/23.
Верховний Суд зазначив, що такий факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
В даній справі заявник з метою звільнення з військової служби просить встановити факт утримання ним неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація про батька якої в заяві взагалі не зазначена. Водночас, обов'язок матері, заінтересованої особи ОСОБА_2 , утримувати дитину не припинився.
Також суд зауважує, що у частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Доведення факту утримання дитини вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати та/або батько не виконують своїх батьківських обов'язків щодо дитини в повній мірі, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси дітей та їхніх батьків, в тому числі заінтересованої особи ОСОБА_2 , яка є матір'ю дітей, факт утримання яких просить встановити в порядку окремого провадження заявник, а тому зумовлює для неї, як матері дітей, відповідні правові наслідки, визначені законом.
Тому суд вважає, що факт утримання дитини вітчимом також не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю з матір'ю дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання дитини наявністю в неї вітчима, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо утримання дитини, а тому заявлені вимоги безумовно впливають на права та обов'язки матері дитини по відношенню до неї та не підлягають з'ясуванню в порядку окремого провадження.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити та роз'яснити заявнику право звернутися з відповідною позовною заявою до суду в порядку позовного провадження на загальних підставах.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 186, 293, 315 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, що подана в порядку окремого провадження.
Роз'яснити заявнику, що він має право звернутись до суду в порядку позовного провадження на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Суддя: А.М. Збаражський