Справа №295/6668/19
1-кп/295/537/25
03.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальне провадження № 12019060020001242 від 21.03.2019 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні сина 2008 року народження, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та області та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.1 ст. 345 КК України,
встановив:
На розгляді в суді знаходиться зазначене кримінальне провадження, у якому ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, за наступних обставин.
20.03.2019 року під час патрулювання траси Т-06-14 (Київ-Чоп) перебуваючи у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, за порушення правил дорожнього руху в с. Глибочиця, працівником поліції ОСОБА_6 , інспектором з особливих доручень Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, було зупинено ОСОБА_4 та складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху № 145137 від 20.03.2019 за ст. 122 ч.2 КУпАП (порушення водієм т/з правил проїзду перехрестя) у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 грн., одночасно проведеним 20.03.2019 медичним оглядом в сечі ОСОБА_4 виявлено морфін, амфетамін, канабіноїд та встановлено стан наркотичного сп'яніння, однак 21.03.2019 року для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП ОСОБА_4 до поліції не з'явився.
У подальшому, 21.03.2019 близько 12 год., перебуваючи у районі дії базових станцій LAC: 25075 CID11395, що за адресою пров. Кавалерійський, 13 в м. Житомирі було здійснено вихідний телефонний дзвінок з № мобільного телефону НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_4 на особистий мобільний № НОМЕР_2 працівника поліції ОСОБА_6 , інспектора з особливих доручень Управління патрульної поліції у м. Житомирі.
Під час телефонної розмови, представившись дружиною ОСОБА_4 , а саме ОСОБА_7 , розпочався словесний конфлікт з приводу неправомірних дій ОСОБА_6 як працівника поліції, яким напередодні 20.03.2019 було затримано її цивільного чоловіка ОСОБА_4 за порушення правил дорожнього руху та складено відповідну постанову за № 145137 від 20.03.2019 за ст. 122 ч.2 КУпАП, одночасно проведеним 20.03.2019 медичним оглядом семі ОСОБА_4 виявлено морфін, амфетамін, канабіноїд та встановлено стан наркотичного сп'яніння, однак 21.03.2019 року для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП ОСОБА_4 до поліції не з'явився. З урахуванням зазначених обставин, ОСОБА_4 було звільнено з роботи, тому остання висловила своє невдоволення діям працівника поліції.
В цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_4 , який був свідком телефонної розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , розуміючи, що телефонний виклик здійснено на особистий мобільний номер працівника поліції ОСОБА_6 через раніше виниклі неприязні відносини, у зв'язку з виконанням останнім своїх службових обов'язків, виник злочинний умисел, направлений на висловлення погрози вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_4 втрутився в телефонну розмову між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 та усвідомлюючи, що звертається до працівника правоохоронного органу, який виконує свої службові обов'язки, у робочий час, використовуючи слова грубої нецензурної лексики почав ображати останнього та висловлювати погрози вбивством, насильством щодо останнього та його дружини, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а саме в грубій формі висловив намір позбавити його життя, при цьому наголосив на те, щоб потерпілий ОСОБА_6 ходив та обертався, побоюючись за своє життя, одночасно висловив погрозу і в сторону дружини потерпілого, зазначивши, що вступить з останньою у статеві зносини неприродним шляхом.
В той самий час, працівник поліції ОСОБА_6 , знаючи достовірно, що ОСОБА_4 вживає наркотичні засоби, до цього судимий за умисні злочині, у тому числі поєднані із застосуванням насильства до працівників правоохоронного органу та те, що на даний час триває судовий розгляд по обвинуваченню останнього за фактом спричинення тілесних ушкоджень, що свідчить про схильність до вчинення ним насильницьких дій, відтак потерпілий ОСОБА_6 усвідомлював реальність погроз вчинених відносно себе та своєї дружини.
Під час судового розгляду надійшло клопотання від обвинуваченого про закриття кримінального провадження у зв?язку із закінченням строків давності, яке він підтримав у судовому засіданні та просив задовольнити. В обґрунтування клопотання зазначив, що закінчився строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України за інкриміноване йому правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 345 КК України.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання свого підзахисного та просив його задовольнити.
Прокурор не заперечував щодо задоволення клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження. При цьому прокурор зазначив, що обвинувачений інших кримінальних правопорушень не вчиняв, що підтверджується відповідним документом - вимогою про відсутність наявності судимостей щодо обвинуваченого та з моменту вчинення кримінального правопорушення минули строки давності. ОСОБА_4 не ухилявся від суду, в розшуку не перебував. Є всі умови для застосування ст. 49 КК України. Стосовно заявленого потерпілим ОСОБА_6 цивільного позову, просив залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає потерпілому пред'явленню позову в порядку цивільного судочинства.
Обвинуваченому зрозумілі наслідки закриття кримінального провадження за нереабілітуючою обставиною. Однак, ОСОБА_4 не заперечував проти закриття справи відповідно до положень ст. 49 КК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності, передбачені у ст. 49 КК України.
Дослідивши санкцію ч. 1 ст. 345 КК України, можна зробити висновок, що дане кримінальне правопорушення, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років, у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини, тобто за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 2 років.
З наведеного можна зробити висновок, що строк давності в даному випадку складає п'ять років з дня вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.
У даному кримінальному провадженні строк давності не призупинявся. В розшуку обвинувачений не перебував.
Згідно ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
У кримінальному провадженні відсутні відомості, що ОСОБА_4 вчинено новий злочин.
Згідно матеріалів справи, подія кримінального правопорушення відбулася 21.03.2019. Проміжок часу з моменту вчинення кримінального правопорушення складає понад 5 років, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 287/359/14-к, суд прийшов до висновку, що у нормах КПК не вбачається, що при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України необхідно враховувати позицію обвинуваченого щодо визнання чи невизнання ним вини у пред'явленому обвинуваченні.
В мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі №566/554/16-к вказується про те, що у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закривається кримінальне провадження та звільняється особа від кримінальної відповідальності. Визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Обвинуваченому наслідки закриття провадження зрозумілі. У судовому засіданні, обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження.
З огляду на наведене та враховуючи всі доводи сторін, останні правові мотиви та рішення прийняті Верховним Судом, клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а кримінальне провадженню закриттю, оскільки спливли строки давності, передбачені ст. 49 КК України та перебіг давності не зупинявся та не переривався, обвинувачений в розшук не оголошувався.
Арешт, накладений в рамках даного кримінального провадження слід скасувати.
Процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних та моральних збитків слід залишити без розгляд., що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає потерпілому пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 49 КК України та ст.ст. 128, 284, 372 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження у зв?язку із закінченням строків давності задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 345 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12019060020001242 від 21.03.2019 - закрити.
Накладений арешт на телефон марки " Хуавей У5" ухвалою від 27.03.2019 року по справі № 295/4577/19 скасувати.
Речові докази:
- лазерний та оптичні диски зберігати в матеріалах судового провадження;
- мобільний телефон марки "Хуавей У5" на картку пам'яті на 4 ГБ повернути власнику, а в разі незапиту знищити;
-мобільний телефон марки "Ксіомі", який повернуто ОСОБА_6 , залишити у власника.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріального збитку 2175 грн 51 коп та моральних збитків у сумі 100000 грн залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1