Справа №295/4642/24
Категорія 35
2/295/3220/25
03.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
представника позивача Кімак З.К.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення,
І. Короткий зміст позовних вимог
28.03.2024 позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 33004,59 грн, яка утворилась за період 01.10.2021 по 01.10.2023, та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане приміщення забезпечується послугами з централізованого опалення, які надає позивач.
З 01.10.2021 по 30.09.2023 відповідач не сплачував кошти за надані позивачем послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 33004,59 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.
ІІ. Процедура та позиції сторін
11.06.2025 згідно з ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18.02.2025, відповідно до якого позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні в судовому засіданні з повідомленням сторін.
04.08.2025 представник позивача ОСОБА_2 направила додаткові пояснення у справі (а.с. 125-127), в яких вказала, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 116,6 кв.м. по АДРЕСА_1 . Представник позивача зазначила, що нежитлове приміщення, власником якого є відповідач, відключене від системи централізованого опалення, однак ОСОБА_1 як співвласник багатоквартирного будинку має зобов'язання оплачувати послуги, які надаються позивачем з опалення місць загального користування.
В поясненнях вказано, що нарахування за постачання теплової енергії за місця загального користування відповідачу як власнику нежитлового приміщення, проведено на підставі абз. 4 п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінета Міністрів України №830 від 21.08.2019 року, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика), затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, за змістом яких обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, розподіляється також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення. Пунктом 38 Правил визначено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, всі співвласники житлового будинку повинні брати участь у витратах на його утримання пропорційно своїй частці у власності будинку незалежно від наявності опалювальних приладів у під'їзді.
Обсяги теплової енергії, витрачені на місця загального користування, КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради розподіляє на всі квартири, нежитлові приміщення багатоквартирного будинку в пропорційному відношенні (згідно з опалювальними площами), тобто додаткових Гкал, які не зафіксовані загальнобудинковим лічильником тепла, КП «Житомиртеплокомуненерго» не розподіляє, а враховує реальний обсяг теплової енергії, використаної за певний час в будинку.
В зазначеній Методиці чітко визначено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/ будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень, в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудинкових або прибудинкових приміщень, а також приміщень, обладнаних окремими входами, а відтак вважає безпідставними доводи відповідача, він не користується наданими послугами та не є їх споживачем, оскільки згідно з проектом приміщення магазину має окремий вхід.
Крім того, представники ОСОБА_2 зауважує, що не заслуговують на увагу твердження відповідача з приводу того, що з ним позивачем не укладений договір про надання послуг, оскільки в силу норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону України від 03.12.2020 № 1060-ІХ, такі договори є укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будунки не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
01.10.2021 КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР на офіційному сайті опублікувало типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який відповідає типовому індивідуальному договору про надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019.
За відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг.
З огляду на те, що співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_2 не прийнято рішення про модель організації договірних відносин з теплопостачальною організацією, між сторонами існують фактичні договірні відносини з надання послуг з постачання теплової енергії.
При цьому посилається на судову практику, постанову Верховного Суду у справі № 908/710/23 від 09.04.2024.
В судовому засіданні 28.10.2025 представник позивача Кімак З.К. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задоволити. Додатково вказала, що нарахування заборгованості відповідачу здійснено за надані послуги за опалення місць загального користування та абонентське обслуговування правомірно на підставі вимог чинного законодавства.
Представник ОСОБА_2 вказала, що житловий будинок, власником нежитлових приміщень в якому є відповідач, обладнаний приладом обліку теплової енергії, який на теперішній час знаходиться в технічно справному стані та є комерційним, нарахування за послуги з постачання теплової енергії місць загального користування здійснювалось згідно з тарифами, які затверджені Житомирською міською радою, на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Обсяги теплової енергії, витрачені на опалення місць загального користування, КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради розподіляє на всі квартири, нежитлові приміщення багатоквартирного будинку пропорційно до частки у спільному майні, додаткових Гкал, які не зафіксовані загальнобудинковим лічильником тепла, КП «Житомиртеплокомуненерго» не розподіляє, а враховує реальний обсяг теплової енергії, використаної за певний час будинком.
Відповідач в судовому засіданні 28.10.2025 заперечував щодо стягнення заборгованості, оскільки вважає, що тарифи, за якими йому нараховується плата за постачання теплової енергії, завищені позивачем. Вказував, що він не користується послугами, які надає позивач, оскільки квартири, власником яких він є, переобладнані в нежитлове приміщення, мають окремий вихід, відключені від системи центрального опалення й гарячого водопостачання, обладнані автономним опаленням.
Відзив на позовну заяву, будь-які інші письмові заяви по суті справи, відповідач не подавав.
На підставі положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 28.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, з урахуванням норм ст. 244 ЦПК України ухвалення та оголошення судового рішення було відкладено до 14-30 год. 03.11.2025.
ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 (тимчасовий магазин непродовольчих товарів) по АДРЕСА_2 , загальною площею 116, 6 кв.м., що підтверджується змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.10.2023 (а.с. 38-39).
Згідно з актом технічної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкта до експлуатації від 30.01.2002, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області №56 від 14.02.2002 проведено реконструкцію квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 під тимчасовий магазин непродовольчих товарів (а.с. 133).
Отже, з матеріалів справи вбачається, не заперечувалось відповідачем, що він є власником нежитлового приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_2 .
За зазначеною адресою позивач надає централізовані послуги з теплопостачання.
За адресою АДРЕСА_1 на ім'я ФОП ОСОБА_1 за заявою від 07.06.2022 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 8, 40).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач є споживачем комунальних послуг з централізованого опалення, які надає позивач.
Зі змісту розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2021 по 30.09.2023 становить 33004,59 грн, відповідачу нараховувалась плата на централізоване опалення місць загального користування та плата за абонентське обслуговування (а.с. 8-9).
Зі змісту копії акту «Про відключення опалення та ГВП» від 18.04.2014 вбачається, що приміщення, яке перебуває у власності ФОП ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , відключене від центрального опалення, вказаними послугами він не користується (а.с. 104).
Судом встановлено, не заперечувалось сторонами, що житловий будинок по АДРЕСА_2 обладнаний приладом обліку теплової енергії.
V. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що послугами з опалення місць загального користування, які надає позивач, він не користується, оскільки його квартира від'єднана від централізованої системи теплопостачання, а також на те, що тарифи за надані послуги є значно завищеними позивачем.
Згідно зі статтею 162 Житлового кодексу України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Зі змісту статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що до житлово-комунальних послуг, зокрема, належить послуга з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Відповідно до положення п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що до спільного майна багатоквартирного будинку належать, зокрема, і приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, позивач у справі є співвласником на праві спільної сумісної власності спільного майна, а відтак несе обов'язок по його належному утриманню і забезпеченню.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом, обсягом спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За правилами ч. 13 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» врегульовано порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами.
Так, у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті (частина 1 статті 10).
В частині 2 цієї ж статті передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:
1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті;
4) показання приладів - розподілювачів теплової енергії використовуються при розподілі виключно за умови, що такими приладами оснащено не менш як 50 відсотків опалювальних приладів (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) у будівлі;
5) для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
6) обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою;
7) співвласниками багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть установлюватися поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами (у наріжних квартирах (приміщеннях), квартирах (приміщеннях), розташованих на перших і останніх поверхах будівель тощо) відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
8) у разі якщо у багатоквартирному будинку, оснащеному вузлом (вузлами) комерційного обліку, фактична температура повітря в окремих квартирах (приміщеннях), не оснащених вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії, нижча за нормативну, виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, здійснює перерозподіл спожитих обсягів за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, таким чином:
якщо встановлено факт несанкціонованого втручання окремих споживачів у внутрішньобудинкову систему опалення та/або гарячого водопостачання, яка використовується для цілей опалення, що призвело до її розбалансування, обсяг теплової енергії або гарячої води, необхідний для досягнення нормативної температури в приміщенні (приміщеннях), перерозподіляється на таких споживачів;
в іншому випадку такий обсяг теплової енергії або гарячої води перерозподіляється пропорційно до площі (об'єму) квартир (інших приміщень) на споживачів, житлові приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії.
В частині 4 даної статті визначено, що розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Частина 6 цієї ж статті визначає, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Отже, співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання та забезпечення всього будинку пропорційно займаній площі житла та нежитлових приміщень, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.
На підставі викладеного, суд констатує, що відповідач, як власник квартир, переобладнаних в нежитлове приміщення, яке обладнане системою індивідуального опалення, зобов'язаний нести витрати на оплату теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.
Правовідносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені згідно з постановою Кабінета Міністрів України №830 від 21.08.2019 року (далі за текстом - Правила).
Згідно п.п. 4 пункту 24 Правил обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
В пункті 38 цих же Правил також передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (далі за текстом - Методики).
За правилами Розділу ІІІ Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді визначається: за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності; розрахунковим методом у разі тимчасового виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку відповідно до розділу XI цієї Методики; розрахунковим методом у разі відсутності вузла комерційного обліку за нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики. Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях.
Розділом ІV Методики передачено визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення.
Матеріалами справи підтверджується, що за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення КП "Житомиртеплокомуненерго" не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє рахунки за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будинку (врахована вузлом комерційного обліку) та всередині була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Оскільки нежитлове приміщення, власником в якому є відповідач, знаходиться у багатоквартирному будинку, він зобов'язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно із встановленими тарифами.
Подібні за змістом правові висновку викладені в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 703/58/16-ц; від 03.10.2019 у спрві № 539/2966/15; у справі №357/4664/16-ц від 20.11.2019.
Суд відхиляє доводи відповідача, що в нього відсутній обов'язок оплачувати за теплопостачання місць загального користування, оскільки належне йому нежитлове приміщення від'єднане від централізованого постачачання, оскільки вони не грунтуються на наведених вище нормативно-правових актах, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно з пунктом 12 Розділу ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Нарахування оплати за послуги з теплопостачання здійснювалось позивачем на підставі рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №1175 від 08.10.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії»; рішення №1288 від 04.11.2021 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 08.10.2021 №1175 встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії»; наказів № 84-аг від 11.10.2021 та № 103/аг від 03.10.2022 "Про встановлення плати за абонентське обслуговування в розрахунку на одного абонента" (а.с. 33-37, 43-44).
Керуючись затвердженими тарифами, позивач здійснював нарахування ОСОБА_1 за надані послуги.
На підставі досліджених доказів судом встановлено, що відповідач не виконував свій обов'язок з оплати послуг з централізованого опалення, які надає позивач.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дослідивши матеріали справи суд беззаперечено встановив, що щомісячне нарахування вартості послуг відповідачу здійснено на підставі тарифів, які були затверджені рішенням виконавчого комітету Житмирської міської ради, які є чинними.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Закріпивши принцип змагальності сторін, суд гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні.
Відповідач всупереч вимогам ст.ст. 12, 81, 83 ЦПК України не надав суду жодного доказу на спростування наявності заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, відповідач не навів обґрунтованих доводів, які б підтверджували відсутність в нього обов'язку з оплати за послуги з централізованого опалення місць загального користування, не довів, що позивачем послуги надавались неналежної якості, що плата нарахована за обсяг теплової енергії, який не був використаний в житловому будинку.
Враховуючи те, що житловий будинок, власником нежитлового приміщення в якому є ОСОБА_1 , забезпечується послугами з централізованого опалення, які надає позивач, однак відповідач порушує свій обов'язок щодо оплати за надані послуги, що призводить до порушення майнових прав позивача, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 33004,59 грн.
V. Розподіл судових витрат
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, яка утворилась за період з 01.10.2021 по 30.09.2023, в розмірі 33004,59 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Київська, 48; код ЄДРПОУ 35343771.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; адреса надання послуг - АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя О.В. Стрілецька