154/4252/25
2/154/1675/25
03 листопада 2025 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Мушкета О.О., за участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Павлюка Радислава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павлюк Р.С., документи про підтвердження повноважень якого містяться в матеріалах справи звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Устилуг, Володимирського району, Волинської області, померла рідна баба позивача, ОСОБА_3 - матір його матері, ОСОБА_4 . За життя, рідній бабі позивача, ОСОБА_3 , на праві приватної спільної сумісної власності належала частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 - інша частина цієї квартири належить на праві приватної спільної сумісної власності позивачу - ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8865836 від 07.11.2005.
На день смерті, ОСОБА_3 , була зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_2 , одна.
Позивач, ОСОБА_1 на день смерті баби ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований у квартирі своєї матері, ОСОБА_2 під АДРЕСА_3 , тобто в іншій половині, цього ж житлового будинку, а тому спадщину після смерті ОСОБА_3 у спосіб визначений положеннями ст. 1268 ЦК України, ніхто із спадкоємців не прийняв.
Із заявою про прийняття спадщини, в порядку визначеному ст. 1269 ЦК України, ОСОБА_1 також не звертався, оскільки спадкоємцем першої черги, після смерті баби, є його матір ОСОБА_2 , котра в свою чергу також заяву про прийняття спадщини не подавала й спадщину після смерті своєї матері не приймала.
Відповідно до даних Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , не заводилась.
У вересні 2025 року, позивач ОСОБА_1 , розбираючи речі та документи баби - ОСОБА_3 , котрі залишились у їхній спільній квартирі, за вказаною вище адресою, випадково знайшов складений бабою заповіт, посвідчений державним нотаріусом Володимир-Волинської держнотконтори Бобак Ж.С., 20 грудня 2007 року, де на випадок своєї смерті, вона заповіла йому, ОСОБА_1 , свою частку у квартирі АДРЕСА_2 .
Зазначає, що до цього дня, ні позивачу ні відповідачу, не було відомо про існування зазначеного вище заповіту, навпаки він вважав, що ОСОБА_3 заповіту не залишала, оскільки відповідно до відомостей Устилузької міської ради, заповіт у сільській раді від імені ОСОБА_3 не посвідчувався.
З метою оформлення права власності на спадщину після смерті баби, ОСОБА_3 , позивач звернувся із її заповітом до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області, котрий встановив родинні відносини між позивачем та його рідною бабою, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене у ньому нерухоме майно було відмовлено через пропуск строку для прийняття спадщини й рекомендовано звернутись до суду за захистом своїх цивільних прав та інтересів.
Отже, через необізнаність позивача про наявність заповіту, яким його рідна баба заповіла йому власне нерухоме майно у вигляді частини в спільній квартирі та відсутність об'єктивної можливості дізнатись про існування такого заповіту позивач, ОСОБА_1 , пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, а тому представник позивача просить суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Павлюк Р.С. в судове засідання не з'явились, подали до суду заяву про можливість слухання справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання на розгляд справи не з'явилася, подала суду письмову заяву, згідно якої позовні визнала у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечила, просила суд слухати справу у її відсутності.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних обов'язків, передбачених законом.
Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Устилуг, Володимирського району, Волинської області, померла рідна баба позивача, ОСОБА_3 - матір його матері, ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_5 , серії НОМЕР_3 .
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8865836 від 07.11.2005, ОСОБА_3 , на праві приватної спільної сумісної власності належала частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 - інша частина цієї квартири належить на праві приватної спільної сумісної власності позивачу, ОСОБА_1 .
Як вбачається з довідки № 899 від 30.09.2025, виданої Устилузької міської ради, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті, ОСОБА_3 , була зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_2 , одна. Заповіт від імені ОСОБА_3 в Устилузькій міській раді не посвідчувався.
З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі - ОСОБА_1 на день смерті баби, ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований у квартирі своєї матері, ОСОБА_2 під АДРЕСА_3 , тобто в іншій половині цього ж будинку, що стверджується довідкою Устилузької міської ради № 899 від 30.09.2025 та витягом про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 № 2025/015201018 від 16.10.2025.
Отже, спадщину після смерті ОСОБА_3 у спосіб визначений положеннями ст. 1268 ЦК України, ніхто із спадкоємців не прийняв і з заявою про прийняття спадщини, в порядку визначеному ст. 1269 ЦК України позивач не звертався, оскільки спадкоємцем першої черги, після смерті баби, є його матір ОСОБА_2 , котра в свою чергу також заяву про прийняття спадщини не подавала й спадщину після смерті своєї матері не приймала.
Як вбачається з роз'ясненні приватного нотаріуса № 404/-16 від 02.10.2025, наданого в порядку ст. 4 ЗУ «Про нотаріат», спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , не заводилась.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2025 року, позивач ОСОБА_1 , розбираючи речі та документи баби - ОСОБА_3 , котрі залишились у їхній спільній квартирі, за вказаною вище адресою, випадково знайшов складений бабою заповіт, бланк серії ВКА № 959929 від 20.12.2007, посвідчений державним нотаріусом Володимир-Волинської держнотконтори Бобак Ж.С., 20 грудня 2007 року, де на випадок своєї смерті, вона заповіла ОСОБА_1 , свою частку у квартирі АДРЕСА_2 , проте про його існування позивачу відомо не було .
Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Судом встановлено, що з метою оформлення права власності на спадщину після смерті баби, ОСОБА_3 , позивач звернувся із заповітом до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області, котрий встановив родинні відносини між позивачем та його рідною бабою, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене у ньому нерухоме майно - відмовив, через пропуск строку для прийняття спадщини й рекомендував звернутись до суду за захистом своїх цивільних прав та інтересів.
Тобто, через необізнаність позивача про наявність заповіту, яким його рідна баба заповіла йому власне нерухоме майно у вигляді частини в спільній квартирі та відсутність об'єктивної можливості дізнатись про існування такого заповіту позивач, ОСОБА_1 , пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
Що стосується вимог представника позивача про визнання пропуску строку для прийняття спадщини з поважної причини та його поновлення суд виходить з наступного.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З огляду на вказані фундаментальні права і гарантії, серед яких основоположним є право приватної власності, які гарантуються кожній особі як основним законом України так і міжнародним нормативним актом, суд зобов'язаний належним чином перевіряти докази, що надані позивачем в обґрунтування його права власності, та сприяти захисту такого права.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст.1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3статті 1272 Цивільного кодексу України. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Обов'язок доведення поважності причин пропуску встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини лежить на позивачу, оскільки відповідно до статей12,81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Представник позивача в своїх письмових поясненнях зазначає, що через необізнаність позивача про наявність заповіту, яким його рідна баба заповіла йому власне нерухоме майно у вигляді частини в спільній квартирі та відсутність об'єктивної можливості дізнатись про існування такого заповіту позивач, ОСОБА_1 , пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
Оцінюючи причини неприйняття спадщини позивачем у встановлений законом строк, повинен врахувати також й принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Враховуючи наведені норми, суд повинен враховувати принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому, з урахуванням встановлених обставин по справі, поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини є доведеною та обґрунтованою, внаслідок чого позов підлягає задоволенню та наданню позивачу додаткового строку в три місяці.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 81, 89, 234, 256, 263-265 ЦПК України, ст.ст.392, 1220, 1222, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,
Позов Павлюка Радислава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 додатковий строк в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті його баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Початок перебігу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини рахувати з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Олександр МУШКЕТ