161/21279/24
2-др/154/18/25
(Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я)
31.10.2025 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участі секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення моральної шкоди,
10.10.2025 рішенням Володимирського міського суду Волинської області позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 гривень в якості компенсації моральної шкоди. В решті позову відмовити.
В ході судового розгляду справи та до закінчення судових дебатів представник позивача адвокат Хвищук Н.В., заявила, що просить стягнути судові витрати, понесені її довірителем на правову допомогу, попередній орієнтовний розрахунок складає 8000грн. докази яких будуть надані суду протягом п'яти днів з дня проголошення рішення.
21.10.2025 адвокатом Хвищук Н.В. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 10000грн витрат на правову допомогу, а саме за юридичний супровід справи та представництво інтересів в суді першої інстанції, на підтвердження чого просила долучити відповідні докази, які підтверджують вказані витрати.
Представник відповідача Бугайов В.В. направив до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на те, що сума в 10 000грн є значно завищеною з огляду на складність справи, суть позову. На обґрунтування розміру витрат на правову допомогу та його розрахунок не долучено жодного документа. Відповідно до усталеної практики ВС при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат і розумності і їхнього розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже на думку відповідача розмір витрат понесених позивачем на правову допомогу є не співмірно завищеним, оскільки дана справа не є складною. Крім того, звернув увагу, що відповідач є військовим формуванням, яке залучене до складу сил і засобів стримування збройної агресії російської федерації відносно України і фінансується з державного бюджету для виконання покладених на неї завдань, зокрема для виплати грошового забезпечення особового складу та закупівлі товарів оборонного призначення.
Також звернув увагу, що визначена у заяві сума витрат на правову допомогу - 10000грн не відповідає сумі, вказаній у позовній заяві - 8000грн. У позовній заяві зазначено витрати на правову допомогу за подання позову до суду і правовий супровід під час розгляду справи. Водночас, з Акту про надання послуг правової допомоги вбачається також попередня консультація, ознайомлення з документами клієнта, які не могли виникнути після подання позовної заяви, що на думку відповідача свідчить про безпідставне намагання позивачем збільшити розмір витрат. Крім того, на підтвердження фактичної оплати витрат на правову допомогу представник позивача долучив документи, які не можуть підтвердити фактичну оплату витрат в розмірі 10000грн., при цьому не вбачається жодним обставин, які б перешкоджали позивачу надати ці документи, оскільки п.3.2 Договору наголошує, що оплата за надані послуги здійснюється клієнтом протягом трьох календарних днів з моменту укладення договору шляхом внесення авансового платежу в розмірі, визначеному додатковою угодою. Отже позивачем не доведено як сам факт понесення витрат на правову допомогу так і розмір вказаних витрат. На підставі викладеного просив відмовити в ухваленні додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу.
В судове засідання сторони не з'явились, надали заяви про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за їх відсутності.
Суд, дослідивши надані сторонами заяви, враховуючи викладені позиції та додані докази, приходить до наступного.
Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв'язав окремі процесуальні питання.
Згідно до ч.3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Частини перша та друга ст.2 ЦПК України наголошують на тому, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п.1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Ч.8 ст.141 ЦПК України регламентує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як вбачається з наданих до суду матеріалів 16.07.2023 позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Хвищук Н.В. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару та фактичних витрат. Адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу щодо надання правової інформації, консультації та роз'яснень, складання звернень(скарг, заяв, пропозицій) та інших документів правового характеру, складання процесуальних документів, представництва та захисту інтересів клієнта у будь яких органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях, а також у судах, тощо.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою Додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.
Оплата за надані послуги здійснюється клієнтом протягом 3(трьох) календарних днів з моменту укладення даного договору шляхом внесення авансового платежу в розмірі, визначеному додатковою угодою до цього договору.
Представником позивача в ході судового розгляду справи та до закінчення судових дебатів заявлялось що попередній орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи в суді складає 8000грн. Після прийняття судом рішення, 21.10.2025 подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 10000грн витрат на правову допомогу, які склались з попередньої консультації, ознайомлення з документами, складання та подання позовної заяви а також представництва інтересів клієнта у суді, участь у судових засіданнях, підготовка та подання заяв по суті спору та процесуальних документів. Долучено договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2023 за №16-07/01, додаткову угоду №1 до вказаного договору від 04.11.2024 щодо погодження вартості послуг (гонорара), додаткову угоду №2 до вказаного договору від 22.12.2024 щодо продовження терміну дії договору до 31.12.2025, акт про надання послуг правничої допомоги від 20.10.2025, де зазначено, що вартість наданих послуг становить 10000грн., а також рахунок №1 від 20.10.2025 згідно договору про надання правничої допомоги, який складає 10000грн.
Наведене вказує на неможливість подання стороною відповідача до закінчення судових дебатів доказів на обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір визначено в акт про надання послуг правничої допомоги, який складено після проголошення судового рішення.
Частиною 1 ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5 та 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, представником позивача надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Водночас суд відзначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
За змістом ч.2 ст.137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Представником позивача надані докази на підтвердження обсягу наданої правової допомоги, проте всупереч ч.2 ст.137 ЦПК України її вартість (гонорар) у договорі про надання правової допомоги не визначена.
Так, у п.3.1 договору про надання правової допомоги та додатковій угоді №1 до вказаного договору від 04.11.2024 сторони узгодили вартість послуг (гонорара), за яким за надання правової допомоги адвокатом клієнт зобов'язується сплатити адвокату правову допомогу протягом 5 днів після підписання сторонами акту надання послуг правничої допомоги.
Додатковою угодою №1 до вказаного договору від 04.11.2024 зазначені види правової допомоги, зокрема попередня консультація, ознайомлення з документами клієнта - 2000грн, складання та подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди - 3000грн, представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції, участь у судових засіданнях, підготовка та подання заяв по суді спору та процесуальних документів (клопотань, заяв) - 5000грн.
За нормами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд констатує, що відсутність як у договорі про надання правової допомоги так і в додатковій угоді порядку обчислення гонорару, зокрема погодинної оплати та умов її фактично застосованої сторонами договору суперечить положенням ч.2 ст.137 ЦПК України та не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Крім того, у позовній заяві зазначено витрати на правову допомогу за подання позову до суду і правовий супровід під час розгляду справи. Водночас, з Додаткової угоди №1 до вказаного договору від 04.11.2024 вбачається також попередня консультація, ознайомлення з документами клієнта, які не могли виникнути після подання позовної заяви.
Як визначив Верховний Суд у додатковій постанові від 6.03.2019 у справі №922/1163/18, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг суди мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Враховуючи позицію представника відповідача про недоведеність факту понесення витрат позивачем на правову допомогу, суд бере до уваги, Постанову ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 в якій зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Постанова ВП ВС від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 У процесі вирішення питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що представником позивача все ж фактично виконано обсяг правничої допомоги, зазначений у акті про надання послуг правничої допомоги, проте заявлений розмір вартості послуг (гонорару) адвоката за її виконання не є співмірним зі складністю справи, ціну позову, незначну кількість судових засідань, відсутність заяв чи клопотань по суті спору, фінансовий стан сторін, зокрема стан позивача, а також той факт, що відповідач є військовим формуванням, яке залучене до складу сил і засобів стримування збройної агресії російської федерації відносно України і фінансується з державного бюджету для виконання покладених на неї завдань, зокрема для виплати грошового забезпечення особового складу та закупівлі товарів оборонного призначення, суд дійшов висновку про надмірність заявленої стороною позивача суми компенсації витрат.
З урахуванням викладеного, а також того, що позов судом задоволено частково - у сумі 5000 гривень із заявлених до стягнення 50 000 гривень, що становить 10%, заява про ухвалення додаткового рішення також підлягає задоволенню частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та на переконання суду, з відповідача підлягає стягненню 1000грн правничої допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях зокрема як учасника бойових дій - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000грн задоволено частково, а саме в розмірі 5000 грн, що складає 10%, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 302,8 грн. (5000х100 : 50000= 10; 3028 х 10: 100 = 302,80грн.).
Отже, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 302,8грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.137, 141, 265, 270, 354 ЦПК України,
Заяву представника позивача адвоката Хвищук Н.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Хвищук Н.В. до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
В задоволенні решти вимог -відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 302,80 грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ