Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/52/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 383/1440/23 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 185 (81, 86-1, 140) В ОСОБА_1
30.10.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні змінену апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2024 року.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлогірківка Бобринецького району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з початковою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , раніше судимого:
31.01.2006 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 1, ч. 3 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;
13.03.2006 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
20.04.2010 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185, 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
30.03.2017 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
07.06.2017 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185, 71, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
10.07.2020 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі. Звільнений 07.06.2022 року умовно-достроково з невідбутим строком 6 місяців 11 днів;
19.06.2023 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;
16.02.2024 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 1 ст.70, ч.ч. 1,4 ст. 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, судимості не зняті та не погашені, -
визнано винуватим та призначено покарання:
за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі;
за ч.2 ст.190 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_9 остаточно покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_9 за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами, передбаченими у ст.72 КК України шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16.02.2024 року остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 5 місяців.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до призначеного покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19.06.2023 року, та визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 22.01.2024 року.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 3584,82 грн.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану (епізод 1) та таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, вчинена в умовах воєнного стану ч. 4 ст. 185 КК України (епізод 3), у вчиненні привласнення офіційного документу вчинене з корисливих мотивів ч. 1 ст. 357 КК України (епізод 2), у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно ч. 2 ст. 190 КК України (епізод 4), за таких обставин.
Так, Епізод 1
17 липня 2023 року, близько о 10 годин 30 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , будучи обізнаним про введення та продовження на території України воєнного стану відповідно до указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 254/2023 від 01.05.2023 року, затвердженого Законом № 3057-ІХ від 02.05.2023 року, проходив за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Бобринець, вул. Народна, де неподалік будинку №142, помітив автомобіль ВАЗ 2110 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 .
Припускаючи, що в автомобілі ВАЗ 2110 реєстраційний номер НОМЕР_1 , собі можуть знаходитись матеріальні цінності та грошові кошти, у ОСОБА_9 , виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , діючи повторно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власної наживи та самозбагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії будуть не помічені сторонніми особами, таємно, відчинив двері автомобіля, які не були зачинені на ключ, таким чином, проник до салону автомобіля, звідки викрав чоловічу барсетку коричневого кольору, в якій знаходились грошові кошти в сумі 370,00 гривень та мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 8А 2/32 GB червоного кольору, вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/112-23/7119-ТВ від 26.07.2023 року складає 2233,33 гривень.
У подальшому, з місця вчинення злочину, ОСОБА_9 , зник, розпорядившись майном потерпілого ОСОБА_10 , на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на суму 2603,33 гривень.
Епізод 2
Крім того, 26.08.2023 року більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_11 , якій він інколи допомагає по господарству, де вживав алкогольні напої.
Цього ж дня, перебуваючи на території домоволодіння, ОСОБА_9 , приблизно о 13 годині 30 хвилин, зайшов до приміщенні літньої кухні, де побачив гаманець, який належав ОСОБА_11 , в якому побачив банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_11 ..
Розуміючи те, що на рахунку вказаної вище банківської картки можуть бути грошові кошти, а також знаючи пароль до банківської картки, ОСОБА_9 , розуміючи що має можливість здійснювати розрахунок вказаною банківською карткою, у нього, виник умисел на привласнення офіційного документу, а саме, банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , яка належала ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з корисливих мотивів, та на подальше таємне викрадення з банківського рахунку грошових коштів.
Реалізуючи свій умисел, не вживаючи будь-яких заходів для повернення викраденого ним майна, усвідомлюючи те, що викрадена ним банківська картка належить іншій особі, діючи умисно, маючи умисел, спрямований на приховування офіційного документа, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних злочинних корисливих цілях, а саме для заволодіння грошовими коштами, привласнив вищевказану картку, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», примітки до ст. 358 КК України є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином ОСОБА_11 , можливості використовувати зазначену картку за призначенням, тобто умисно привласнив вказаний офіційний документ.
Таким чином, ОСОБА_9 , обернувши платіжну банківську картку на свою користь, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим внаслідок своїх злочинних дій позбавив можливості потерпілу ОСОБА_11 , використовувати офіційний документ за призначенням.
Епізод 3.
Крім того, ОСОБА_9 , будучи обізнаним про введення та продовження на території України воєнного стану відповідно до указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 451/2023 від 26.07.2023 року, затвердженого Законом № 3275-ІХ від 27.07.2023 року 26.08.2023 року приблизно о 14 год. 40 хв., ОСОБА_9 , який раніше шляхом привласнення заволодів банківською карткою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , яка належала ОСОБА_11 , діючи умисно, повторно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власної наживи та самозбагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та його злочинні протиправні дії не будуть помічені сторонніми особами, заздалегідь знаючи логічну перешкоду, у вигляді паролю, пішов до банкомату що розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Базарна, 136, звідки зняв грошові кошти в сумі 200 гривень.
Крім цього, ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, 26.08.2023 року приблизно о 14 год. 50 хв., пішов до магазину «Партнер», що розташований по вул. Базарна, 153, м. Бобринець, Кіровоградської області де придбав товар, на загальну суму 148 грн. 00 коп., а саме: банку слабоалкогольного напою «Revo», одну пляшку пива «Оболонь» ємністю 1 л. та 1 плитку шоколаду.
Своїми злочинними діями, ОСОБА_9 , завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_11 , на загальну суму 348,00 грн.
Епізод 4.
Крім цього, 31 серпня 2023 року, близько о 12 годин 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , знаходився за місцем проживання потерпілої ОСОБА_11 , на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Маючи не зняту та не погашену у встановленому Законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних для себе висновків для себе не зробив, з корисливих мотивів і ціллю особистого збагачення, повторно, при раптово виниклому умислі на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_11 , попросив у останньої велосипед «Салют» для здійснення поїздки у власних справах по м. Бобринець Кіровоградської області. Потерпіла ОСОБА_11 на прохання ОСОБА_9 , погодилась та добровільно надала йому на короткочасне користування, свій велосипед «Салют», вартість якого відповідно до висновку експерта №3205/23-27 від 08.09.2023 року становить - 1960,00 гривень. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_9 під приводом поїздки на велосипеді «Салют», який належить ОСОБА_11 , на ньому залишив домоволодіння останньої.
Отриманий в наслідок своїх шахрайських дій велосипед «Салют», ОСОБА_9 , обернув у свою власність та розпорядився ним на власний розсуд як особистим, цього ж дня 31 серпня 2023 року, близько 12 години 30 хвилин, продавши необізнаному в його злочинних діях ОСОБА_12 .
Своїми злочинними діями ОСОБА_9 завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_11 на загальну суму 1960,00 грн..
В зміненій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, просила вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Постановити ухвалу, якою кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України (за епізодами віл 17.07.2023 та 26.08.2023) та ч.2 ст.190 КК України ( за епізодом від 31.08.2023) закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вважати ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженим до покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді двох років обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання визначеного за даним вироком більш суворим покаранням призначеним за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2024 року вважати ОСОБА_9 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 3 місяці, зарахувавши у строк остаточного призначеного покарання строк відбутого покарання за попереднім вироком.
Процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні товарознавчих експертиз в сумі 3584,82 віднести на рахунок держави.
У решті вирок залишити без змін.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що усупереч вимог законодавства суд першої інстанції, признаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за сукупністю вироків, на підставі ст.71 КК України приєднав частково покарання, призначене за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19.06.2023, яке було враховане при призначені покарання за вироком Бобринецького районного суду від 16.02.2024 та призначив остаточне покарання шляхом часткового приєднання покарань, тобто застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню.
Вказує, що кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Епізоди кримінального провадження щодо вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень за ч.4 ст. 185 КК України щодо вчинення 17.07.2023 крадіжки на загальну суму 2603,33 грн., щодо вчинення 26.08.2023 викрадення коштів з картки ОСОБА_11 в сумі 348,00 грн. та ч.2 ст.190 КК України щодо заволодіння велосипедом «Салют» шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_11 , вартість якого становить - 1960,00 грн. підлягають закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації його дій, просив вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та застосувати до нього положення ст.75 КК України. Свої вимоги обґрунтував тим, що до нього необхідно застосувати положення ст.75 КК України та направити його до лав ЗСУ.
Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав змінену апеляційну скаргу прокурора та заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, захисника - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого та частково підтримав змінену апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення та змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції зміні в частині призначення покарання, з таких підстав.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту оскаржуваного вироку встановлено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_9 вчинив 17.07.2023, 26.08.2023 та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України вчинив 31.08.2023.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1342 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч.2 ст.190 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185, 190 КК України, становив 2684 грн.
З досліджених матеріалів кримінального провадження встановлено, що вартість таємно викраденого ОСОБА_9 майна за епізодом від 17.07.2023 становила 2603,33 грн., за епізодом від 26.08.2023 - 348,00 грн. та вартість майна яким заволодів ОСОБА_9 шляхом зловживання довірою становила - 1960,00 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_9 майна за епізодом від 17.07.2023 становила 2603,33 грн., за епізодом від 26.08.2023 - 348,00 грн. та вартість майна яким заволодів ОСОБА_9 шляхом зловживання довірою становила - 1960,00 грн., тобто була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2684 грн., колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного вироку та закриття кримінального провадження, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлено кримінальну протиправність діяння.
Разом із цим, досудове розслідування та судове слідство у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_9 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 357 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.
Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст.357 КК України, повністю доведена матеріалами кримінального провадження.
Оскільки, учасниками процесу обставини вчинення кримінального правопорушення та юридична кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_9 не оспорюються, колегія суддів не входить в обговорення вини та кваліфікації дій обвинуваченого і вважає, що його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України як привласнення офіційного документу вчинене з корисливих мотивів (епізод 2).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких, нетяжких злочинів та кримінальних проступків, особу винного, який за місце проживання характеризується посередньо, ніде не працює, раніше неодноразово судимий, скоїв кримінальні правопорушення під час іспитового строку за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19.06.2023 року, за яким його засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, а також до ухвалення вироку Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16.02.2024 року. При цьому врахував висновок досудової доповіді органу пробації, думку потерпілих щодо призначення обвинуваченому покарання та те, що ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення з корисливих мотивів. Врахував обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, які обтяжують покарання - рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, та обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання в межах санкції статей кримінального закону із застосуванням положень ч.ч.1,4 ст.70 КК України у виді позбавлення волі та дійшов правильного висновку, що його виправлення можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, без застосування положень ст.ст.69, 75 КК України, яке на переконання колегії суддів буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, а ще буде відповідати меті покарання, визначеного у ст. 50 КК України.
Тому, на переконання колегії суддів доводи апеляційної скарги обвинуваченого, щодо можливості застосування до нього положень ст.75 КК України, є необгрунтованими та безпідставними.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали. При призначені обвинуваченому покарання судом враховується те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод особи та має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції в повній мірі враховано особу обвинуваченого, всі характеризуючи дані на нього, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини покарання, обставини вчинення даного кримінального правопорушення та обґрунтовано призначив покарання у вигляді обмеження волі, яке є необхідним і достатнім. Підстави для його пом'якшення відсутні.
Підстави для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, пом'якшення покарання та призначення покарання з випробуванням з іспитовим строком відсутні.
Разом із тим, зазначені прокурором доводи про застосування положень ч.4 ст.70 КК України під час апеляційного розгляду відпали.
Оскільки, захисником до суду апеляційної інстанції надано копії ухвал Подільського районного суду м.Кропивницького від 10.07.2025, якими ОСОБА_9 відповідно до ч.2 ст.74 КК України звільнено від призначеного вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16.02.2024 та звільнено від призначеного вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19.06.2023.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_9 не підлягає задоволенню та змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково. Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_9 слід змінити в частині призначеного покарання, кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України та за ч.2 ст.190 КК України закрити, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння відповідно до ст. 5 КК України, п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, виключити посилання на застосування положень ч.4 ст.70 КК України. В решті вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Змінену апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_9 - змінити в частині закриття провадження за ч.4 ст.185 КК України по епізодам крадіжок майна від 17.07.2003 та 26.08.2023 та за ч.2 ст.190 КК України по епізоду від 31.08.2023 та в частині призначення покарання.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодами від 17.07.2023 та 26.08.2023) та за ч.2 ст.190 КК України ( за епізодом від 31.08.2023) закрити, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння відповідно до ст. 5 КК України, п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
ОСОБА_9 вважати засудженим за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі.
Виключити з вироку Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2024 року посилання на ч.4 ст.70 КК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні товарознавчих експертиз в сумі 3584,82 віднести на рахунок держави.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою у той самий строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)