Справа № 346/3456/25
Провадження № 22-ц/4808/1537/25
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Бойчук
03 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Томин О.О., Луганської В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Нижньовербізька ОТГ про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 02 вересня 2025 року під головуванням судді Яремин М.П.у м. Коломия,
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду віл 11 липня 2025 року позовну ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без руху і надано йому строк для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 02 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність ухвали суду.
Апелянт зазначає, що про неповноту зазначених даних, які стосуються відповідачки у цій справі ним було вказано в позовній заяві. Також ним було зазначено про те, що він такі дані не може здобути особисто так як вони є особистою інформацією сторони.
Щодо сплати судового збору, то позивач вказував що він звільнений від його сплати на підставі долученого ним пенсійного посвідчення в якому вказано про те, що у нього перша група інвалідності.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.
Встановлено, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду віл 11 липня 2025 року позовну ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, залишено без руху, про що повідомлено позивача і надано йому строк для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині цієї ухвали (а.с. 14).
Відповідно до ухвали суд судом першої інстанції зазначено, що позивачем не дотримано вимог п. 2, 5, 8, ч.3 ст.175 ЦПК України, оскільки в позовній заяві третьою особою зазначено Нижньовербізьку ОТГ, що не відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 04354083 та місцезнаходженням: с. Нижній Вербіж, вул. О. Довбуша, 1, Коломийського району.
Копія цієї ухвали отримана позивачем 28.07.2025, що стверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16).
Встановлено, що станом на 02.09.2025 вимоги вищевказаної ухвали позивачем не було виконано та у встановлений законом строк не вчинено жодних дій на усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Частинною 3 статті 185 ЦПК України, визначено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені статтею 175 ЦПК України.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Постановляючи ухвалу від 02 вересня 2025 року про повернення позовної заяви у зв'язку з не усуненням її недоліків, суд вказав про те, що станом на 02.09.2025 вимоги ухвали від 11.07.2025 не були виконані позивачем, тому у відповідності до вимог ч.3 ст. 185 ЦПК України позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Доводи апелянта про те, що те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною є необґрунтованими. Підставою для повернення позовної заяви ОСОБА_1 було невиконання вимог ухвали Коломийського міськрайонного суду від 11 липня 2025 року. В ухвалі суд першої інстанції вказав, що позивачем в позовній заяві зазначено третьою особою Нижньовербізьку ОТГ, однак дані щодо третьої особи не відповідають даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи.
Тобто підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 було усунення недоліків позовної заяви, що стосувалися невірного зазначення даних третьої особи, а не відповідачки.
Оскільки вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем не було виконано у встановлений законом строк та ним не вчинено жодних дій на усунення вказаних в ухвалі недоліків, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про повернення позовної зави позивачеві.
В свою чергу судом першої інстанції було вказано про те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 02 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 03 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.О. Томин В.М. Луганська