Справа № 351/3047/23
Провадження № 22-ц/4808/1557/25
Головуючий у 1 інстанції Мартинюк В.І.
Суддя-доповідач Бойчук
03 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Томин О.О., Луганської В.М., секретаря Кузнєцова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Снятинського районного суду від 20 серпня 2025 року під головуванням судді Мартинюка В.І. у м. Снятин,
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до суду першої інстанції про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Заяву обґрунтувала тим, що у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах помилково було видано виконавчий лист про стягнення із заявниці на користь стягувача судового збору у сумі 1 610,40 грн. Вважає, що вказаний виконавчий документ не підлягає виконанню, оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, а тому звільнена від сплати судового збору. Заявниця вважає, що цей виконавчий лист видано помилково на підставі постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 19.08.2024.
Просила визнати виконавчий лист, виданий Снятинським районним судом 29 листопада 2024 року у цій справі таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Снятинського районного суду від 20 серпня 2025 року відмовлено в задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у цій справі.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду.
Зазначає, що вона є інвалідом 2 групи і звільнена від сплати судового збору, а тому вважає, що не підлягає стягненню з неї судовий збір в цій цивільній справі.
Такі обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвали нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист виданий Снятинським районним судом в цій справі таким, що не підлягає виконанню.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Сторони в засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені в ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами, за роз'ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Завершенням судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов'язковість до виконання судових рішень.
Виняток з цього правила становлять перелічені в ст. 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.
До підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника, або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа, або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що із заяви не вбачається, що виконавчий лист виданий судом першої інстанції помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, а також не наведено інших причин, які давали б підстави визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Щодо доводів апелянтки про те, що вона звільнена від сплати судового збору як інвалід 2 групи і тому вважає, що не підлягає стягненню з неї судовий збір за виконавчим листом в цій цивільній справі слід зазначити наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 в обґрунтування своєї заяви вказала, що виконавчий лист про стягнення з неї на користь стягувана судового збору у сумі 1610,40 грн на підставі постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 19.08.2024 було видано помилково, оскільки вона звільнена від сплати судового збору як інвалід 2 групи.
З обґрунтувань ОСОБА_1 вбачається, що її доводи та обґрунтування жодним чином не вказують на помилковість видачі виконавчого листа. Виконавчий лист був виданий на підставі судового рішення і у ньому відсутні помилки, допущені при його оформленні або видачі. На такі обставини також вказав і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Апеляційний суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що із заяви ОСОБА_1 не вбачається про помилковість видачі судом виконавчого листа в частині стягнення з заявниці судового збору, визначеного у рішенні суду.
Також судом першої інстанції було вказано на те, що у разі незгоди з постановою суду апеляційної інстанції в цілому чи у відповідній її частині сторона вправі оскаржити її безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст. 389, 391 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Снятинського районного суду від 20 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Постанову складено 03 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.О. Томин В.М. Луганська