Провадження № 22-ц/803/9626/25 Справа № 204/251/25 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Доповідач - Макаров М. О.
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 17 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди,-
У січні 2025 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через представника, звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , із вимогою про стягнення матеріального збитку 56 795 гривень та по частині на кожного, моральної шкоди у сумі 50 000 гривень.
Позов мотивовано тим, що позивачі, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 2007 року реєстраційний номер НОМЕР_1 , є співвласниками у рівних частках (по 1/2 частці) квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту квартира позивачів знаходиться на 2 поверсі будинку літ. А-4, є двокімнатною, загальною площею 51,5 м2., а також позивачі зареєстровані та мешкають в зазначеній квартирі.
Разом з цим, у позові зазначено, що 12 вересня 2024 року сталося залиття квартири АДРЕСА_2 , що належить позивачам з боку квартири АДРЕСА_3 на третьому поверсі, що належить відповідачці. Внаслідок залиття, яке сталося внаслідок халатного відношення жильців квартири АДРЕСА_3 пошкоджена квартира позивачів, пошкоджені меблі, пошкоджене внутрішнє оздоблення квартири позивачів. Після залиття, квартира позивачів потребує ремонту для відновлення її стану. Відповідно до комісійного акту від 20 вересня 2024 року обстеження приміщення заявника (квартири АДРЕСА_1 ), який затверджений начальником дільниці Чечелівського району КП «Жилсервіс-5» ДМР, на момент обстеження спостерігаються: сліди залиття по стелі близько 2,5 м2 та по стіні близько 2 м.
При цьому, причиною залиття даної квартири зазначено халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_3 до внутрішньоквартирного розведення холодного водопостачання (залиття 12 вересня 2024 року). Зазначено, що в телефонній розмові мешканка квартири АДРЕСА_3 повідомила, що аварійну ділянку внутрішньоквартирного розведення усунула самостійно. Працівникам підприємства доступу до мереж водопостачання не надала. Зазначений акт отриманий за результатами звернення позивача до КП «Жилсервіс-5» за яким отримано відповідь від 30 вересня 2024 року № 373. Вказано, що відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 10 листопада 2024 року, ринкова вартість матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень та меблів житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття, за адресою позивачів, складає 53 295 гривень, без ПДВ, що еквівалентно 1 289 доларів США. Так, позивачі вважають, що завдана шкода спричинена саме халатністю, як формою вини відповідачки, бо подібні залиття були і раніше. Також, вказано, що позивачі понесли додатково витрати, пов'язані з їх діями для відновлення свого порушеного права, зокрема щодо оцінки завданої шкоди у сумі 3 500 гривень, які є вимушеними та пов'язаними з завданою їм шкодою. Крім того, зазначено, що позивачі понесли додаткові витрати на правову допомогу у сумі 15 000 гривень, за договорами від 03 грудня 2024 року ВА № 105/24 та ВА № 106/24. А також витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 гривень 20 копійок, що в контексті ст. 22 ЦК України є збитками, які відшкодовуються у повному обсязі.
Разом з цим, зазначено, що внаслідок залиття їх квартири, вони тривалий час були позбавлені можливості вести звичний спосіб життя, жити в нормальних життєвих умовах. Були вимушені жити в затопленій пошкодженій квартирі з запахами сирості та вологи, були пошкоджені речі які тривалий час та в умовах холодної пори року треба висушувати. Перебуваючи у вологій квартирі тривалий час вимушені дихати сирістю, що провокує захворювання органів дихання та ревматичні захворювання, які можуть проявитися в подальшому.
Крім того позивачі вимушені були змінити свій звичний уклад життя, додатково витрачати час на додаткові дії щодо відновлення свого порушеного права, звертатися до комунальної організації для складання акту, звертатися до експертних установ, та до адвоката, що викликало додаткові незручності та переживання, що також позначилося на якості життя позивачів, та додало нервової напруженості, та необхідності зміни звичайного укладу сімейного життя та сімейного доходу. Вказано, що протиправною поведінкою відповідачки позивачам спричинено моральну шкоду, яка полягає у нервових розладах та душевних стражданнях, яку, виходячи із розумності і справедливості вони оцінюють у сумі 50 000 гривень.
Просили стягнути з відповідачки завдані матеріальні збитки у сумі 56795 гривень, які складаються з прямого оціненого матеріального збитку у сумі 53 295 гривень та додаткових витрат 3500 гривень пов'язаних з оцінкою шкоди, а також по 1/2 частині на кожного, моральну шкоду у сумі 50 000 разом, разом із судовими витратами по справі.
Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 17 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що залиття квартири позивачів сталося з вини відповідачки, приймаючи до уваги те, що інших доказів того, що залиття сталося з вини відповідачки, чи того, що протиправні діяння останньої призвели до виникнення вказаного залиття, а також причинно-наслідкового зв'язку між ними, матеріали справи не містять, а заявлена позивачами сума матеріальної та моральної шкоди не підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами, суд дійшов переконливого висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, через що у його задоволенні слід відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 17 липня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 2007 року, яке видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження від 22 червня 2007 року № 8/87-07 (а. с. 18) на справі спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 , право власності на яке ними зареєстровано 29 вересня 2007 року за реєстраційний № 20416029 (а. с. 19).
Згідно з технічною характеристикою квартири у буд. АДРЕСА_4 9а. с. 17), вона розміщена на 2 поверсі А-4 поверхового будинку і складається з 2 кімнат житловою площею 36,6 м2, загальною площею 51,5 м2.
Судом встановлено, що позивачі зареєстровані та проживають у вищевказаній квартирі.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 406469721 від 03 грудня 2024 року ( а. с. 20), власником квартири АДРЕСА_5 , з 03 листопада 2021 року, на підставі договору дарування від 03 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу Федосєєвою В.О. за реєстровим № 681, є ОСОБА_4
12 вересня 2024 року по АДРЕСА_6 сталося залиття, за результатами якого комісією КП «Жилсервіс-5» ДМР складено відповідний акт від 20 вересня 2024 року (а. с. 22).
Із зазначеного акту вбачається, що причиною залиття є: «халатне відношення мешканців кв. АДРЕСА_3 до внутрішньоквартирного розведення холодного водопостачання (залиття 12.09.2024). Примітка - в телефонній розмові мешканка кв. АДРЕСА_3 повідомила, що аварійну ділянку внутрішньоквартирного розведення усунула самостійно. Працівникам підприємства доступу до мереж водопостачання не надала.» На момент обстеження спостерігаються сліди залиття: по стелі приблизно 2,5 м2 та по стіні - приблизно 2 м2.
Згідно зі звітом ПП «Бюро експертної оцінки» ОСОБА_5 про оцінку вартості матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень та меблів житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття, за адресою; АДРЕСА_6 , що складений на замовлення ОСОБА_1 , ймовірна ринкова вартість матеріального збитку, за результатами оцінки складає 53 295 гривень (а. с. 27-60); вартість оцінки 3 500 гривень (а. с. 26).
Також, з вказаного звіту вбачається, що він складений оцінювачем за результатами натурального огляду об'єкту оцінки та Акту обстеження пошкоджень, наданого заявником.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що залиття квартири позивачів сталося з вини відповідачки, приймаючи до уваги те, що інших доказів того, що залиття сталося з вини відповідачки, чи того, що протиправні діяння останньої призвели до виникнення вказаного залиття, а також причинно-наслідкового зв'язку між ними, матеріали справи не містять, а заявлена позивачами сума матеріальної та моральної шкоди не підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами, суд дійшов переконливого висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, через що у його задоволенні слід відмовити.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Згідно ст.ст. 11, 1166 ЦК України підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.
Колегією суддів встановлено, що 12 вересня 2024 року по АДРЕСА_6 сталося залиття, за результатами якого комісією КП «Жилсервіс-5» ДМР складено відповідний акт від 20 вересня 2024 року (а. с. 22).
Із зазначеного акту вбачається, що причиною залиття є: «халатне відношення мешканців кв. АДРЕСА_3 до внутрішньоквартирного розведення холодного водопостачання (залиття 12.09.2024). Примітка - в телефонній розмові мешканка кв. АДРЕСА_3 повідомила, що аварійну ділянку внутрішньоквартирного розведення усунула самостійно. Працівникам підприємства доступу до мереж водопостачання не надала.» На момент обстеження спостерігаються сліди залиття: по стелі приблизно 2,5 м2 та по стіні - приблизно 2 м2.
Згідно зі звітом ПП «Бюро експертної оцінки» ОСОБА_5 про оцінку вартості матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень та меблів житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття, за адресою; АДРЕСА_6 , що складений на замовлення ОСОБА_1 , ймовірна ринкова вартість матеріального збитку, за результатами оцінки складає 53 295 гривень (а. с. 27-60); вартість оцінки 3 500 гривень (а. с. 26).
Також, з вказаного звіту вбачається, що він складений оцінювачем за результатами натурального огляду об'єкту оцінки та Акту обстеження пошкоджень, наданого заявником.
На спростування позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що наданий звіт про оцінку матеріального збитку, складений 03 січня 2025 року на замовлення позивачів, є неналежним доказом, оскільки помилково визначає, що квартира позивачів була пошкоджена внаслідок залиття зі сторони відповідачки, при цьому, зазначений в ньому розмір відновлювального ремонту, вважає явно завищеним. Крім того, зазначала, що вся проблема у залитті квартири АДРЕСА_1 полягає в тому, що вже тривалий період між другим та третім поверхом тече труба в стояку, яку необхідно замінити саме позивачам.
Проте, доказів того, що залиття квартири сталося не з її вини, відповідачкою до суду надано не було.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачки матеріальної шкоди в розмірі 53295 грн., в зв'язку із чим вони підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що акт про залиття квартири позивачки не є належним доказом, так як, відповідачкою згідно ст. 81 ЦПК України не надано доказів на його спростування.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначені розміру компенсації моральної шкоди, колегія суддів врахувала, що внаслідок залиття квартири порушено звичайний спосіб життя та душевний стан позивачів, пошкодження майна спричинило позивачам суттєві незручності, що в сукупності свідчить про заподіяння їм моральної шкоди.
За таких обставин з урахуванням принципу розумності та справедливості з відповідачки підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2000,00 грн.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачки на витрати, пов'язані із виготовленням Звіту про проведення технічного огляду квартири у розмірі 3500,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 04 листопада 2024 року.
На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі не встановив фактичні обставини, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн..
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 17 липня 2025 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26647,50 грн, моральної шкоди - 1000,00 грн. витрат за виготовлення Звіту про проведення технічного огляду квартири - 1750,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26647,50 грн, моральної шкоди - 1000,00 грн. та витрат за виготовлення Звіту про проведення технічного огляду квартири - 1750,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір по 605,60 грн. кожному.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова