Провадження № 22-ц/803/8109/25 Справа № 183/8111/24 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Чуб Вероніка Сергіївна на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Майна Г.Є.),
5 серпня 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за Договором № 487422-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 року, що становить 85169,16 грн., та складається з наступного: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 60839,51 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 2329,65 грн.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Із вказаним рішенням суду не погодилась відповідачка ОСОБА_1 - та через свого адвоката Чуб В.С., подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного повідомлення про розгляд даної справи.
Скарга мотивована тим, що відповідач дізналася про відриту стосовно неї судову справу та ухвалене рішення лише 04.06.2025 року після відкриття виконавчого провадження на виконання даного рішення. Повісток, ухвал, рішення чи інших документів з суду Відповідач не отримувала, оскільки не проживає за місцем реєстрації.
Вказує на те, що станом на час укладення спірного договору (23.01.2024 року) Відповідачка була дружиною військовослужбовця і є нею на даний час, відтак на неї розповсюджуються положення п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Також наголошує на тому, що нарахування процентів у розмірі, який фактично перевищує заборгованість за тілом кредиту майже у 3 рази, свідчить про не справедливі умови договору та фактично є надмірним тягарем для Відповідача щодо сплати кредиту.
ОСОБА_2 просила рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року в частині стягнення прострочених платежів за відсотками у розмірі 60839,51 грн., скасувати та відмовити у задоволенні цієї вимоги.
Від представника ТОВ «Бізнес-Позика» - Покрищук А.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що Боржник не звертався до кредитора із заявою повідомленням, що вона (її чоловік) вступив до лав службовців ЗСУ і на нього розповсюджуються норми ч.15 ст.14 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». А відтак, Позивачу стало відомо про те, що чоловік Боржниці є військовослужбовцем лише з аналізу апеляційної скарги. ОСОБА_3 просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно частини.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить 86169,16 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30=90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає наголосити на тому, що ОСОБА_1 , оскаржується рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року в частині стягнення з неї прострочених платежів за відсотками у розмірі 60 839,51 грн., а отже і саме в цій частині рішення буде переглядатися.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 січня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 487422-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого позивач (як кредитодавець) надав відповідачу грошові кошти у розмірі 22 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів. Договором визначено строк кредиту 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 2,0, фіксована; знижена процентна ставка в день 1,15138637, фіксована; загальний розмір наданого кредиту 22 000,00 грн.; комісія за надання кредиту 3 300,00 грн.; термін дії договору до 09.07.2024; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 57 240,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9205,22 процентів.
У п. 3 Договору сторони встановили Графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
Договір був укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти Договір (оферти) кредитодавцем та прийняття (акцептування) позичальником, та підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом.
На підтвердження укладання Кредитного договору позивачем було надано до суду копію пропозиції (оферти) укласти Договір № 487422-КС-001 про надання кредиту від 23 січня 2024 року; копію прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору № 487422-КС-001 про надання кредиту від 23 січня 2024 року.
Крім того, відповідачем не оспорений факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Відповідач був ознайомлений з інформацією по кредиту та умовами кредитування, що підтверджується копією Паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом.
Крім того, до вказаного договору додано анкету клієнта; правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», візуальну форма послідовності дій клієнта.
Так, з візуальної послідовність укладення цього договору вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10:52 клієнт зайшов у особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, Правилами кредитування, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор UA-2979 направлявся відповідачеві шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер, який вказувався ним при реєстрації на сайті.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, перерахувавши 23 січня 2024 року позичальнику ОСОБА_1 на його картковий рахунок в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» грошові кошти у розмірі 22 000 грн., що підтверджується інформаційною довідкою від 02 серпня 2024 року.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідачем за кредитним договором № 487422-КС-001 від 23 січня 2024 року не сплачувалися платежі в повному обсязі, часткова оплата була здійснена на загальну суму 7 770 грн., внаслідок чого станом на 22 липня 2024 року загальна сума заборгованості становить 85 169,16 грн., яка складається з: 22 000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 60 839,51 грн. - сума прострочених платежів за відсотками, 2329,65 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Так, відповідно до ч.1, 2 ст 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У справі встановлено, 23.01.2024 між ТОВ “Бізнес позика» та ОСОБА_1 був укладений Договір №487422КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України “Про електронну комерцію».
Підписання договору здійснено шляхом прийняття відповідачем (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договір № 487422-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, із використанням одноразового ідентифікатора UA3210, який через телекомунікаційну систему направлений на номер телефону позичальника ( НОМЕР_1 ).
Відповідно до п. 1 Договору, ТОВ “Бізнес позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 22 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів. Договором визначено строк кредиту 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 2,0, фіксована; знижена процентна ставка в день 1,15138637, фіксована; загальний розмір наданого кредиту 22 000,00 грн.; комісія за надання кредиту 3 300,00 грн.; термін дії договору до 09.07.2024; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 57 240,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9205,22 процентів.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п.6 ст.81 ЦПК).
Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 факт отримання кредитних коштів у розмірі 22000 грн., визнається, остання не погоджується із розміром відсотків і наголошує на тому, що у неї є пільги передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки її чоловіка 07.03.2024 року ОСОБА_4 було мобілізовано та зараховано до військової частини НОМЕР_2 , де він наразі продовжує нести службу.
На підтвердження даної обставини, відповідачкою до апеляційної скарги було додано копію військового квитка ОСОБА_4 , НОМЕР_3 , з якого вбачається, що чоловік відповідачки 26.03.2022 року склав військову присяг у ВЧ НОМЕР_2 та довідку командира військової частини НОМЕР_4 , з якої вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на військовій службі частині НОМЕР_4 з 28.02.2025 року і по теперішній час.
Згідно з частиною 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час укладення сторонами кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
З 4травня 2024року набрала чинності нова редакція цієї норми,введена Законом України від 21березня 2024року №3621-IX"Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист",за змістом якої військовослужбовцям,призваним на військову службу за призовом під час мобілізації,на особливий період,на весь час їх призову,а військовослужбовцям під час дії особливого періоду,які брали або беруть участь в антитерористичній операції,забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони,відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях,забезпеченні їх здійснення,у заходах,необхідних для забезпечення оборони України,захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України,- штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Надалі, Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" частина 15 статті 14Закону №2011-ХІІ викладена в такій редакції (набрала чинності 18 травня 2024 року та діяла до 8 лютого 2025 року): "Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".
Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 жовтня 1993року №3543-XIІ"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.
Статтю 14 цього Закону було доповнено пунктом 15 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року N 1275-VII.
Пунктом 3 Розділу 2 "Прикінцеві положення" Закону N 1275 передбачено поширити дію пункту 3, підпункту 3 пункту 4, пункту 9 розділу І цього Закону на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Тобто законодавець чітко передбачив ретроактивну дію ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Редакція частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18 травня 2024 року.
На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року N 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року N 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває і на час розгляду справи.
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
У п. 2 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Враховуючи, що пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період скасовано нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.
Крім того, в прикінцевих положеннях Закону №1275-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" прописано про надання зазначеній нормі дії в часі у межах конкретно визначеного періоду, а саме: військовослужбовцям - з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_5 від 23.04.2022 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено 23.04.2022 року (а.с.86).
З наданих ТОВ «Бізнес Позика» пояснень вбачається, що позивач не заперечує, щодо списання відсотків за період з 18.05.2024 року по 09.07.2024 року, якщо судом буде встановлено, що чоловік відповідачки з 07.03.2022 року проходить службу у ЗСУ.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, оскільки належними доказами підтверджена та обставина, що чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з 07.03.2022 року і по теперішній час проходить війкову службу, то таким чином, станом на час укладення спірного кредитного договору (23 січня 2024 ) відповідачка була дружиною військовослужбовця і є нею на даний час, відтак на неїна відповідачку розповсюджуються положення п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому апеляційний суд вважає, що відсотки за період з 18 травня 2024 року по 09 липня 2024 року у розмірі 22880 грн стягненню з відповідачки не підлягають, а тому рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року підлягає зміні, шляхом зменшення суми відсотків яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» до 37959,51 грн, а також підлягає перерозподілу судовий збір.
В іншій частині оскаржуване рішення суду зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки є таким, що ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачка не була повідомлена про розгляд справи, спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про отримання копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження (а.с.64)
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, апеляційну скаргу відповідачки задоволено частково, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року змінено, шляхом зменшення суми відсотків, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , а тому і судовий збір підлягає перерозподілу відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму прострочених відсотків у розмірі 37959,51 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1750,91 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 964,72 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: