Провадження № 22-ц/803/5413/25 Справа № 242/1048/24 Суддя у 1-й інстанції - Черков В. Г. Доповідач - Макаров М. О.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 липня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2024 року АТ «Перший український міжнародний банк» звернулись до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 01 жовтня 2021 між АТ «Перший український міжнародний банк» (АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1001978160901, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 250 000,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01 лютого 2024 року складає 264306,14 грн., з яких: 189487.56 грн. - заборгованість за кредитом; 22.03 грн. - заборгованість процентами; 74796.55 грн. - заборгованість за комісією. У зв'язку з чим, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 264306,14 грн.; витрати зі сплати судового збору у сумі 3171,67 грн.
Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 липня 2024 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 1001978160901 від 01 жовтня 2021 року у розмірі 189509 грн. 59 коп., з якої: 189487 грн. 56 коп. - заборгованість за кредитом; 22 грн. 03 коп. - заборгованість процентами. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1001978160901 від 01 лютого 2023 року. Згідно п.5 зазначеного в заяві № 1001978160901 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01 жовтня 2021 року, встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитним договором № 1001978160901 від 01 жовтня 2021 року в розмірі 74796.55 грн. є безпідставними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального на процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України судове рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Згідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, та суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за його відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси
Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу судових повісток про призначення справи до розгляду, що не відповідає вимогам ст. 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача, якого належним чином не повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.
Крім того, суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження дану справу, тоді як її розгляд підлягав за правилами загального позовного провадження.
Скасовуючи оскаржуване рішення та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Так, судом встановлено, що 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписала Заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001978160901 для отримання споживчого кредиту в сумі 250000,00 грн. зі сплатою розміру комісії на обслуговування кредитної заборгованості 1,99% та сплатою процентної ставки 0,01% річних.
Сторонами було погоджено графік здійснення платежів.
Згідно платіжної інструкції TR.52569818.233406.8810 від 01 жовтня 2021 позивачем видано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн. згідно кредитного договору № 1001978160901 від 01 жовтня 2021 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків та комісії за його обслуговування належним чином не здійснювала, в результаті чого, станом на 01 лютого 2024 року має заборгованість за договором у сумі 232754.62 грн., з яких: - 196 364.21 грн. - заборгованість за кредитом; - 19,63 грн. - заборгованість процентами; - 36 370.78 грн. - заборгованість за комісією.
03 березня 2024 року АТ «ПУМБ» направило ОСОБА_3 письмову вимогу (повідомлення) про необхідність негайного погашення заборгованості в розмірі 232754.62 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1001978160901 від 01 лютого 2023 року а саме: 264306,14 грн., з яких: 189487.56 грн. - заборгованість за кредитом; 22.03 грн. - заборгованість процентами; 74796.55 грн. - заборгованість за комісією.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1001978160901 від 01 лютого 2023 року. Згідно п.5 зазначеного в заяві № 1001978160901 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01 жовтня 2021 року, встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитним договором № 1001978160901 від 01 жовтня 2021 року в розмірі 74796.55 грн. є безпідставними.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи: - не містять належним чином підписаного договору; не містять підтверджень ознайомлення з умовами кредитування; не містять умов кредитування в редакції, яка діяла на момент укладення заяви, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачка особисто підписала паспорт споживчого кредиту.
Підписуючи паспорт споживчого кредиту та заяву на приєднання до ДКБО, відповідачка була ознайомлена з розміром кредитного ліміту, розміром стандартної процентної ставки, розміром реальної річної процентної ставки, розрахунковою та платіжною датою кредиту, строком дії кредитного ліміту, розміром мінімального платежу та іншими умовами надання та обслуговування кредитної картки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що умови договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб 1001978160901 від 01 жовтня 2021 року не порушують вимог Закону України «Про захист прав споживачів», є чіткі, зрозумілі, не допускають двоякого трактування, доступні для усвідомлення їх наслідків пересічному громадянину України, а відтак не потребують спеціальних знань у правовій та економічній сфері.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості розрахунку і недоведеності суми заборгованості за кредитним договором, а також розміру заявлених до стягнення процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ “ПУМБ», не довела відсутність заборгованості.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Враховуючи викладене, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача кредитної заборгованості в розмірі 189509 грн. 59 коп.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 липня 2024 року - скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 1001978160901 від 01 жовтня 2021 року у розмірі 189509 грн. 59 коп., з якої: 189487 грн. 56 коп. - заборгованість за кредитом; 22 грн. 03 коп. - заборгованість процентами.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 2274 грн. 09 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 28 жовтня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова