Справа № 629/5644/25
Провадження № 2/629/1593/25
29.10.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., позивачки - ОСОБА_1 , представника позивачки -адвоката Остапенко С.Ю., третьої особи ОСОБА_2 , представника виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області -Трофимчук О.В., представника служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області - Лобенко Т.Г., розглянувши в залі суду в місті Лозова, Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №629/5644/25 за позовом представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Остапенко Світлани Юріївни до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
Позивачка, в інтересах якої діє представник, звернулася до суду з позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження №473 від 29.10.2010 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі частини від заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання позову і до досягнення останньою повноліття. В обґрунтування вимог позивачкою вказано, що вона мешкає з батьком та бабусею по лінії батька, матір мешкає окремо, з нею не спілкується, не цікавиться її життям, станом здоров'я, не виявляє батьківського піклування та не приймає участі у її вихованні. На її телефонні дзвінки мати не відповідає, заблокувала її у соціальних мережах, кошти надає час від часу. ОСОБА_1 вказує, що все це свідчить про байдуже ставлення матері до неї, стану її здоров'я, емоційного стану, мати не цікавиться її проблемами, прагненнями та досягненнями. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідачки аліменти, оскільки остання надає матеріальну допомогу нерегулярно, залежно від свого бажання та нагадування про це. Зазначає, що відповідачка є працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, хронічними захворюваннями не страждає, інших утриманців немає, інвалідом не являється.
Ухвалою суду провадження у справі було відкрито у порядку загального позовного провадження, сторонам надано час для подання заяв по суті та надано час органу опіки і піклування для підготовки висновків.
01.10.2025 року на адресу суду надійшов висновок Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області як органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки.
Ухвалою суду призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивачка пояснила, що вже більше року проживає з батьком, до цього з квітня місяця 2022 року проживала з мамою в Польщі, однак за час спільного проживання з нею вона не піклувалася про неї, не допомагала з навчанням, у них постійно виникали конфлікти, після чого у грудні 2023 року позивачка захотіла повернутися додому до батька, оскільки не могла більше проживати з матір'ю. Крім того, позивачка вказує, що після того, як батько звертався до суду з позовом про позбавлення матері батьківських прав, відношення матері до неї не покращилося, а на її думку, лише погіршилось. ОСОБА_1 вважає, що мати її зрадила, оскільки байдужа до неї, її інтересів, здоров'я та потреб, вона розуміє серйозність її наміру щодо позбавлення матері батьківських прав та просить суд задовольнити її позовні вимоги.
Представник позивача адвоката Остапенко С.Ю. в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала з наведених в позові підстав, зазначила, що мати позивачки самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, також наголосила на тому, що грошові кошти ОСОБА_3 на утримання дитини почала пересилати тільки після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, самостійно регулярних платежів на утримання дитини не здійснює, а тільки після неодноразових нагадувань з боку позивача.
Відповідачка в судове засіданняжодного разу не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяв про розгляд справи за її відсутності та відзив на позов не надавала.
Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги доньки підтримав та вказав, що до квітня місяця 2022 року у них була повноцінна сім'я, все було добре. Потім його дружина з донькою поїхала до Польщі на роботу, після чого у родині почалися негаразди. Вона стала менше уваги приділяти дитині, більше часу проводити з подругами. Крім того, ОСОБА_2 вказує, що на той час коли дружина з дитиною перебували за кордоном, дружина розірвала з ним шлюб, про шо він навіть не знав.
Представник виконавчого комітету Лозівської міської ради, як органу опіки та піклування у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не підтримала, вказала, що раніше до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідачки звертався ОСОБА_2 , однак йому було відмовлено, на той час виконком також виснував про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, і у даній справі також вважає за недоцільне позбавляти відповідачку батьківських прав. Зазначила, що спроба зв'язатися з відповідачкою щодо з'ясування її думки відносно даних обставин, виявилася невдалою. У даній цивільній справі відповідачка сама не виходила на зв'язок, коли до суду з позовом про позбавлення батьківських прав звертався ОСОБА_2 то ОСОБА_3 виходила на зв'язок, надавала письмові докази того, що вона здійснювала переказ коштів на утримання доньки та заперечувала проти позбавлення її батьківських прав.
Представник служби у справах дітей у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не підтримала, та зазначила про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Також зазначила, що у телефонній розмові з відповідачкою остання їй повідомила, що стосунки з чоловіком у неї були напружені, вона його боялася, та з даних причин будучи за кордоном вона вирішила розірвати з ним шлюб. Стосовно того, що будучи у Польщі вона мало часу приділяла доньці, то відповідачка зазначила, що вона дуже втомлювалася на роботі, бо багато працювала. Крім того, у розмові з представником служби ОСОБА_2 зазначила, що не розуміє, чому донька негативно на неї налаштована.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивачка не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до положень ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що з 20.08.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.06.2023 було розірвано (а.с.15).
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Позивачка у своєму позові зазначила, що її мати, відповідачка по справі, мешкає окремо на території Республіки Польща, з нею не спілкується, виявляє до неї байдужість.
Згідно довідки ФОП ОСОБА_4 загальна практика сімейної медицини про стан здоров'я №12 від 18.02.2025, ОСОБА_1 соматично здорова, на «Д» обліку у сімейного лікаря не перебуває (а.с.16).
Згідно рішення суду від 17.07.2025 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , однак йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с.17-21).
Згідно висновку виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, який діє в інтересах дитини, вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_1 . Оскільки позбавлення прав у даному випадку являє собою надмірно жорсткий захід, який може спричинити більше шкоди, ніж користі, і вважається передчасним за відсутності беззаперечних доказів умисної та необоротної відмови матері від виконання батьківських обов'язків (а.с.52-55).
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
При дослідженні матеріалів, що були надані позивачкою, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 жодного разу не з'являлася за викликом у судові засідання, судом встановлено факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов"язків, таких як виховання та утримання дитини.
Згідно з ч.ч.5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення
рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові по справі №631/2406/15-ц від 13 березня 2019 р.
Крім того, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Відповідно до ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки та піклування у своєму висновку посилається на те, що позбавлення прав у даному випадку являє собою надмірно жорсткий захід, і вважається передчасним за відсутності беззаперечних доказів свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов'язків.
Втім, повна байдужість матері до долі дитини, на думку суду є достатнім доказом ухилення матері від виконання батьківських обов'язків, оскільки дитина близько півтора роки мешкає з батьком, а мати в свою чергу взагалі не цікавиться ані життям, ані здоров'ям дитини.
Суд враховує висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21), згідно яких відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав.
Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дтьтьнт, з тих підстав, що вона свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по її вихованню, нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з нею, не піклується про стан її здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.07.2016 № 760/18209/15-ц та від 14.09.2016 № 216/2914/14-ц).
Суд звертає увагу відповідачки на те, що згідно п.1 ч.1 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо його виховання.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивачки в частині стягнення з відповідачки аліментів на її утримання.
Разом з цим, суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, в даному випадку стягнення аліментів присуджується з 12.08.2025 року.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Позивачка була звільнена від сплати судового збору, оскільки вона є неповнолітньою особою та не має самостійних джерел доходу, таким чином відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Остапенко Світлани Юріївни до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження №473 від 29.10.2010 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання позову і до досягнення останньою повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повне заочне рішення суду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач може оскаржити рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 31.10.2025 року.
Інформація про сторони:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа - виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04058829, адреса місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд.1, м. Лозова, Харківська область.
Третя особа -служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 26421259, адреса місцезнаходження: вул. О. Куцина, буд. 10-А, м. Лозова, Харківська область.
Суддя Т.О.Каращук