Справа № 953/2956/25
н/п 2/953/1906/25
22 жовтня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Зуба Г.А.
за участю секретаря - Кулікової Т.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Мизиненко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
31.03.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Горшкової Г.І., до ОСОБА_3 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання заяви і до повноліття дитини.
На обгрунтування вказаних підстав представник посилається на наступне. 21.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів громадянського стану ГТУЮ в Харківській області, актовий запис № 4634. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки та відповідача народився син - ОСОБА_5 . Шлюбні відносини у подружжя не склалися, у зв'язку з чим позивачка була вимушена піти с сином проживати до своєї матері. Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати дитину, що стало підставою звернення до суду.
31.03.2025 вказана справа надійшла до суду та розподілена судді Бобко Т.В.
01.04.2025 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано 01.04.2025.
Ухвалою судді від 01.04.2025 вказану справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.
03.04.2025 від відповідача до суду надійшла заява про зупинення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на військовій службі.
14.04.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про витребування з Міністерства внутрішніх справ України відомості про заробітну плату ОСОБА_3
17.04.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.05.2025 клопотання представника позивача задоволено, витребувано у Міністерства внутрішніх справ України, в систему якого входить військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, відомості про заробітну плату та інші грошові нарахування полковника Національної гвардії України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на військовій службі у військові й частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
22.05.2025 до суду з в/ч НОМЕР_1 на виконання ухвали від 01.05.2025 надано довідку про доходи № 2181 видану ОСОБА_6 за період квітень 2025 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 справу перерозподілено судді Зубу Г.А.
04.06.2025 до суду представник позивача надала додаткові докази по справі.
Ухвалою від 06.06.2025 цивільну справу прийнято до провадження судді Зуба Г.А.
29.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що починаючи з травня 2025, на підставі рапорту відповідача, в/ч НОМЕР_1 щомісячно з його доходів відраховуються аліменти на утримання сина, що підтверджується довідкою від 15.08.2025 № 2767, а саме: за травень 2025 року в розмірі 18971, 03 грн., за червень 2025 року - 19589, 31 грн., за липень 2025 року - 20214, 79 грн., за серпень 2025 року - 13567, 69 грн. Крім того, ним регулярно позивачці надаються грошові кошти готівкою та сплачуються витрати, які потребує їх дитина на розвиток, навчання, лікування, одяг, взуття, іграшки.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги та додаткові пояснення до них підтримали, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиву, в задоволені позовних вимог просила відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.09.2018 між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів громадянського стану ГТУЮ в Харківській області, актовий запис № 4634.
До укладення шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 від 01.10.2016).
Дитина сторін відвідує КЗ «МК ДЮСШ № 7» на відділенні боротьби вільної та комп'ютерну академію IT STEP.
Відповідач є військовослужбовцем. 29.04.2025 ним надано рапорт т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 щодо утримання з 01.05.2025 з його грошового забезпечення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частки.
Згідно довідки про грошове забезпечення та інші види виплат за період з 01.05.2025 по 31.10.2025, ОСОБА_3 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 НГУ та сума, з якої утримаються виконавчі листи за період з 01.05.2025 по 20.10.2025 становить 428549, 75 грн.
Між сторонами виникли правовідносини щодо обов'язку матері, батька утримувати дитину та його виконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частина перша статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікована 27.02.1991 року, теж визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України , батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначенні обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Частинами першою, другою статті 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХП від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (ст. 181 СК України).
За змістом статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідач інших аліментних зобов'язань не має, на його утриманні не перебувають інші особи, є працездатним та працевлаштованим, зі стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, який фізично здоров, здатен працювати та отримувати доходи, на даний час проходить військову службу, інших обставин, що мають істотне значення не встановлено.
Виходячи з вищевказаного, останній спроможен сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що є достатнім розміром та таким, що відповідає потребам дитини, спрямований на забезпечення її гармонійного розвитку.
Відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували відсутність доходу та його розміру, та доказів неспроможності сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
Крім того, з даним розміром аліментів відповідач був згоден, оскільки за його рапортом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 з 01.05.2025 з його грошового забезпечення щомісячно утримувались грошові кошти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частки.
Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За вказаних обставин, суд враховує, те, що відповідач є здоровим працездатним чоловіком, інших аліментних зобов'язань немає, а тому за таких обставин, задовольняє позов про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову і до повноліття дитини.
Щодо посилань представника відповідача про те, що на підставі рапорту відповідача, в/ч НОМЕР_1 щомісячно з травня 2025 року з його доходів відраховувались аліменти на утримання сина, суд роз'яснює, що з відповідними відомостями добровільної сплати аліментів відповідач не позбавлений права звернутись до відповідного відділу ДВС в порядку виконання рішення суду.
У відповідності зі ст. 430 п.1 ч.1 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Разом з цим, оскільки відповідач починаючи з травня 2025 року добровільно сплачує аліменти на утримання сина, суд вважає за недоцільне допускати негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, між іншим, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, а тому судовий збір не стягується.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 133, 137, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 03.11.2025.
СУДДЯ: Г.А. Зуб