16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1364/25
Провадження № 3/730/582/2025
"03" листопада 2025 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у смт Дубове Тячівського району Закарпатської області, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні дитину 2009 року народження, працюючого водієм у КП «Борзна-Комунальник» Борзнянської міської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.ст. 124; 122-4 КУпАП,
15.09.2025 об 11-50 год. у м. Борзна по вул. Б. Хмельницького, 4 Ніжинського району Чернігівської області водій автомобіля «ГАЗ-САЗ 3507», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався позаду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками; травмованих у ДТП немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9. ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Оскільки дії водія ОСОБА_1 носили ознаки правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні ДТП визнав у повному обсязі, зазначив, що їхав службовим транспортом, збирав з вулиць сміття. Проїжджаючи вулицею Б. Хмельницького, побачив сміття, вирішив його забрати, для чого почав маневр зупинки транспортного засобу. У цей час його підперла інша автівка - «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Оскільки вона була близько до його автомобіля, у мертвій зоні, то він її не побачив та розпочав рух назад. У цей час відбулося зіткнення. За допомогою до сторонніх осіб дійсно не звертався, розраховував, що позаду нього нікого немає. Шкодує, що так вийшло. Одночасно не визнає винуватості у залишенні місця ДТП, оскільки нікуди не їхав, трохи відкотився, ураховуючи вантажність ТЗ, а також те, що почув удар та машинально здав трохи уперед.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що вона рухалася вулицею Б. Хмельницького у м. Борзна за вантажним автомобілем, який у певний час різко загальмував. Вона екстрено загальмувала, дійсно дуже близько наблизилася до вантажівки, але її не вдарила, оскільки тримала дистанцію. У цей час вантажівка раптово стала рухатися назад та вдарила її автомобіль, хоча вона намагалася сигналити. Після удару також з'їхала з місця ДТП, оскільки боялася за своє життя та не хотіла, що б її автівка постраждала ще більше.
Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наданих в суді пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.9. 2.3-б ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 10.1. ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно п. 12.1. ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно Положення п. 1.5. ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 10.9. ПДР України забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в'їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю.
Згідно зі ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Як убачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124 КУпАП, повністю доведена у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколами про адміністративне правопорушення, які складено у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містять необхідні у них відомості, зокрема, щодо дати, часу, місця та способу вчинення самих адміністративних правопорушень, які призвели до порушення ПДР України;
- схемою місця ДТП, яка містить графічно зображені та зафіксовані об'єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та інше);
- рапортом працівника поліції;
- фотоілюстрацією місця вчинення та об'єктів ДТП;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , учасників ДТП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
- відео з боді камери працівника поліції, та камери відеонагляду міста, які кореспондуються зі змістом протоколів про адміністративне правопорушення та показаннями свідка.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП вважає, що у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007 постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Що стосується складу за ст. 122-4 КУпАП, то суд виходить з такого.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, скоївши дорожньо-транспортну пригоду, ОСОБА_1 залишив місце вчинення ДТП, до якого був причетний. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1.5., 2.10. ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Згідно п. 2.10. ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Згідно зі ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Однак, як пояснили в судовому засіданні особа, щодо якої складено протокол так й потерпіла, після удару вони вдвох, одночасно здійснили маневр з'їзду з місця ДТП, фактично на невелику відстань у метр-півтора, оскільки злякалися удару. Наміру приховувати обставини ДТП не було, залишати місце ДТП не бажали, так вийшло виключно машинально. Після зупинки ТЗ вже не рухалися.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Вимогами ч.1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яку посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
За своєю природою дане правопорушення є умисним, отже умисел є необхідною ознакою складу правопорушення.
Натомість, пояснення ОСОБА_1 , надані ним у судовому засіданні, свідчать про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та уникнення ним відповідальності, а матеріали справи не містять доказів на спростування цих пояснень.
Відтак, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У цій справі судом враховується поведінка ОСОБА_1 , його ставлення до вчиненого, наслідки, що настали за результатом вчинення правопорушення, те що він працює водієм, має на утриманні неповнолітню дитину, свою винуватість визнав у повному обсязі.
У відповідності до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-36, 122-4, 124, 251, 252, 283-285, 307-308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя Ріхтер В.В.