16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1271/25
Провадження № 2/730/572/2025
"03" листопада 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Ріхтера В.В.,
з участю секретаря судового засідання Магомедової О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Свій позов обґрунтовує тим, що від укладеного 04.11.2022 шлюбу в них є спільна дитина: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюб між сторонами не розірвано; позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років та отримує соціальну допомогу в розмірі 860 грн щомісяця, інших доходів не має; дитина перебуває на її утриманні; де працює відповідач та скільки отримує доходу - їй не відомо. Ураховуючи те, що ОСОБА_3 передбачені законом зобов'язання по утриманню дитини не виконує, матеріальної допомоги не надає, у житті дитини, її вихованні та розвитку ніякої участі не приймає, усі ці фактори ставлять її у вкрай тяжке матеріальне становище, тому ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі частини його заробітку щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку , починаючи з дня подання позовної заяви до суду, і до повноліття дитини.
Згідно ухвали від 17.09.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження з викликом сторін у даній справі, виклик у судове засідання відповідача здійснено за останньою відомою адресою проживання та шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Зазначила, що батьківство дитини не оспорюється. Дитина проживає зараз з нею та батьками позивачки. Відповідач перестав спілкуватися з дитиною, додому до неї не приходить, матеріально перестав допомагати. Однак зауважила, що відповідач за літні місяці сплатив їй 5 000 грн. Починаючи з осені, грошей не виплачував взагалі. Відповідачу не вірить, мирно врегульовувати спір не бажає.
У судовому засіданні відповідач пояснив, що він бажає спілкуватися з дитино, але позивачка цьому перешкоджає. Саме через це він і перестав сплачувати аліменти, оскільки його дружина заборонила йому приходити до неї додому та бачитися з дитиною. Готовий сплачувати аліменти, якщо йому нададуть відповідний рахунок, куди він міг би перераховувати кошти. Сам шляхи надання допомоги дитині він не шукав. Із приводу перешкоджання спілкування з дитиною нікуди не звертався. Що стосується суми аліментів, про яку зазначено у позовній заяві, то жодних заперечень не висловив.
Додатково на питання суду відповів, що він дійсно є незареєстрованим на території України, бо уважає, що це його право та він може не реєструвати свої місце проживання. Йому так зручно та ніхто змусити його зареєструватися не може. Постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з «Конвенцією про права дитини» та «Декларацією прав дитини» інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
Зокрема, статті 3, 27 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27 лютого 1991, передбачають, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 6 ст. 12 зазначеного Закону батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (п.п. 3, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України»).
При визначенні розміру аліментів судом враховується рівність прав та обов'язків батьків щодо дітей, у відповідності до ст. 141 СК України.
Згідно зі ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006, № 3 зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір'ю, що не заперечується сторонами.
Доказів того, що відповідач матеріально утримує дружину та дитину, суду не надано.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
У цій справі суд при визначенні розміру аліментів враховує потреби дитини з урахуванням її віку та стану здоров'я.
Також судом враховано й те, що відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і дитини. Іншого суду не надано.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Тому, за таких обставин справи та виходячи з положень ст.ст. 181-183 СК України, суд вважає за можливе вимоги позивача задовольнити повністю й стягувати з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_6 аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
На підставі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину стягуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - з дня подання такої заяви.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також, у цій справі суд уважає звернути увагу на позицію відповідача щодо його реєстрації.
Відповідно до Статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадяни України зобов'язані задекларувати або зареєструвати своє нове місце проживання протягом 30 календарних днів після переїзду. Тобто, проживати без прописки в Україні можна не більше 30 днів, незалежно від статусу особи.
Статтею 197 КУпАП, за відсутність реєстрації місця проживання встановлена відповідальність. Спори щодо адміністративних правопорушень, що регулюються статтею 197 КУпАП, розглядаються виконавчими комітетами (виконавчими органами) сільських, селищних або міських рад, а не судами.
Під час розгляду справи судом встановлено, що громадянин ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , однак без реєстрації на території України. Фактично його дії свідчать про умисне ухилення від проведення реєстрації місця проживання.
Враховуючи вищевикладене, з метою усунення порушень законодавства, прошу посилити контроль за випадками проживання на території Борзнянської міської ради Ніжинського району Чернігівської області осіб без реєстрації, а також провести відповідну роз'яснювальну роботу серед громадян громади, вжити відповідних заходів реагування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 183, ч.1 ст.191 СК України, ст. 8, ч.ч. 1, 6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 серпня 2025, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Копію рішення суду направити до Борзнянської міської ради та Борзнянського районного сектору ДМС - для відома.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2025.
Суддя Ріхтер В.В.