Справа № 577/3539/25
Провадження № 1-кс/577/1522/25
30 жовтня 2025 року м.Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Конотоп заяву захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024200450000434 від 11.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 246, ч.2 ст. 364, ч.1 366, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362, ч.1 ст. 209 КК України,
Адвокат ОСОБА_4 , на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України, заявив відвід судді ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження у справі № 577/3539/25.
Свої вимоги мотивує тим, що висловлювання судді та попередня історія взаємовідносин, свідчать про упереджене ставлення судді ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників, що порушує право на справедливий та неупереджений судовий розгляд. Зазначає, що під час судового засідання, що відбулося 12.09.2025, суддя прямо висловив своє незадоволення відсутністю захисника ОСОБА_4 та його колеги, адвоката ОСОБА_7 , незважаючи на те, що адвокат ОСОБА_4 надав підтвердження про участь у цивільній справі, призначеній раніше - 12.08.2025 року. Головуючий суддя ОСОБА_6 розцінив це як «затягування справи», оскільки, на його думку, кримінальна справа має більший пріоритет. На думку заявника, цим суддя висловив сумніви у добросовісності дій захисту, а також повідомив, що звернеться до кваліфікаційної комісії адвокатури. На думку адвоката ОСОБА_4 , суддя ОСОБА_6 неналежно проводить судові засідання. Так, під час підготовчого судового засідання 17.09.2025 року, суддя не встановив особи всіх учасників процесу. На прохання захисника ОСОБА_7 , впевнитися в повноваженнях нового прокурора, який до цього не приймав участі в справі, суддя відмовив, повідомивши, щоб захисник «приїхала в Конотоп і ознайомилася з повноваженнями прокурора», що є порушенням процесуальних норм та свідчить про ігнорування законних прав учасників процесу. Крім того, суддя ОСОБА_6 безпідставно відмовляв у задоволенні поданих стороною захисту клопотань, зокрема відмовив у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, хоча захистом було детально обґрунтовано, що реєстр матеріалів досудового розслідування містить розбіжності (різні реєстратори, розбіжність у даті/часі реєстрації в ЄРДР та початку слідчих дій, яка вказує на фальсифікацію даних). Ухвала суду не містить мотивів прийняття або відхилення детально викладених аргументів захисту. Також, суддя ОСОБА_6 відмовив у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів а в ухвалі суду допустив декларативне формулювання і не навів аналізу чи мотивів, які б спростовували або відхиляли аргументи захисника щодо необхідності доступу до повної інформації з ЄРДР для забезпечення права на захист. Крмі того, під час засідання 12.09.2025 року, суддя висловив формулювання щодо майбутнього вироку, зазначивши, що передбачена санкція статті обвинувачення передбачає «лише позбавлення волі» і що «умовний термін призначати не можна». Просить врахувати, що захисниками подано відповідно скаргу до Вищої ради правосуддя на дії судді ОСОБА_6 , що свідчить про наявність сумнівів у її неупередженості та об'єктивності під час розгляду даного кримінального провадження. На думку захисника, існує, наявність конфлікту інтересів судді, що підтверджується тим, що суддя ОСОБА_6 у 2022 році вже притягував ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за неповагу до суду у справі №577/859/22. Цей факт створює історію напружених взаємовідносин та є додатковою підставою для сумнівів у неупередженості судді.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 заяву про відвід судді ОСОБА_6 підтримує і просить її задовольнити, з підстав викладених у заяві.
Обвинувачений ОСОБА_5 заяву про відвід судді ОСОБА_6 також підтримує.
Ухвалою суду від 28.10.2025 було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_8 про проведення судового засідання 30 жовтня 2025 року о 15:30 год. в режимі відеоконференції, але у визначений час, адвокат ОСОБА_7 була відсутня на відеоконференцзв'язку. Зі слів адвоката ОСОБА_9 , його колега адвокат ОСОБА_7 перебуває в іншому судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечує проти проведення судового засідання у відсутності адвоката ОСОБА_7 .
Представник потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_1 - сільський голова ОСОБА_10 надав заяву з проханням судове засідання проводити без участі представника потерпілого, заперечує проти задоволення заяви про відвід судді.
Прокурор висловив думку, що заява про відвід задоволенню не підлягає, а підстави для відводу судді ОСОБА_6 відсутні.
Вирішуючи заяву про відвід суд керується наступним.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Суд враховує, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
З метою дотримання цієї гарантії, учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід (ст. 80 КПК).
Виключний перелік підстав для відводу судді, передбачений ст. ст. 75, 76 КПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Крім того, ч. 1 ст. 76 КПК України передбачено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі "Хаушильд проти Данії", "Мироненко і Мартенко проти України" зазначається, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України"). Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, і у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення.
Згідно пунктів 2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XI З'їзду суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Суд зауважує, що сумнів в неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.
Наведене у п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночним та визначається у кожному випадку з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Суд дійшов висновку, що обставини, зазначенні в заяві про відвід, не викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження, а фактично зводяться до незгоди сторони захисту із процесуальними діями судді під час розгляду кримінального провадження, а також ухваленими рішеннями, зокрема про відмову в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту та клопотання про тимчасовий доступ.
Проте, ухвалені суддею судові рішення не можуть свідчити про упередженість чи необ'єктивність судді, а є реалізацією суддею своїх процесуальних повноважень, передбачених КПК України. Суд зауважує, що сторона вправі не погоджуватися із прийнятими судовими рішеннями, однак така позиція не може бути визначальною в оцінці об'єктивності та неупередженості дій та рішень судді під час розгляду справи.
За клопотанням заявника, висловленим у заяві про відвід, у судовому засіданні було досліджено аудіо-запис судового засідання від 12.09.2025 (а.с. 16), з якого не вбачається категоричності висловлювань головуючого судді ОСОБА_6 щодо конкретного виду майбутнього покарання, постановлення обвинувального вироку чи про доведеність обвинувачення у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 246, ч.2 ст. 364, ч.1 366, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362, ч.1 ст. 209 КК України.
Посилання заявника на те, що захисниками направлена скарга на дії судді ОСОБА_6 до Вищої Ради правосуддя, також не є підставою для відводу судді, враховуючи, що у рішенні Ради Суддів України від 08 червня 2017 року, із змінами відповідно до рішення № 13 від 01 березня 2019 року, зазначено: «Наявність скарг щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя не породжує конфлікту інтересів у діяльності цього судді щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником такого судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України».
Та обставина, що 12.05.2022 році суддя ОСОБА_6 ухвалив постанову про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за прояв неповаги до суду (а.с. 14), не стосується обставин кримінального провадження (яке розглядається майже через три роки після притягнення особи до адміністративної відповідальності) і не свідчить про упередженість судді.
Враховуючи викладене у сукупності, відповідно до доктринальних підходів до розуміння правової концепції безсторонності (неупередженості) суддів, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді, за наведених обставин, задоволенню не підлягає, а тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Cуд також враховує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, N? 303-А, § 29; рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява N? 4909/04, § 58).
Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, суд,
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024200450000434 від 11.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 246, ч.2 ст. 364, ч.1 366, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362, ч.1 ст. 209 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 03.11.2025 о 16:30 год.
СуддяОСОБА_1