Справа №: 398/3270/25
провадження №: 2/398/2213/25
Іменем України
"30" жовтня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Петренко С.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Шаповал Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні умісті Олександрії у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 03.09.2023 укладено кредитний договір № 03.09.2023 -100000696. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн. строком на 140 днів. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами, а відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 25499,91грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000,00 грн. комісії у розмірі 1500,00 грн., процентам в розмірі 13999,91грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Відповідач добровільно взятих на себе зобов'язань не виконує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просила розгляд справи провести за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду, відзив на позовну заяву до суду не надходили. У зв'язку з цим, суд згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 03.09.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03.09.2023 -100000696 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.
Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) та заявка, яка є частиною кредитного договору, підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно з розрахунком загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 25499,91 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10000,00 грн. комісії у розмірі 1500,00 грн. та процентам в розмірі 13 999,91грн.
Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості в розмірі 23 999,91 грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 1500,00 грн. суд зазначає наступне.
Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16.
Також, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.
На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 1500,00 грн. необхідно - залишити без задоволення.
Згідно квитанції, що долучена до справи, позивачем при подачі позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2279,90 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (23 999,91 / 25 499,91 х 2422,40).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: місто Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 03.09.2023 -100000696 від 03.09.2023 у розмірі 23 999,91 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10000,00 грн. та процентів в розмірі 13 999,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: місто Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судовий збір у розмірі 2279,90 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.10.2025 року.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО