Справа № 396/1834/25
Провадження № 2/392/1236/25
про залишення позовної заяви без руху
03 листопада 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області - суддя Назаренко К. П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРД-БУД» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
Позивач в особі свого представника адвоката Морозова В. Ю. звернувся через систему "Електронний суд" з позовом, в якому просить стягнути заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 152'763,16 грн, моральну шкоду у розмірі 100'000 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20'000 грн.
Заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем заявлено три позовні вимоги майнового характеру: стягнути заборгованість по заробітній платі; стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодувати моральну шкоду.
За подання позовної заяви ОСОБА_1 судовий збір не сплачував, посилаючись на те, що він звільнений від його сплати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Проте за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід сплачувати судовий збір, що підтверджується правовим висновком, викладеним ВП ВС у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.
Також, пільга передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 даного закону не поширюється на вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦКУ моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.
Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди у грошовому вимірі є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений в розмірі 3028 гривень.
Позивач просить стягнути середній заробіток 152'763,16 грн та моральну шкоду 100'000 грн. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже позивачу необхідно сплатити судовий збір 2 191,06 грн, зокрема за вимогою стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 1'222,10 грн (1'527,63 грн х 0.8.= 1'222,10 грн), за вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8 = 968,96 грн) та надати суду оригінали документів на підтвердження цього.
Також, представником позивача в позовній заяві не вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи та відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що суперечить вимогам п.п.9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Крім того, всі адреси учасників процесу наведені у неналежній формі, яка встановлена підпунктом 2, п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.09. Вимога дотримання відповідної форми також закріплена у ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 № 144 положення якого поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування та юридичних осіб незалежно від форми власності (п. 1.1), п. 5.6: «Реквізити поштової адреси зазначають згідно з постановою Кабінету Міністрів України [7] у такій послідовності: назва вулиці, номер будинку, номер корпусу чи офісу (за потреби), назва населеного пункту, району, області, поштовий індекс.
Якщо місцезнаходження юридичної особи відрізняється від адреси фактичного здійснення діяльності чи розміщення офісу, у довідкових даних допустимо зазначати дві адреси: юридичну (зазначену в ЄДРПОУ) та фактичну (для листування)».
Продовжувати дотримуватися імперської традиції адресації є не лише порушенням правил, а й неетичною поведінкою. Тож фактично невиконаною є вимога п. 2 ч. 1 ст. 175 ЦПК України щодо вказування у позовній заяві місцезнаходження або місця проживання (перебування) учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 177 і 185 ЦПК, позовна заява вважається поданою в день первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, дані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України,
Позовну заяву залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали суду у десятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К. П. НАЗАРЕНКО