Справа № 405/6532/25
провадження № 1-кс/405/2630/25
27.10.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_5 , яке погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куйбишев Куйбишевської області СРСР, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 01.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025120000000129,-
встановив:
до Подільського районного суду м. Кропивницького від заступника начальника слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_5 надійшло клопотання про обрання до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про обрання до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав.
Захисник заперечила щодо задоволення клопотання слідчого про обрання до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені ризики є непідтвердженими, просила відмовити в задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання слідчого про обрання до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 01.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025120000000129 за підозрою ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України.
09.10.2025 слідчим складено відносно ОСОБА_6 письмове повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, відповідно до якої: з листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.
З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України.
Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна Дума Російської Федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».
18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
В цей же день, Президент Російської Федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ.
В цей же день Президент Російської Федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації РФ звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
В подальшому цього ж дня Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який, в подальшому, був неодноразово продовжений та триває на момент складання даного процесуального документу.
У період з 5 години 24 лютого 2022 року та щонайменше до часу складання даного процесуального документу (включно), підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до загибелі людей, у тому числі дітей, та інших тяжких наслідків у вигляді отримання людьми тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
У свою чергу, т.в.о. голови уряду Самарської області, перший віце-губернатор Самарської області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи представником влади РФ, діючи умисно, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість загибелі людей, зокрема й цивільного населення, та настання інших тяжких наслідків, розуміючи, що він порушує встановлений ст.ст. 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на недоторканість та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та державного кордону, а також розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, якщо вони призвели до інших тяжких наслідків.
Так, 21.06.2025, ОСОБА_6 , будучи т.в.о. голови уряду Самарської області, першим віце-губернатором Самарської області, особисто передав до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 ), яка виконує бойові задачі на території Донецької області проти сил оборони України, автомобілі (позашляховики), чим здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Вказані умисні протиправні дії ОСОБА_6 призвели до ескалації збройного конфлікту та нарощування військової могутності армії Російської Федерації, що, в свою чергу, нанесло шкоду силам оборони України та обороноздатності Держави, призвело до окупації с-ща Велика Новосілка, с-ща Роздольне, с-ща Розлив, с. Улакли, с-ща Бурлацьке, с. Веселе, с. Вільне Поле, с. Дніпроенергія, с. Запоріжжя, с. Федорівка Волноваського району Донецької області; Курахівської міської територіальної громади (за винятком с. Берестки, с. Веселий Гай, с. Вовченка, с. Вознесенка, с. Ганнівка, с. Гігант, м. Гірник, с-ща Гостре, с. Дальнє, с. Зоря, с. Кремінна Балка, с. Ізмайлівка, с-ща Іллінка, с. Костянтинопольське, с-ща Курахівка, с. Новодмитрівка, с. Новоселидівка, с-ща Острівське, с. Сонцівка, с-ща Старі Терни, с. Степанівка, с. Трудове, с. Успенівка, с. Янтарне) Покровського району Донецької області; с. Гнатівка, с-ща Зоря Краматорського району Донецької області, значних економічних втрат для держави та її громадян, руйнування об'єктів критичної інфраструктури, що впливає на життєдіяльність населення, тобто призвели до інших тяжких наслідків.
04.07.2025, ОСОБА_6 , будучи т.в.о. голови уряду Самарської області, першим віце-губернатором Самарської області, особисто передав до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 ), яка виконує бойові задачі на території Донецької області проти сил оборони України, FPV-дрони, ручні комплекси боротьби з БПЛА, квадрокоптери типу DJI Mavic 3 Classic, бронеавтомобіль «ЛАДОГА», вантажний бронеавтомобіль «ЧЕКАН», чим здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Вказані умисні протиправні дії ОСОБА_6 призвели до ескалації збройного конфлікту та нарощування військової могутності армії Російської Федерації, що, в свою чергу, нанесло шкоду силам оборони України та обороноздатності Держави, призвело до окупації с. Веселе, с. Запоріжжя, с. Федорівка Волноваського району Донецької області; Курахівської міської територіальної громади (за винятком с. Берестки, с. Веселий Гай, с. Вовченка, с. Вознесенка, с. Ганнівка, с. Гігант, м. Гірник, с-ща Гостре, с. Дальнє, с. Зоря, с. Кремінна Балка, с. Ізмайлівка, с-ща Іллінка, с. Костянтинопольське, с-ща Курахівка, с. Новодмитрівка, с. Новоселидівка, с-ща Острівське, с. Сонцівка, с-ща Старі Терни, с. Степанівка, с. Трудове, с. Успенівка, с. Янтарне) Покровського району Донецької області; с. Гнатівка, с-ща Зоря Краматорського району Донецької області, значних економічних втрат для держави та її громадян, руйнування об'єктів критичної інфраструктури, що впливає на життєдіяльність населення, тобто призвели до інших тяжких наслідків.
Всього у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_6 , будучи т.в.о. голови уряду Самарської області, першим віце-губернатором Самарської області, особисто передав до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 ), яка виконує бойові задачі на території Донецької області проти сил оборони України, 350 FPV-дронів, 60 ручних комплексів боротьби з БПЛА «Палтус», 50 квадрокоптерів типу DJI Mavic 3 Classic, транспортні засоби, маскувальні сітки, засоби зв'язку та РЕБ на загальну суму 220 млн. рублів, чим здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Вказані умисні протиправні дії ОСОБА_6 призвели до ескалації збройного конфлікту та нарощування військової могутності армії Російської Федерації, що, в свою чергу, нанесло шкоду силам оборони України та обороноздатності Держави, призвело до окупації населених пунктів, значних економічних втрат для держави та її громадян, руйнування об'єктів критичної інфраструктури, що впливає на життєдіяльність населення, тобто призвели до інших тяжких наслідків.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Надані стороною обвинувачення докази, а саме: відповідь на доручення слідчого від 09.09.2025; протокол огляду від 08.09.2025; протокол огляду від 09.09.2025; відповідь на доручення слідчого від 29.09.2025; протокол огляду від 29.09.2025; відповідь на доручення від 06.10.2025; висновок експерта від 24.09.202 за результатами проведення портретної експертизи, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_6 за ч.4 ст.110-2 КК України.
Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:
-щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_6 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волік строком на від восьми до десяти років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_6 винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Окрім цього, в газеті Урядовий кур'єр слідчим розміщено оголошення - повістки про виклик до слідчого на 13.10.2025 - 15.10.2025 для допиту в якості підозрюваного, однак до слідчого не з'явилась, причини неявки не повідомила. Крім цього, за матеріалами клопотання, підозрюваний ОСОБА_6 проживає та є громадянкою країни агресора, тобто рф;
-щодо ризику передбаченого п. 2 - кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_6 , вчинено ним як посадовою органу влади рф, а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснити дії щодо знищення, спотворення, приховання доказів у цьому кримінальному провадженні;
-щодо ризику передбаченого п. 5 - кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_6 , вчинено нею в умовах військового стану, є багатоепізодним, вона не затримана у встановленому законом порядку, а тому існує достатня вірогідність продовження вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 т. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведено.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім цього, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 постановою слідчого від 16.10.2025 оголошена в міжнародний розшук.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від восьми до десяти років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до неї може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При обранні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 є громадянином рф, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, відомостей про її стан здоров'я або характеризуючих даних учасниками справи не надано, наявність доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, у вчиненні якого вона підозрюється.
Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність обрання ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та задоволення клопотання слідчого.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 193-194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -
постановив:
клопотання заступника начальника слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7