Справа № 587/2219/25
Провадження № 2-а/591/466/25
31 жовтня 2025 року
м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Косар А. І.
судова справа: 587/2219/25
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 . 40004, Україна),
відповідач-1:інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області старший лейтенант поліції Федін Роман Миколайович (адреса робочого місця: ЄДРПОУ:40108646, вул. Білопільський шлях, буд. 18/1, м. Суми Сумської області. 40009, Україна;),
відповідач-2:Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108646, електронна адреса: public@patrol.police.gov.ua, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3)
предмет позову: скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
У травні 2025 року ОСОБА_1 подав до Сумського районного суду м. Суми позов до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Федіна Романа Миколайовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4599984.
08 травня 2025 року Ухвалою Сумський районний суд Сумської області судову справу за вказаним позовом передав до Краснопільського районного суду Сумської області за територіальною підсудністю.
22 травня 2025 року рішенням №1105/0/15-23 Вища рада правосуддя передала територіальну підсудність судових справ Краснопільського районного суду Сумської області Зарічному районному суду міста Суми
29 липня 2025 року Ухвалою суд відкрив провадження з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.
Аргументи позивача
Позовна заява мотивована тим, що 28.04.2025 інспектором поліції винесено постанову серії ЕНА №4599984, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення /надалі КУпАП/ за порушення швидкісного режиму в населеному пункті м. Суми на 25 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAM LTI 20/20 008384. Єдиним доказом ймовірного порушення правил дорожнього руху стали дані, зафіксовані за допомогою приладу TRUCAM, однак такий використовувався інспектором поліції не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, зокрема, статтею 40 Закону України «Про національну поліцію». Так, працівник поліції під час вимірювання швидкості руху автомобіля, тримав прилад в руках, тоді, як вимірювач повинен розміщуватись стаціонарно. Просив суд скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4599984 від 28.04.2025, а провадження закрити.
Заперечення відповідача
Представник Департаменту патрульної поліції України скористався правом на подання відзиву, у якому не погодилась із доводами позивача, посилаючись на правомірність дій та передбачений законодавством порядок використання приладу TRUCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС008384) поліцейським у ручному режимі. Вказує на те, що вимірювання швидкості за допомогою не зафіксованого стаціонарно приладу TRUCAM LTI 20/20 є належним способом фіксації швидкості руху транспортного засобу. При цьому, прилад відповідає нормативним вимогам, зареєстрований в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, отримав сертифікат затвердження, повірений та придатний до використання, відтак постанова поліцейського є законною й обґрунтованою. Посилаючись на вимоги ПДР, Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Закон України «Про дорожній рух» та відповідну судову практику просить у позові відмовити за безпідставністю.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України /надалі КАС/ Суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив:
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що
Постановою від 28.04.2025 серії ЕНА № 4599984, складеною поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Федіним Романом Миколайовичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн.
Зі змісту постанови серії ЕНА № 4599984 слідує, що 28.04.2025 о 08:16:05 м. Суми по вул. Харківська, 122, водій, керуючи транспортним засобом JEEP COMPASS, державний номерний знак НОМЕР_2 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту», рухався зі швидкістю 75 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 25 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAM LTI 20/20 008384. Відео Motorola Solutions VB400; 471223; 471965, чим порушив п.12.4. ПДР.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення представником відповідача долучено до відзиву відеоматеріали на оптичному носієві інформації на диску DVD.
З відеозапису та фотознімку зафіксованого за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam ТС008384 зафіксовано, що 28.04.2025 о 08:16:05 м. Суми по вул. Харківська, 122, водій, керуючи транспортним засобом JEEP COMPASS, державний номерний знак НОМЕР_2 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту», рухався зі швидкістю 75 км/год.
Інші схожі транспортні засоби у межах дії радару поруч із транспортним засобом позивача не пересувались.
З відеозапису можна ідентифікувати колір, марку та номерний знак транспортного засобу, який рухався в межах населеного пункту м. Суми. Після зупинки ОСОБА_2 було ідентифіковано транспортний засіб та водія, що зафіксовано у винесеній постанові серії ЕНА № 4599984 від 28.04.2025.
Долученими відеозаписами з нагрудного реєстратора зафіксовано зупинку транспортного засобу, ідентифіковано водія, у справі позивач, роз'яснення останньому процесуальних прав, порядок розгляду адміністративного порушення.
Такі процесуальні дії поліцейського позивачем не оскаржуються.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
Статтею 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами частини 5статті 160 КАС право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України /ПДР/, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух'учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як встановлено судом із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4599984 замір швидкості руху автомобіля, яким керував позивач JEEP COMPASS, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснювався приладом TRUCAM LTI 20/20 TC008384.
Згідно з пунктом 12.4. ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, у тому числі, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Позивач в обґрунтування свого позову покликається на недопустимість як доказу у справі про адміністративне правопорушення даних вимірювача швидкості TruCam, оскільки відсутні докази на підтвердження факту, що згаданий прилад під час вимірювання швидкості руху його транспортного засобу був стаціонарно вмонтований та не утримувався поліцейським в руках.
Суд критично ставиться до доводів позивача стосовно невірного вимірювання працівниками поліції швидкості руху його транспортного засобу, з огляду на те, що пристрій не був закріплений стаціонарно, а тримався інспектором у руках.
Твердження позивача про те, що прилад TRUCAM не може застосовуватися працівниками поліції, тримаючи в руці, є хибним з тих підстав, що у відповідності до положень ч.1ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1-2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Частиною другою цієї ж статті зазначено, що інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
З приводу наведеного, суд вказує на те, що з аналізу згаданої норми закону, передбаченоїст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», з її змісту випливає, що така норма не містить обов'язкової вимоги щодо роботи технічних приладів лише в автоматичному режимі.
Разом з цим, оскаржувана постанова накладає адміністративне стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Лазерний вимірювач швидкості TRUCAM LTI 20/20є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку.
Крім цього, лазерний вимірювач TRUCAM LTI 20/20 відноситься доручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. При цьому у статті 40 Закон України «Про Національну поліцію» було внесено ряд змін, якими усунуто колізійність чинного законодавства.
Так, частина 2 статті 40 вказаного вище Закону сформульована наступним чином: «Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці». Зі змісту даної норми чітко зрозуміло що вона струється виключно приладів змонтованих/розміщених, тобто тих які стаціонарно змонтовані і працюють вавтоматичному режимі.
Відтак, в даному випадку порушення позивачем ПДР зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TRUCAM LTI 20/20 в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги частини 2 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію'не розповсюджуються на спірні правовідносини.
За приписами статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні статті 251 КУпАП та ст.73,74 КАС.
Із оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 28.04.2025 встановлено наявність у ній посилання на відповідний технічних засіб, а саме вказано, що вимір проводився приладом TRUCAM ТС008384.
Указаний прилад є сертифікованим, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33380 від 12.11.2024, чинного до 12.11.2025, має можливість працювати у двох режимах: автоматичному та ручному.
Отже, прилад TRUCAM LTI 20/20 ТС008384 пройшов повірку у встановленому законом порядку, за результатами якої було визнано його відповідність вимогам технічного регламенту, а відтак, є дозволеним до використання на території України.
Свідоцтвом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № 22-01/31900 від 25.09.2024 встановлено, що лазерний вимірювач TRUCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TRUCAM LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі.
Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 75 км/год, підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TRUCAM LTI 20/20№ ТС 008384, який отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № № 22-01/33380 від 12.11.2024.
Враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху транспортного засобу позивача становить 25 км/год, що суттєво перевищує допустимий рівень похибки вимірювального пристрою, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо недостовірності зафіксованих показників швидкості, зокрема через можливе порушення порядку застосування технічного засобу, який, за твердженням позивача, не був стаціонарно закріплений працівниками поліції.
Відтак, на час фіксування допущення позивачем правил щодо швидкості руху у населеному пункті, фіксація такого здійснювалась працівниками патрульної поліції за допомогою засобу вимірювальної техніки, який пройшов повірку та відповідав вимогам технічної документації, що позивачем спростовано не було.
З огляду на викладені обставини суд зазначає, що наданий відповідачем відеозапис, а також фотознімок, зроблений за допомогою приладу TRUCAM LTI 20/20 № ТС 008384 є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Дослідивши постанову про накладення адміністративного стягнення, відеозаписи та фотознімок, які міститься в матеріалах справи, суд встановив, що позивач, керуючи транспортним засобом JEEP COMPASS, державний номерний знак НОМЕР_2 , був зупинений працівниками патрульної поліції та проінформований про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху, що свідчить про обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4599984 від 28.04.2025.
Частиною 1 статті 77 КАС, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 77 КАС передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, із врахуванням положеннястатті 71 КАС вбачається, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Тобто, обов'язок відповідача доказування правомірності винесеного ним рішення не слід розуміти, як те, що позивач повністю звільнений від обов'язку доказування своїх вимог.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 та від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17.
За змістомстатті 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів частини 3 статті 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач не долучив жодних доказів, які б беззаперечно спростовували факт наявності в його діях адміністративного правопорушення, зафіксованого працівником поліції у постанові серії ЕНА № 4599984 від 28.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, відтак оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення слід залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат розгляду цієї справи та відповідно до приписів статті 139 КАС, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.2, 77, 90, 139 241-246, 268, 286,293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (стаття 295 КАС).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (стаття 255 КАС).
Суддя А. І. Косар