Справа № 383/212/24
Номер провадження 2/383/35/25
29 жовтня 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,
при секретарі судового засідання - Могиленко В.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Деревянко Я.Р. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача - адвоката Гольфіндера С.К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 через представника адвоката Бойко Яну Романівну звернулась до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_2 боргу за договорами позики в сумі 2300 доларів США.
В обгрунтування позову зазначила, що 01 квітня 2022 року відповідач отримав в борг грошові кошти в сумі 2300 доларів СШАдо 01 грудня 2022 року без відсотків за користування коштами, що підтверджується розпискою відповідача від 01 квітня 2022 року. У визначений строк відповідач кошти не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання, а тому просить стягнути з відповідача на свою користь борг за розпискою від 01 квітня 2022 року в сумі 2300 доларів США.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.15-16).
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2024 року зупинено провадження у справі за клопотанням відповідача до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан (а.с.61-62).
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2025 року поновлено провадження у справі (а.с.119).
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2025 року судове засідання 29 жовтня 2025 року призначено провести дистанційно в режимі відео конференції з використанням власних технічних засобів за участю представника позивача (а.с.142).
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розписками про отримання повісток про виклик до суду (а.с. 124, 135), про причини неявки суд не повідомив, неявка якого, представленого належним представником, не перешкоджає розгляду справи. Відзив на позов не подав.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову через те, що відповідач договір позики не укладав так як розписку не складав та не підписував, суму позики в борг не отримував. Відзив на позов не подав.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2300 доларів США, які вона йому передала 01.04.2022 року. Також згідно розписки ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 надані йому грошові кошти в сумі 2300 доларів США до 01.12.2022 року. Також в розписці зазначено, що вона написана ОСОБА_2 власноручно та без будь-якого примусу.
На підтвердження факту укладення договору позики та його умов, ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 письмову розписку від 01.04.2022 року, яка посвідчує факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 2300 доларів США від позивача, що підтверджується її копією (а.с.4).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Частина перша та друга статті 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно правової позиції, викладеної Верховним судом України в постанові № 6-63цс13 від 18 вересня 2013 року, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не пише факту укладення договору, але й факту передачі грошової сумі позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежне від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Виходячи із таких положень чинного законодавства і встановлених фактичних обставин, суд має достатні підстави вважати, що наявність у позивача оригіналу складеної відповідачем розписки свідчить про факт укладення між сторонами договору позики і підтверджує існування зобов'язання відповідача повернути отримані від позивача у борг кошти у визначений розпискою строк.
Як вбачається з матеріалів справи, строк повернення боргу за розпискою від 01.04.2022 рокунаступив 01.12.2022 року, однак відповідач взяте на себе грошове зобов'язання в передбачену розпискою строк не виконав, тим самим порушив умови договорів та вимоги вище наведених норм закону.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Враховуючи ту обставину, що позивач як позикодавець має право вимагати повернення боргу, а відповідач як позичальник позику в установлені розпискою строк не повернув, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в примусовому порядку сума основного боргу 2300 доларів СШАза розпискою від 01 квітня 2022 року.
Враховуючи наведене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом повного задоволення позову, та приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму основного боргу в розмірі 2300 (дві тисячі триста) доларів США за договором позики від 01.04.2022 року.
Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неукладеності договору позики виходячи із наступного.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Отже, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на поясненнях сторін для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18).
Отже, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неукладеності договору позики (неодержання грошових коштів) через те, що відповідач вищевказану розписку не складав та не підписував, оскільки сторона відповідача не підтвердила належними та допустимими доказами обставини, на які посилається, зокрема не надала суду відповідний висновок експерта з приводу вищевказаної розписки.
У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 207, 526, 545, 599, 625, 1046, 1047, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 76-81, 141, 258, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 2300 (дві тисячі триста) доларів США за договором позики від 01.04.2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 03.11.2025 року.
Суддя В.В. Бондаренко