Справа № 347/2247/25
Провадження № 1-кп/347/358/25
(про обрання запобіжного заходу)
03 листопада 2025 року м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
потерпілої ОСОБА_6
законного
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у закритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Косів матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12025090000000486 від 06.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.155, ч.5 ст.407 КК України,-
В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває дане кримінальне провадження.
Підготовче судове засідання призначено на 03.11.2025 року.
28.10.2025 року через підсистему Електронний суд прокурором подано клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування вимог клопотання прокурор ствердив, що до Косівського районного суду Івано-Франківської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.155, ч.5 ст.407 КК України. На стадії досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.11.2025 року (включно).
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, серед яких кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 407 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Також прокурор зазначив, що встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на сьогоднішній день не зменшилися та залишаються актуальними, а саме:
- можливість переховуватися від сторони обвинувачення та суду, оскільки обвинувачений розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, може переховуватись від суду, з метою уникнення понесення покарання;
- незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема, може вплинути на неповнолітню потерпілу, з якою часто зустрічався та проводив час, а також на свідків, з якими проживає в одному населеному пункті, та на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- вчинити інші кримінальні правопорушення, зокрема, так як обвинувачений вчинив самовільне залишення військової частини та, не бажаючи надалі проходити військову службу, може повторно самовільно залишити військову частину, вчинити дезертирство або відмовитись виконувати наказ в умовах воєнного стану. Окрім того, після самовільного залишення військової частини, обвинувачений продовжив вчиняти інші кримінальні правопорушення, а саме проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої особи.
Прокурор вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дані про особу обвинуваченого, з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам, просить клопотання задовольнити та застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив таке задовольнити з підстав викладених у клопотанні та на підставі долучених до нього матеріалів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечили щодо задоволення клопотання.
Потерпіла, її законний представник та захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні вимоги клопотання прокурора підтримали в повному обсязі.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, та представників потерпілої, перевіривши доводи клопотання, суд вважає, за необхідне задовольнити клопотання прокурора, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд дотримується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Статтею 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Судом встановлено, що при обранні обвинуваченому (підозрюваному) 08.08.2025 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, судом перевірялись наявність обґрунтованої підозри, та існування ризиків.
При цьому судом також було враховано, що обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_4 підтверджується повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, заявою ОСОБА_9 , допитом потерпілої ОСОБА_6 , висновком психологічного дослідження та іншими матеріалами кримінального провадження. Сам підозрюваний в судовому засіданні своєї причетності до інкримінованих дій не заперечив, а лиш посилався на наявність відповідних об?єктивних причин вчинення відповідних дій (незадовільний стан здоров'я та не поінформованість про вік особи, з якою він вступав у статеві зносини, її добровільна згода на ці зносини).
Ці докази на переконання суду пов'язують обвинуваченого з подією злочину «поза розумним сумнівом». Доказів протилежного при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 під час підготовчого судового засідання, судом не встановлено.
Частиною 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд, відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей.
За таких обставин, оцінивши аргументи сторони обвинувачення щодо існування ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд вважає, що наявність таких ризиків підтверджена.
Зокрема, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та джерела доходів, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, за вчинення яких передбачені покарання у виді позбавлення волі, а тому з метою уникнення від відповідальності він може переховуватись від суду.
Суд також зауважує, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу, та свідків, оскільки такі проживають на території Косівського району Івано-Франківської області неподалік від його фактичного місця проживання, перешкоджаючи таким чином встановленню об'єктивної істини в кримінальному провадженні, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У зв'язку з цим, суд вважає, що наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Одночасно з наведеним, суд вважає, що обставини кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі і щодо потерпілої.
Таким чином, на переконання суду прокурором доведено існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.155, ч.5 ст. 407 КК України, за вчинення яких законом передбачені покарання в тому числі і у виді позбавлення волі, ніде офіційно не працює, отже не має постійного джерела доходу, стійких соціальних зв'язків, відсутність утриманців.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У відповідності до п.п.61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 при ухваленні вироку, наслідки злочину, дані про особу обвинуваченого, доведення прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для запобігання яким не достатньо застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений може ухилятися від суду, та продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 є неможливим та лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та не дасть можливості втілитися ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
А тому суд приходить до висновку про підставність та доведеність клопотання про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке в даному випадку відповідає обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі кримінального провадження, виправдовує таке втручання у право обвинуваченого на особисту свободу та недоторканість.
Крім того, для запобігання вищевказаним ризикам, враховується суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі наведеного заставу необхідно визначити в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 80 840 гривень та покласти на обвинуваченого у разі внесення застави обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України та не буде непомірним для нього.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає обґрунтованим клопотання про обрання обвинуваченому такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, з визначенням розміру застави.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 184, 193-198, 315, 331, 336, 350, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Обрати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 155, ч.5 ст. 407 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, до 01 січня 2026 року.
Строк дії запобіжного заходу обчислювати з моменту винесення ухвали суду, тобто з 03.11.2025 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80 840 гривень (вісімдесят тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Косівського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 , прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, а також покласти на нього наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Тримання під вартою здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1