Справа № 192/256/24
Провадження № 2/192/65/25
Іменем України
06 жовтня 2025 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Чепіги Є.Ю.,
представника позивачів - адвоката Мулька А.В.,
представника відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» - адвоката Замули Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», Солонянської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
встановив:
Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, просять визнати за ними, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право на земельну частку (пай), в рівних долях кожному, в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області у розмірі 6,19 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскільки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями якого є, ОСОБА_1 , його дружина, ОСОБА_2 , його син та ОСОБА_3 , його син, був членом КСП «Прогрес» та був включений до списку громадян - членів КСП, який є додатком № 1 до Державного акта ДП Сл № 000012 від 26 квітня 1995 року, а правонаступником боргів КСП «Прогрес» стало СТОВ «Прогрес», зареєстроване розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації від 02 квітня 1998 року № 134-р, то позов в першу чергу пред'являється до відповідача - СТОВ «Прогрес».
На підставі приписів постанови від 22 квітня 2019 року у справі № 171/2030/17 Верховного Суду встановлено, що: «Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, щодо якого відсутні правовстановлюючі документи, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно».
Враховуючи, що СТОВ «Прогрес» є правонаступником лише боргів КСП «Прогрес», а не прав та обов'язків, і що Солонянська селищна рада, яка має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, позивач вважає, що слід пред'явити позов до двох відповідачів на підставі приписів статті 50 ЦПК України та правових позицій Верховного Суду.
У позовній заяві зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Звернувшись до Солонянської державної нотаріальної контори позивачі успадкували належний померлому житловий будинок, який знаходиться у селі Микільському на Дніпрі, та легковий автомобіль марки М-21, 1961 року випуску.
Після смерті ОСОБА_4 також залишилося спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю) у складі земель колишнього КСП «Прогрес», про що їм стало відомо зі змісту інформаційної довідки, виданої відділом № 1 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12 червня 2023 року, наданою на запит нотаріуса. Вказаною довідкою повідомлено нотаріуса, що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай, що видаються членам КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області відомості щодо померлого ОСОБА_4 відсутні, також повідомлено, що померлий значиться за № 136 в списку громадян-членів КСП «Прогрес» для паювання землі, доданих до Державного акта на право колективної власності на землю серія ДП Сл № 000012, виданого КСП «Прогрес» під № 12 від 26 квітня 1995 року.
Вони, позивачі, звернулися до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право власності на земельну частку (пай), але постановою державного нотаріуса від 15 серпня 2023 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), після смерті ОСОБА_4 у зв'язку із відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Верховний Суд у своїх останніх судових рішеннях з приводу права на земельну частку (пай) неодноразово зазначав, що коли право на отримання у власність земельної ділянки було набуто та не втрачено, то воно підпадає під захист першої статті Першого протоколу щодо мирного володіння своїм майном Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод (справа № 171/2030/19, провадження № 61-562/19 від 22 квітня 2019 року; справа № 181/950/17, провадження № 61-11562св/19 від 189 грудня 2019 року).
Приписами п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 зазначено, що «сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю (п. 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.
Відповідачами у таких справах є: КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.
Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» зазначено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних осіб, які мають право часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).
Аналогічна правова позиція міститься у рішенні Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-19824ск15, за якою право власності на пай у члена КСП виникає із моменту передачі земельної ділянки у колективну власність КСП, членом якого він є, а видача сертифіката на частку (пай) лише документально фіксує право особи на земельну частку (пай), тобто його відсутність не свідчить про відсутність самого права на отримання паю.
Архівним витягом від 06 листопада 2023 року на запит спадкоємця ОСОБА_2 надано інформацію із протоколу № 11 засідання правління колгоспу «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області від 04 липня 1979 року, зі змісту якої вбачається, що правління колгоспу вирішило рекомендувати загальним зборам прийняти ОСОБА_4 у члени колгоспу. Цим же архівним витягом надано інформацію із протоколу № 1 загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Прогрес» від 25 січня 1980 року, із якої вбачається, що ОСОБА_4 був прийнятий у члени колгоспу «Прогрес» 25 січня 1980 року. Виключений був ОСОБА_4 з членів КСП «Прогрес» 15 лютого 1996 року на підставі протоколу № 1 загальних зборів членів КСП «Прогрес» від 15 лютого 1996 року.
Таким чином на день передачі земель у колективну власність та отримання Державного акту на право колективної власності на землю серія ДП Сл № 000012 від 26 квітня 1995 року колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 був членом КСП «Прогрес».
ОСОБА_4 був включений у список до Державного акту на право колективної власності на землю серія ДП Сл № 000012 від 26 квітня 1995 року КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за № 136, але сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував і Державний акт на його ім'я не виготовлявся.
На час отримання КСП «Прогрес» Державного акта на право колективної власності на землю, а саме 26 квітня 1995 року, ОСОБА_4 був включений у список громадян - членів КСП, який є додатком № 1 до Державного акта ДП Сл № 000012, оскільки був членом даного КСП (із 25 січня 1980 року по 15 лютого 1996 року), а розмір земельної частки (пай) по колишньому КСП «Прогрес» складає 6,19 умовних кадастрових га, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15 листопада 2019 року та копією Державного акта на право колективної власності на землю Серія ДП СЛ № 000012 від 26 квітня 1995 року та додатком № 1 до нього, списком громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства. Тому ОСОБА_4 має право на земельну частку (пай), але за життя документів, які підтверджують його право власності отримати не встиг.
Відповідно до змісту архівної довідки від 15 вересня 2021 року № M-04 колгосп «Прогрес», с. Микільське на Дніпрі Солонянського району Дніпропетровської області, перереєстровано в колективне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» - КСП «Прогрес» розпорядженням голови райвиконкому від 27 лютого 1995 року № 105-р. А, враховуючи дані журналу реєстраційних дій Солонянської райдержадміністрації КСП «Прогрес», с. Микільське на Дніпрі Солонянського району Дніпропетровської області, не мало правонаступників, коли проти нього було порушено справу про банкрутство (ухвала суду № Б-14-207 від 02 липня 1998 року. 19 квітня 2000 року правонаступником боргів КСП «Прогрес» стало СТОВ «Прогрес» зареєстроване розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації від 02 квітня 1998 року № 134-р.
На підставі даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24 вересня 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», С/Г ТОВ «Прогрес», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 25523259, зареєстроване та не знаходиться у процесі припинення.
Крім нього територіальна громада в особі Солонянської селищної ради, як правонаступник Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, є відповідачем за даним позовом, оскільки до її компетенції відноситься виділення земельних часток (паїв) із земель комунальної власності.
У червні 2023 року вони, позивачі, із запитом нотаріуса звернулися до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай, що видаються членам КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області щодо померлого ОСОБА_4 .
Із листа відділу у Солонянському районі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12 червня 2023 року стало відомо про право померлого ОСОБА_4 на земельну частку (пай) у землях КСП «Прогрес», як члена КСП «Прогрес» на момент розпаювання земель колективної власності.
Позивачі посилається на те, що оскільки лише у 2023 році стало відомо, що ОСОБА_4 має право на зазначену вище земельну частку (пай), але не встиг оформити правоустановчі документи за життя, тому вони, як його спадкоємці вимушені звернутися до суду із позовом, в якому просять визнати за нами право на земельну частку (пай) у розмірі 6.19 кадастрових гектарів у порядку спадкування за законом, після смерті померлого ОСОБА_4 . Істотними обставинами для визнання за ними права на земельну частку (пай) є встановлення факту членства в КСП «Прогрес» Солонянського району на момент видачі Державного акту - 26 квітня 1995 року ОСОБА_4 , включення ОСОБА_5 до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, та одержання колективним сільськогосподарським підприємством 26 квітня 1995 року цього акта.
У позовній заяві також зазначається, що постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 192/1822/21 касаційну скаргу адвоката Мулько Анатолія Володимировича задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року по ідентичній справі - скасовано, та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 192/1822/21 апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі та визнано за ОСОБА_6 право на земельну частку (пай).
Відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» подало відзив на позовну заяву, просить визнати СТОВ «Прогрес» неналежним відповідачем у даній справі, застосувати строки позовної давності до вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
СТОВ «Прогрес» посилається на те, що відповідно до тексту позовної заяви: «Оскільки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями якого є, ОСОБА_1 , його дружина, ОСОБА_2 , його син та ОСОБА_3 , його син, був членом КСП «Прогрес» та був включений до списку громадян-членів КСП, який є додатком № 1 до Державного акту ДП Сл № 000012 від 26 квітня 1995 року, а правонаступником боргів КСП «Прогрес» стало СТОВ «Прогрес» зареєстроване розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації від 02 квітня 1998 року № 134-р, то позов в першу чергу пред'являється до відповідач СТОВ «Прогрес».
Виходячи із викладеного та враховуючи, що СТОВ «Прогрес» є правонаступником лише боргів КСП «Прогрес», а не прав та обов'язків і що Солонянська селищна рада, яка має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі позивач, а це його виключне право, на підставі приписів ЦПК України, вважає що слід пред'явити позов до двох відповідачів на підставі приписів статті 50 ЦПК України та правових позицій Верховного Суду.
Відповідно до змісту архівної довідки від 15 вересня 2021 року № М-04 колгосп «Прогрес» с. Микільське-на-Дніпрі, Солонянського району, Дніпропетровської області перереєстровано в колективне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» - КСП «Прогрес» розпорядженням голови райвиконкому від 27 лютого 1995 року №105-р. А враховуючі дані журналу реєстраційних дій Солонянської райдержадміністрації КСП «Прогрес» с. Микільське-на-Дніпрі, Солонянського району, Дніпропетровської області не мало правонаступників, коли проти нього порушено справу про банкрутство (ухвала суду № Б-14-207 від 02 липня 1998 року). 19 квітня 2000 року правонаступником боргів КСП «Прогрес» стало СТОВ «Прогрес» зареєстроване розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації від 02 квітня 1998 року № 134-р».
Відтак, у позовній заяві самими позивачами підтверджено той факт, що згідно судового рішення 1998 року у КСП «Прогрес» не було жодних правонаступників.
СТОВ «Прогрес» зазначає, що враховуючи викладе, єдиним твердженням позивачів по відношенню до СТОВ «Прогрес» є його формулювання: «19 квітня 2000 року правонаступником боргів КСП «Прогрес» стало СТОВ «Прогрес». Вказане твердження позивача є помилковим та таким, що не відповідає дійсності. 28.02.1998 зборами засновників було створено СТОВ «Прогрес», у зв'язку з чим 04.04.1998 в Солонянській держадміністрації Дніпропетровської області проведено реєстрацію статут товариства (реєстраційний № 134-р від 04.04.1998). Відповідно до п. 1.1 Статуту СТОВ «Прогрес» засновниками товариства є ЗАТ «Приват-Сервіс» та колектив КСП «Прогрес». Пунктом 5.2 передбачено, що товариство є власником: майна, а також землі, переданих йому учасниками у користування; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна та землі, набутих на підставах не заборонених законом. Згідно з п. 5.5 статуту СТОВ «Прогрес» джерелами формування майна товариства є: вклади учасників; доходи від реалізації продукції, робіт, послуг; доходи від випуску цінних паперів; інші джерела, не заборонені чинним законодавством. 14.03.1998 складено Акт прийому-передачі між головою КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 , на підставі Протоколу № 1 рішення загальних зборів від 28.02.1998, та уповноваженим ОСОБА_8 , на підставі договору про спільне володіння та користування майном, що належить громадянам на праві спільного володіння часткової власності від 28.02.1998. За вказаним Актом приймання-передачі представник КСП «Прогрес» Кравченко І.А. передав зі складу колективного сільськогосподарського підприємства, а уповноважений ОСОБА_8 прийняв у спільну часткову власність громадян майно.
15.04.2000 на зборах засновників ухвалено рішення про внесення змін і доповнень до Статуту СТОВ «Прогрес», які зареєстровані в Солонянській райдержадміністрації (реєстраційний справа № 04052382-Ю-0010514). У вказаних змінах і доповненнях зазначено: П. 1.1 Після слів «Засновниками Товариства є» записати: - колектив фізичних осіб в кількості 530 чол., відповідно до установчого договору від 19.03.98 які являються правонаступниками боргів і обов'язків бувшого КСП «Прогрес». Вивести зі складу засновників ЗАТ «Приват-Сервіс», за невиконання договірних обов'язків по виконанню статутного фонду відповідно до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства». П. 8.1 Замінити: - «Статутний фонд в розмірі 10 млн. грн.» на «Статутний фонд в розмірі 4 245 682 гривень, який внесли фізичні особи - 530 чол.». Враховуючи це, 21.04.2000, тобто після формування статутного фонду у розмірі 4 245 682 грн., СТОВ «Прогрес» отримало у власність майно, що передане йому колективом фізичних осіб у кількості 530 чол. у якості внесків до статутного фонду.
Серед переданого СТОВ «Прогрес» майна наявні: приміщення, споруди, промислове обладнання, силові та робочі машина, транспортні засоби, інструменти, многолітні насадження, худоба тощо. Земельні ділянки не передавалися та не вносилися до статутного фонду СТОВ «Прогрес».
Таким чином, створення нової юридичної особи - СТОВ «Прогрес» здійснено виключно колективом фізичних осіб (530 чол.), які були колишніми членами КСП «Прогрес», та без участі будь-яких майнових прав та обов'язків безпосередньо КСП «Прогрес», як юридичної особи.
При цьому, як вбачається й зі змісту позовної заяви, у складі колективу фізичних осіб (530 чол.), які були колишніми членами КСП «Прогрес», ОСОБА_4 відсутній, як наслідок він ніколи не був учасником СТОВ «Прогрес» та не приймав участь у формуванні статутного фонду товариства.
Крім того, згідно з Архівною довідкою Архівного відділу № 2 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № М-04 від 15.09.2021 відповідно до даних журналу реєстраційних дій Солонянської райдержадміністрації КСП «Прогрес» с. Микільське-на-Дніпрі Солонянського району не мало правонаступників, коли проти нього було порушено справу про банкрутство (ухвала суду № Б-14-207 від 02 липня 1998 року).
Із загальнодоступних відомостей Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) та сформованого Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що СТОВ «Прогрес»: 1) має організаційно-правову форму - товариство з обмеженою відповідальністю; 2) не є правонаступником будь-яких зареєстрованих юридичних осіб, у т.ч. КСП «Прогрес».
СТОВ «Прогрес» невідомі будь-які обставини та факти, що стосуються майна, земельних ділянок (паїв), складу членів КСП «Прогрес», у тому числі щодо ОСОБА_4 , господарської діяльності та банкрутства КСП «Прогрес».
СТОВ «Прогрес» звертає увагу, що позивачами не заявлено жодних позовних вимог до СТОВ «Прогрес». Вказує, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому, на позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16). У постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові.
СТОВ «Прогрес» вказує, що має місце пред'явлення позову до неналежного відповідача - СТОВ «Прогрес», що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у позові.
СТОВ «Прогрес» зазначає, що слушними є зауваження Солонянської селищної ради щодо необхідності застосування строків позовної давності. Як вбачається зі змісту наданого позивачами Державного акта ДП Сл № 000012 від 26.04.1995, разом з ОСОБА_4 у переліку зазначено й його дружину - ОСОБА_1 , яка є одним з позивачів у даній справі. За оформленням та отриманням спадщини за померлим ОСОБА_4 родина звернулася у 1999 році. А, відтак, враховуючи зазначені вище факти, позивачі, недоотримавши все майно, яке, начебто, належало ОСОБА_4 , мала б ще з 1999 року протягом встановленого законодавством строку звернутися до суду з метою визнання прав на нерухоме майно померлого. Втім, таким правом позивачі скористалися лише у 2024 році. Просимо дане твердження СТОВ «Прогрес» розцінювати як заяву про необхідність застосування строків позовної давності.
СТОВ «Прогрес» зазначає, що судам при розгляді справ слід дотримуватись принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17. З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивачі мають довести ті обставини, на які вони посилаються в обґрунтування своєї позиції. До того ж, судам необхідно дотримуватись принципу безпосередності дослідження доказів, який означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретній справі доказів. Ця засада цивільного судочинства має значення для повного з'ясування обставин справи та її об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в Цивільному процесуальному кодексі України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретної справи. Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад цивільного судочинства: змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Тому, засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, а недотримання її судом, виходячи зі Цивільного процесуального кодексу України, означає, що докази, які не були досліджені судом, не можуть бути визнані допустимими та враховані при постановленні рішення судом, а отже, судове рішення не може бути визнано законним і обґрунтованим.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п. 45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011, заява № 21037/05; п. 53 Рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти України» від 15.10.2010, заява № 38683/06; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015, заява № 29644/10; п. 52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013, заява № 12167/04). Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.01.2016 № К/800/40037/15 висловлена правова позиція щодо необхідності судам дотримуватись принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, у цілях постановлення законного та обґрунтованого рішення у справі, що у свою чергу передбачає врахування і дослідження всіх обставин, встановлених під час розгляду справи.
Відповідач Солонянська селищна рада також подала відзив на позовну заяву, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що селищною радою права свободи та інтереси відносно позивачів жодним чином порушено не було та будь-яких неправомірних дій або бездіяльності відносно них не вчинялися. Судячи з позовних вимог в прохальній частині даного позову як і вище зазначено: «визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на земельну частку (пай), в рівних долях кожному, в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес», але селищна рада до вказаних земель будь-якого відношення не має взагалі, а також у відання не надходили, тому селищна рада вважає себе неналежним відповідачем.
Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Відповідно до ст. 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
У відзиві зазначається, що з аналізу зазначених норм права можна зробити висновок про те, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Крім того, Солонянська селищна рада посилається на те, що позивачами не доведено та не надано прямого доказу, про те що, померлий ОСОБА_4 не отримував сертифікат на право на земельну частку (пай). Позивачами в позовній заяві зазначено, що їм стало відомо про право померлого ОСОБА_4 на земельну частку (пай) у землях КСП «Прогрес» із листа відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12 червня 2023 року, але даний лист до матеріалів позовної заяви як доказ не долучено. Твердження позивачів, що вони дізналися про вищезазначене право померлого ОСОБА_4 тільки 12 червня 2023 року вважає оманливими. До матеріалів позовної заяви додано копію Державного акту колективної власності на землю ДП Сл № 000012 від 26 квітня 1995 року акт на право колективної власності на землю видано КСП «Прогрес». Згідно додатку № 1 до Державного акта ДП Сл № 000012 в списку сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства за № 136 зазначений ОСОБА_4 , а за № 137 списку ОСОБА_1 (позивач № 1), яка являється дружиною померлого ОСОБА_4 , тому постає питання як вона не могла знати, що останній мав право на земельну частку (пай), тим паче разом працюючи на одному і тому ж КСП. Зокрема, згідно вищезазначеного додатку № 1 до Державного акта значиться 641 громадян членів КСП, і серед них позивачам нічого не повідомляли? Що викликає сумніву.
Солонянська селищна рада вказує на порушення строків позовної давності. Зазначає, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Вважає застосовувати вимоги в цій справі положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР. Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Право на позов у позивачів виникло з 1999 року після смерті ОСОБА_4 , тому трирічний строк позовної давності сплинув передбачений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року.
На думку Солонянської селищної ради, позивачі звернувшись до суду в лютому 2024 року, пропустили встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки позивачі про порушення своїх прав дізналися або повинні була дізнатися, про право на земельну частку (пай) померлого ОСОБА_4 , але у передбачений законом строк не звернулися до суду з вказаними вимогами.
Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду справа № 617/537/19 провадження № 61-14184ск20, від 04 серпня 2021 року, аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року в справі № 629/4423/17, від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18, від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16, від 21 жовтня 2020 року в справі № 401/971/19, 03 лютого 2021 року в справі № 403/402/19, від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20, від 27 липня 2021 року в справі № 686/6892/20.
Від відповідача Солонянської селищної ради до суду надійшла заява, у якій вона просила розглядати справу в усіх судових засіданнях за відсутності свого представника.
Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав.
Представник відповідача СТОВ «Прогрес» проти позову заперечував, посилався на підстави, викладені у відзиві, наполягав на тому, що СТОВ «Прогрес» є неналежним відповідачем та на застосуванні строків позовної давності до позовних вимог.
Заслухавши представника позивачів, представника відповідача - СТОВ «Прогрес», дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 25 січня 2024 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т. 1, а.с. 22).
Згідно з Архівним витягом від 06.11.2023 № О-353/04-24-23 відповідно до протоколу № 11 засідання правління колгоспу «Прогресс» Солонянського району Дніпропетровської області від 04 липня 1979 р. було вирішено рекомендувати загальним зборам прийняти ОСОБА_4 у члени колгоспу.
Згідно з протоколом № 1 загальних зборів уповноважених членів колгоспу звітних зборів с. Микільське на Дніпрі Військової с/р Солонянського району Дніпропетровської області від 25 січня 1980 року ОСОБА_4 був прийнятий у члени колгоспу.
За змістом протоколу № 1 загальних зборів членів КСП «Прогресс» Солонянського району Дніпропетровської області від 15 лютого 1996 року було вирішено виключити із членів КСП ОСОБА_4 (копія, т. 1, а.с. 36).
Відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ДП Сл № 000012 від 26 квітня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству «Прогрес» передано у колективну власність 3 709,1 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Микільської сільської Ради народних депутатів від 17 лютого 1995 року № 2. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12 (копія, т. 1, а.с. 174).
Згідно з додатком № 1 до державного акта ДП Сл № 000012 «Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» у вказаному списку за № 136 зазначений ОСОБА_4 (копія, т. 1, а.с. 178).
За інформацією відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (лист від 15.11.2019 № 212/115-19) Державний акт серія ДП Сл № 000012 від 26 квітня 1995 року видано відповідно до рішення Микільської сільської Ради народних депутатів від 17 лютого 1995 року № 2. Розмір паю в ум. кад. га по Микільській сільській раді (КСП «Прогрес») становить 6,19 ум. кад. га (копія, т. 1, а.с. 31).
Як вбачається зі спадкової справи № 308/99, відкритої після смерті ОСОБА_4 , копія якої наявна у матеріалах справи, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_4 , шлюб укладено 10 серпня 1973 року, про що зроблено актовий запис № 1975 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , т. 1, а.с. 24).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - сини ОСОБА_4 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , т. 1, а.с. 23).
15 серпня 2023 року постановою завідувача Солонянської державної нотаріальної контори відмовлено у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У постанові зазначається, що заявники повідомили, що документ, який посвідчував права власності померлого на зазначене нерухоме майно у них відсутні і тому надати його нотаріусу для видачі свідоцтв про право власності неможливо. Відповідно до інформаційної довідки, виданої відділом № 1 Головного управління Держгеокадастру, вих. № 6283/301-23 від 12.06.2023, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не виготовлявся. В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються членам КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області відомості щодо померлого ОСОБА_4 відсутні.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.ч. 2, 9 ст. 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу членів.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).
За таких обставин паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Питання приватизації земель урегульовано, зокрема, статтями 25, 116, 118, 119, 121, 122 ЗК України, які регулюють правовідносини передачі у приватну власність земельних ділянок з державної або комунальної власності.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Як вбачається з викладених вище обставин, ОСОБА_4 набув право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю КСП «Прогрес», яке є об'єктом спадкування після його смерті. Розмір паю становить 6,19 ум. кад. га.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається, серед іншого, і з права на земельну частку.
Спадкоємцями за законом ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , яка була його дружиною, та його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Нотаріусом їм було відмолено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом через те, що вони повідомили, що документ, який посвідчував права власності померлого на зазначене нерухоме майно у них відсутні і тому надати його нотаріусу для видачі свідоцтв про право власності неможливо.
Зважаючи на викладені обставини та законодавчі приписи, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання за позивачами прав на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області у розмірі 6,19 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Стосовно посилання Солонянської селищної рада та СТОВ «Прогрес» на те, що вона не є належним відповідачем у справі, то суд звертає увагу, що у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
СТОВ «Прогрес» суду надані копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», довідки СТОВ «Прогрес» від 21.03.2024 Вих № 21-03/24, акта прийомки-передачі від 14.03.1998, Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», прийнятого зборами уповноважених товариства 28 лютого 1998 року, протокол № 1, зареєстрованого у Солонянській держадміністрації Дніпропетровської області 04 квітня 1998 року, реєстраційний номер 134-р, Змін і доповнень до установчих документів С/Г ТОВ «Прогрес», затверджених на зборах засновників 15 квітня 2000 року, протокол № 2, зареєстрованих у Солонянській райдержадміністрації 19 квітня 2000 року.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою держаної реєстрації Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» є 02 квітня 1998 року (копія, т. 1, а.с. 96).
Згідно з п. 1.1. Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», прийнятого зборами уповноважених товариства 28 лютого 1998 року, протокол № 1, зареєстрованого у Солонянській держадміністрації Дніпропетровської області 04 квітня 1998 року, реєстраційний номер 134-р, засновниками Товариства є: Закрите акціонерне товариство «Приват-Сервіс» та колектив КСП «Прогрес» (згідно списку в установчому договорі).
Згідно з пунктом 5.2 Статуту Товариство є власником майна, а також землі, переданих йому учасниками у користування, продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, а також іншого майна та землі, набутих на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до пункту 7.2 Статуту Товариство набуває право власності на землю, зокрема, у разі внесення учасниками Товариства земельних часток (паїв) в якості їх вкладів до його статутного фонду (копія, т. 1, а.с. 111).
В акті прийомки-передачі майна від 14.03.1998, складеному головою КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 , на підставі рішення загальних зборів від 28.02.1998 р., протокол № 1, та уповноваженим ОСОБА_8 , на підставі договору про спільне володіння та користування майном, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 28.02.1998 р., наведений перелік майна, яке представник КСП «Прогрес» Кравченко І.А. передав зі складу КСП, а уповноважений ОСОБА_8 прийняв у спільну часткову власність громадян (копія, т. 1, а.с. 103).
Змін і доповнень до установчих документів С/Г ТОВ «Прогрес», затверджених на зборах засновників 15 квітня 2000 року, протокол № 2, зареєстрованих у Солонянській райдержадміністрації 19 квітня 2000 року.
Згідно зі змінами і доповненнями до установчих документів С/Г ТОВ «Прогрес», затверджених на зборах засновників 15 квітня 2000 року, протокол № 2, зареєстрованих у Солонянській райдержадміністрації 19 квітня 2000 року, зміни і доповнення є невід'ємною частиною Статуту та Установчого договору від 06.04.1998 № 141-р. Засновниками Товариства є колектив фізичних осіб в кількості 530 чол., відповідно до установчого договору від 19.03.1998, які є правонаступниками боргів і обов'язків бувшого КСП «Прогрес». Зі складу засновників виведено ЗАТ «Приват-Сервіс» (копія, т. 1, а.с. 117).
Відповідно до довідки СТОВ «Прогрес», від 21.03.2024, Вих № 21-03/24, за результатами проведеної у лютому 2018 року процедури відновлення та інвентаризації засновницьких і статутних документів встановлено, що серед переданого СТОВ «Прогрес» майна наявні приміщення, споруди, промислове обладнання, силові та робочі машини, транспортні засоби, інструменти, многолітні насадження, худоба тощо. Земельні ділянки не передавались та не вносились до статутного фонду СТОВ «Прогрес». У складі колективу фізичних осіб (530 чол.), які були колишніми членами КСП «Прогрес», ОСОБА_4 відсутній, як наслідок він ніколи не був учасником СТОВ «Прогрес» та не приймав участь у формуванні статутного фонду товариства. СТОВ «Прогрес» невідомі будь-які обставини та факти, що стосуються земельних ділянок (паїв) КСП «Прогрес», у тому числі щодо ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 102).
Згідно з архівною довідкою від 15.09.2021 № М-04, виданою архівним відділом № 2 Дніпровської районної адміністрації Дніпропетровською області, відповідно до документів архівного фонду «Виконавчий комітет Солонянської районної ради Дніпропетровської області» колгосп «Прогрес» с. Микільське на Дніпрі Солонянського району перереєстровано в колективне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» (КСП «Прогрес») (розпорядження голови райвиконкому від 27 лютого 1995р. № 105-р).
Відповідно даних журналу реєстраційних дій Солонянської райдержадміністрації КСП «Прогрес» с. Микільське-на-Дніпрі Солонянського району не мало правонаступників, коли проти нього було порушено справу про банкрутство (ухвала суду № Б-14-207 від 02 липня 1998 року).
19 квітня 2000 року правонаступником боргів КСП стало СТОВ «Прогрес», зареєстроване розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації від 02 квітня 1998 р. № 134-р.
Підстава: фонд № l, опис № l, справа № 1150, арк. 187., фонд № 315, опис № 1, справа № 67, аркуш 34, журнал реєстраційних дій № 1 (копія, т. 1, а.с. 37 ).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» архівна довідка - документ архівної установи, оформлений відповідно до законодавства, що містить інформацію про предмет запиту на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних.
СТОВ «Прогрес» не спростовані обставини, вказані в архівній довідці.
Окрім того, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 192/1822/21 з аналогічним предметом спору, про визнання права на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП Прогрес Солонянського району Дніпропетровської області в розмірі 6.19 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом, суд позовні вимоги задовольнив, тобто дійшов висновку, що СТОВ «Прогрес» та Солонянська селищна рада є належними відповідачами.
Окрім того, суд звертає увагу, що у Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 192/1822/21 вказав на те, що Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122, спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затвердженими 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.
Резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Крім того, статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами. Відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №192/1822/21 вказує, що «неправильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що Солонянська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Микільської сільської ради, є неналежним відповідачем у справі».
Законом України від 8 жовтня 2024 року № 3993-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин» були внесені зміни, зокрема, і до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Частиною 4 ст. 13 закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що у разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Стосовно клопотань відповідачів про застосування строків позовної давності як підстави для відмови у позові, то суд звертає увагу на такі обставини.
Відповідно до ст. 549 Цивільний кодекс Української РСР, у редакції чинній на час відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
За змістом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятої 15 серпня 2023 року завідувачем Солонянської державної нотаріальної контори Парусниковою І.О., Солонянською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 308/99 до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з матеріалами спадкової справи спадкоємцями за законом у померлого є його дружина - ОСОБА_1 , та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Спадкоємці не надали нотаріусу документ, що посвідчує право власності на нерухоме померлого майно ОСОБА_4 на земельну часку пай.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну частку (пай).
Суд звертає увагу, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятої 15 серпня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивачі звернулись до суду з позовом 06 лютого 2024 року, тобто до спливу позовної давності, а тому підстав для застосування позовної давності застосовується та відмови у позові у зв'язку зі спливом позовної давності немає.
Посилання Солоняської селищної ради у відзиві на судову практику Верховного Суду суд відхиляє, оскільки обставини у справі, яка розглядається, не є релевантними обставинам, на у справах, на які вказує селищна рада.
Окрім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року у справі № 191/2296/24, предметом спору у якій були вимоги про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця, якому належало право на земельну частку (пай), й відповідно наявні підстави для визнання за спадкоємцем права на земельну частку (пай), вказав на те, що моментом порушення прав позивача та початком перебігу строку позовної давності слід вважати відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.
За таких обставин, зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потрібно задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 76 - 81, 83, 95, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право на земельну частку (пай), в рівних долях кожному, в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області у розмірі 6,19 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 31 жовтня 2025 року.
Інформація про учасників справи:
позивачі:
ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ;
відповідачі:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1;
Солонянська селищна рада, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с-ще Солоне, вул. Задернюка, 3, код ЄДРПОУ 04339652.
Суддя Н. В. Ковальчук