Єдиний унікальний номер справи 181/1809/25
Провадження № 1-кп/185/1159/25
03 листопада 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглядаючи в період воєнного стану у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 (дистанційно),
потерпілої ОСОБА_5 (дистанційно),
захисника адвоката ОСОБА_6 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_3 (дистанційно),
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, у зв'язку з тим, що строк дії запобіжного заходу спливає, ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому не відпали: останньому пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, під загрозою можливого покарання обвинувачений може переховуватись від суду, є ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, наявний ризик поза процесуального впливу обвинуваченим на свідків. Інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Потерпіла підтримала клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши наявні матеріали провадження, суд встановив наступне.
Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , завершується 03.11.2025 року. Завершити розгляд кримінального провадження до вказаної дати неможливо.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним спробам.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання у разі доведеності вини останнього передбачено у виді позбавлення волі до 15 років. Тобто зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати, оскільки під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитись від правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування обвинуваченого, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Судове слідство за даним кримінальним провадженням продовжується: допитана потерпіла, дослідженні письмові докази, допитаний два свідка. Заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинуваченого у разі зміни запобіжного заходу продовжує існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних свідків, експертів, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченого на вказаних учасників кримінального провадження, які ще судом не допитані.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.
Всі обставини, досліджені в ході судового засідання, у сукупності не дають достатніх підстав про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на інший, більш м'який.
Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що прокурором доведено, що обвинувачений представляє ризики втечі, а зазначені фактичні обставини та дані характеристики його особи суд вважає такими, що не стримуватимуть обвинуваченого ОСОБА_3 від порушення покладених на нього процесуальних обов'язків, спроби перешкоджати кримінальному провадженню, тому є підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд не визначає розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини.
Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому має бути продовжений.
Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити до 01 січня 2026 року, включно.
Строк дії ухвали - до 01 січня 2026 року, включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1