Справа № 185/12168/25
Провадження № 1-і/185/8/25
30 жовтня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на транспортний засіб
за участю:
прокурора - ОСОБА_4
адвоката - ОСОБА_5
Відповідно до клопотання ОСОБА_3 просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року на пасажирський автобус «Рута 41», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 01.03.2016 року.
Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12023041370001436 від 18.08.2023 року накладений арешт шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування на пасажирський автобус «Рута 41», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 . Постановою слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Вказаний транспортний засіб повернутий йому як власнику, проте наявність арешту на зазначене майно перешкоджає йому у праві вільного відчуження його майна.
ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання, додав, щоо хоча провадження й закрите, але звернувшись до сервісного центру, там повідомили, що автобус все ще перебуває під арештом.
Прокурор пояснив, що фактично арешт припинив свою дію внаслідок закриття провадження слідчим.
Дослідивши клопотання, додатки, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, п.1 ) збереження речових доказів; п.3 ) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Встановлено, що слідчим суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області було постановлено ухвалу від 17 серпня 2023 року про накладення арешту шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування на пасажирський автобус «Рута 41», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого 01.03.2016 року належить ОСОБА_3 . Мета арешту була збереження речового доказу.
Постановою старшого слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023041370001436 за ст. 286 ч. 1 КК України закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Пасажирський автобус «Рута 41», реєстраційний номер НОМЕР_1 переданий власнику за належністю.
Статтею 374 КПК передбачено, що у разі ухвалення вироку суд зобов'язаний вирішити питання щодо речових доказів і документів, і таке рішення може бути оскаржене як у апеляційному, так і у касаційному порядку.
На переконання ОП ККС ВС в рішенні №554/2506/22 , аналогічним правом має бути наділена й особа, яка є володільцем або власником майна, і право якої на вільне розпорядження, користування чи володіння цим майном було обмежено під час досудового розслідування, а кримінальне провадження при цьому закрито слідчим або прокурором.
Також, у вказаному рішенні ОП ККС ВС зроблено висновок, що в разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК.
В даній справі провадження закрито слідчим, та прийнято рішення щодо речового доказу - автобусу, який повернуто власникам.
Однак власник не може реалізувати своє право на розпорядження майном, бо звернувшись до сервісного центру йому повідомлено, про те, що автобус перебуває під арештом.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Як визначено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Протокол до Конвенції), ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово та послідовно зазначав, що "перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу у мирне володіння майном має бути правомірним: друге речення абзацу першого дозволяє позбавляти майна лише "за умов, визначених законом", а другий абзац визнає, що держави мають право контролювати процес користування майном шляхом застосування "законів". Верховенство права (правовладдя) одна із засад демократичного суспільства, притаманна всім статтям Конвенції. Отже питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту фундаментальних прав особи набуває значення лише після того, як буде встановлено, що втручання, про яке йдеться, відповідало вимозі правомірності і не було свавільним [рішення у справі Iatridis v. Greece від 25 березня 1999 року (заява № 31107/96), § 58; рішення у справі Frizen v. Russia від 24 березня 2005 року (заява № 58254/00), § 33].
Отже, з метою припинення порушення права власності заявника на його майно дане клопотання підлягає задоволенню, адже у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, провадження закрито і вказане майно не підлягає спецконфіскації.
На підставі наведеного, керуючись ст. 174 КПК України -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування на пасажирський автобус «Рута 41», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 01 березня 2016 року - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року, з пасажирського автобуса «Рута 41», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 01 березня 2016 року, ОСОБА_3 .
На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом 7 діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1