Справа № 183/2345/24
№ 1-кс/183/1881/25
29 жовтня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2022 року за № 62022050020000219 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сватове Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
28 жовтня 2025 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2022 року за № 62022050020000219 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Одночасно прокурор звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2022 року за № 62022050020000219 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на те, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022050020000219 від 13.05.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.01.2021 № 45 о/с ОСОБА_4 призначено на посаду поліцейського з логістики сектору логістики Сватівського районного відділу поліції ГУНП в Луганській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронними органами окрім інших є органи Національної поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_4 присягнув на вірність Українському народові та зобов'язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Водночас ОСОБА_4 складеної ним присяги не дотримав та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_5 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався у встановленому Законом порядку та фактично на підставі Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року №49/2024, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
05.03.2022 року військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «ЛНР», які є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію території м. Сватове Сватівського району Луганської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами.
Так, в березні 2022 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений) ОСОБА_4 , перебуваючи на території м. Сватове Сватівського району Луганської області, маючи злочинний умисел, направлений на державну зраду, а саме діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, пройшов співбесіду з представниками так званої «лнр», які є частиною окупаційної адміністрації російської федерації, на предмет його переходу на сторону окупанта. У ході вказаної співбесіди ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на державну зраду, діючи умисно, надав згоду представникам російської федерації на добровільний вступ до незаконного правоохоронного органу так званого (мовою оригіналу, російською) - «сватовскогоромвдлнр», що є структурним підрозділом окупаційної адміністрації російської федерації, та здійснив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.
В подальшому, в березні 2022 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений) ОСОБА_4 , перебуваючи на території м. Сватове Сватівського району Луганської області, продовжуючи вчиняти дії, що охоплювались його злочинним умислом, направленим на перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, присягнув на вірність так званій «луганській народній республіці» та добровільно вступив на лав так званого«сватівськогорввсмвдлнр» у складі структурного підрозділу окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Сватівського району Луганської області.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
10.06.2022 року у відповідності до ст.ст. 276 - 278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, вручити яке не виявилося можливим у зв'язку з неможливістю встановити його місцезнаходження.
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації, введеним воєнним станом в Україні, захопленням території м. Сватове Сватівського району Луганської області та проведенням бойових дій на лінії зіткнення, беручи до уваги існування достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити складене письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик, вказане позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру у день його складання, у зв'язку з чим, зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України, направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме опублікування на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора(за посиланням https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-kiselyovu-so-ta-povistki-pro-vilik-na-1706-2106-ta-22062022)та офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур'єр» № 130 (7251) від 14.06.2022 року, за посиланнямhttps://ukurier.gov.ua/media/newspaper/adv/2022-06-14/130_7251r.pdf), для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 62022050020000219, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111КК України, допиту як підозрюваного тощо.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_4 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину за який передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, у зв'язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Статтею 188 КПК України встановлено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дане клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
10.06.2022 року постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрюваного оголошено в розшук.
В ході досудового розслідування до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було спрямовано клопотання про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прийнятими заходами встановити місцезнаходження підозрюваного на теперішній час не вдалось, у зв'язку з чим здійснити його виклик до органів досудового розслідування не виявляється можливим.
На підставі викладеного, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.
На підставі викладеного, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує у випадку визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, доведено наявність підстав для тримання підозрюваного під вартою, а також наявність обставин, передбачених ч. 4 ст. 189 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, а також з метою забезпечення його участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим вважаю за необхідне здійснити затримання ОСОБА_4 з метою приводу до слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 року по справі № 183/2345/24, провадження № 1-кс/183/1318/24 було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком, зі строком дії ухвали до 24.01.2025 року включно.
Приймаючи до уваги викладене, з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор, посилаючись на норми ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 188,189,615 КПК України, просив суд:
- надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сватове Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, посилався на підстави звернення до суду, викладені в клопотанні, просив його задовольнити.
Суд, дослідивши клопотання, заслухавши позицію прокурора, надані письмові докази, доходить до переконання, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню, з нижченаведеного.
На підставі ст. 188 КПК України,
1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Це клопотання може бути подане:
1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою;
2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику;
3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
3. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
Статтею 189 КПК України визначено, що:
1. Слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
2. Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання.
3. Розгляд клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора.
4. Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання судом встановлено доведеним, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для затримання підозрюваного ОСОБА_7 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлено, що 13.05.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050020000219 внесено відомості про кримінальне правопорушення:
-правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 111 КК України;
-короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: Згідно з повідомленням УСБУ в Дніпропетровській області, в березні 2022 року після окупації зс рф населених пунктів Луганської області поліцейський сектору логістики Сватівського РВП ГУНП в Луганській області сержант поліції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зрадив присязі поліцейського, перейшов на бік ворога та добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі - т.зв. «сватівського ро мвд лнр», створеному на території тимчасово окупованих населених пунктів Луганської області;
-орган досудового розслідування - Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Встановлено, що 10.06.2022 року складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Вручити повідомлення про підозру не виявилося можливим у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження ОСОБА_4 .
Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У відповідності до ч.1 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
На підставі ч. 2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Згідно опублікованої публічної інформації, розміщеної на Інтернет сторінках (сайтах) Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади Кабінету Міністрів України (за посиланням https://www.kmu.gov.ua), Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (скорочено - Мінреінтеграції) (за посиланням https://www.minre.gov.ua), відповідно до яких підтверджено та визначено Перелік тимчасово окупованих територій Луганської області, зокрема, Сватівська міська територіальна громада Луганської області, внаслідок військових дій країни-агресора рф.
Приходжу до висновку, що наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території України.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, введеним воєнним станом в Україні, захопленням міста Сватове Сватівського району Луганської області та проведенням бойових дій на лінії зіткнення, беручи до уваги існування достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити складене письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик, вказане позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 10.06.2022 року у день його складання, у зв'язку з чим зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України, направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме шляхом опублікування 14.06.2022 року на офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур'єр» № 130 від 14.06.2022 року, (за посиланням: www.ukurier.gov.ua), для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 62022050020000219, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, допиту в якості підозрюваного, тощо.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_4 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
У зв'язку з неявкою за викликом слідчого та ухиленням від слідства, підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук, здійснення якого в подальшому доручено співробітникам ГУНП в Луганській області.
Водночас, встановлено, що 10.06.2022 року захисником підозрюваного ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_8 , призначеного згідно постанови слідчого від 10.06.2022 року отримано копію повідомлення про підозру та пам'ятки, що підтверджується розпискою.
Крім того, ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду дніпропетровської області від 24 липня 2024 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якої сплив 25 січня 2025 року.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 - тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Таким чином, незаконні збройні формування так званої «ЛНР» відносяться до збройних формувань окупаційної влади країни-агресора РФ.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, Сватівська міська територіальна громада Луганської області перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку рф з 24.02.2022 року.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України підтверджуються зібраними органом досудового розслідування матеріалами, дослідженими у судовому засіданні та іншими доказами в їх сукупності.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 віднесено до особливо тяжких злочинів.
Підозрюваний ОСОБА_4 на виклики до органу досудового розслідування не з'являється, його місцезнаходження не встановлене.
10.06.2022 року постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Таким чином, є достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування.
Слідчий суддя вважає, що слідчим доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
В той же час, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не доведені ризики, передбачені п.п. 3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_4 незаконно впливатиме на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджатиме проведенню досудового розслідування іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому оскільки останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, запобіжні заходи відносно нього раніше не застосовувалися.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що існують обставини, зазначені у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.
Встановлено, що одночасно з поданням клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, клопотання слідчого обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;
2-1) добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;
3) відкликання ухвали прокурором.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 177, 188-189, 190 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2022 року за № 62022050020000219 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сватове Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу зупинити до моменту виконання цієї ухвали в частині приводу підозрюваного.
Ухвала діє до 29 квітня 2026 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвалу проголошено о 16:30 год. 29 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1