Справа № 183/8288/25
№ 2/183/5072/25
03 листопада 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Фролової В.О.,
за участі секретаря судового засідання - Сторожик А.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Антонової М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Самарівської міської ради в особі органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Самарівської міської ради в особі органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Ухвалою судді від 20.08.2025 відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання на 03.11.2025.
До суду, через підсистему «Електронний суд», 09.09.2025, представником відповідача, адвокатом Кошман К.М., надано відзив на позов, в якому остання просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Також, 01.10.2025, відповідач ОСОБА_3 , до канцелярії суду подала заяву про визнання позову та відкликання відзиву, зазначивши про добровільне подання такої заяви та обізнаність із наслідками подання такої заяви.
У підготовчому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Лазуренко І.Ф., кожен окремо, проти прийняття визнання відповідачем позову не заперечували.
Представник третьої особи, також не заперечувала проти прийняття заяви відповідача про визнання позов та застосування наслідків, визначених ч. 4 ст. 206 ЦПК України.
Відповідач, та його представник в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином. Будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.
Вирішуючи питання про прийняття визнання позову відповідачем
ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням вказаних вище норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе за умов: 1) визнання їх всіма учасниками справи; 2) відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.
Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (такий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 15.06.2020 у справі № 588/1311/17, від 15.07.2020 у справі № 524/10054/16).
При цьому суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 10.11.2023 у справі № 401/2944/22, де Верховний Суд наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Оскільки суд, вирішуючи питання про наявність підстав для позбавлення одного з батьків батьківських прав, повинен вирішувати спір крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, суд визнає за неможливе прийняття заяви відповідачки про визнання позову без повного та всебічного дослідження усіх обставин справи, у зв'язку з чим відмовляє у прийнятті такої заяви.
Окремо, суд звертає увагу, що наданий відповідачу обсяг процесуальних прав, передбачений ст.ст. 42,49 ЦПК України не передбачає процесуальної можливості щодо відкликання відзиву на позов.
Керуючись ст. ст. 206, 260 ЦПК України, суд, -
Відмовити у прийняті заяви про визнання відповідачем ОСОБА_3 позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Самарівської міської ради в особі органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.О. Фролова