Єдиний унікальний номер 205/831/25
Номер провадження2/205/3646/25
04 вересня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчана Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - банк, АТ «Ідея Банк») в особі свого представника (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.07.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти та страхування № С-606-024290-21-980. Відповідно до вимог договору відповідач отримала кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування коштами кредитної лінії у розмірі 58,8 % річних (по операціях видачі готівки), 34,8% річних (по торгових операціях), а відповідач зобов'язалася належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. 00 коп., а ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 75 000 грн. 00 коп.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач порушила умови укладеного договору в частині своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту та сплати процентів, у зв'язку із чим станом на 30.10.2024 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 169 992 грн. 30 коп., яка складається із: 78 632 грн. 60 коп. - прострочена заборгованість та 91 359 грн. 70 коп. - прострочені відсотки за користування кредитом.
У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти та страхування № С-606-024290-21-980 від 01.07.2021 року у загальному розмірі 169 992 грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Шелудько Оксаною Олександрівною подано відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на ті обставини, що позивачем до позовної заяви додані неналежні докази виникнення боргових зобов'язань відповідача по справі. Так, у наданій банком виписці міститься запис «Номер основного рахунку НОМЕР_2 (2620S010597428). Натомість, у змісті Угоди про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти та страхування № С-606-024290-21-980 від 01.07.2021 року, що теж долучена до матеріалів справи, вбачається наступне: банк відкриває клієнту в рамках банківського продукту О.CARD ID поточний рахунок НОМЕР_3 у валіть гривні (IBAN НОМЕР_1 ) із дебетно - кредитною схемою, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, та випускає до рахунку платіжну картку. Також, в Угоді на третій сторінці міститься запис відкрити поточний рахунок иА34336310000Ш?2#9010897428у 980 дозволяю. Однак, номер основного та поточного рахунку у цих двох документах суттєво відрізняються.
Крім того, подана до матеріалів справи виписка містить підпис, однак, його розшифрувати ніяким чином не дає можливості ідентифікувати особу, що її сформувала. Такі недоліки позбавляють можливості повноцінно визначити, які ж саме операції відображені у вказаному документі та на підставі цього встановити дійсні обставини справи. Останні дві сторінки виписки містять найменування «Фінансові транзакції за рахунком» та запис «Номер картки Debit World НОМЕР_4 », яке відношення вказана картка має до розрахунків банку - із вказаної частини виписки не зрозуміло. Так само відсутні докази того, що вказана картка належить відповідачу. Також, незрозуміло, що це за транзакції проведені за цією банківською карткою та який стосунок вони мають до даної справи. Сама Угода також містить у своєму тесті недоліки, зокрема, на першій її сторонці п.п. 3.5., 3.6., 3.7., 3.8., на другій сторінці п.8 та на третій сторінці внизу міститься нечитабельні символи, що спотворюють зміст документи та не дають можливості повноцінно проаналізувати і оцінити його зміст. Крім того, на третій сторінці Угоди міститься підпис та П.І.Б. особи, що від імені банку підписала дану Угоду, про те, через наявність незрозумілих символів , що там міститься посада або статус особи - підписана незрозумілі, що ставить під сумнів достовірність Угоди, як доказу по справі.
Також, долучена до матеріалів справи Довідка - розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С-606-024290-21-980 від 01.07.2021 року не може сама по собі бути належним доказом на підтвердження існування заборгованості відповідача. Таким чином, жодних достовірних та належних доказів на підтвердження наявної у позові заборгованості відповідача позивач, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надав. За умови відсутності доказів неможливо зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем.
У зв'язку з вищевикладеним, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у повному обсязі.
Представником Акціонерного товариства «Ідея Банк» було подано відповідь на відзив, у якому зазначила, що відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операції і призначаються для видачі або відсилання. Відповідно до правової позиції ВСУ у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 26.05.2021 року банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таким чином, представник позивача вважає, що надана позивачем виписка із рахунка відповідача, у сукупності з іншими у справі доказами, зокрема, довідкою - розрахунком заборгованості за кредитним договором, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір.
Отже, кредитний договір укладено на визначений термін, за який позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, штрафні санкції за договором відповідачу не нараховувались. Таким чином, умова договору про сплату відсотків за користування кредитом, є справедливою та не призводить до дисбалансу прав та обов'язків сторін договорів, оскільки пункт договору про розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін.
У зв'язку з вищевикладеним, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Акціонерного товариства «Ідея Банк» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити.
Представник відповідача просила розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі, про що надала відповідну заяву.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 01.07.2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти та страхування № С-606-024290-21-980, яка діє згідно з умовами договору комплексного банківського обслуговування, що розміщена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua.
За умовами такої угоди банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 , операції з яким здійснюються з використанням електронного платіжного засобу та випустив клієнту платіжну карту. Банк надав клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 200 000 грн. 00 коп., доступний ліміт на момент укладення угоди у розмірі 75 000 грн., процентна ставка за користування коштами становить 58,8 % річних (по операціях видачі готівки), 34,8% річних (по торгових операціях), згідно тарифів банку.
Повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією, у тому числі черговість погашення вимог банку здійснюється відповідно до тарифів, що розмішені на сайті банку. Своїм підписом клієнт підтвердила, що ознайомлена з умовами угоди, тарифами банку та іншими умовами обслуговування, оприлюднені на Інтернет-сторінці банку, які йому роз'яснені, зрозумілі та вона з ними повністю погоджується.
Обставина укладання угоди на вказаних умовах стороною відповідача не оспорюється.
Також, судом було встановлено, що 30.11.2022 року банком було змінено кредитний ліміт по вказаній кредитній лінії, шляхом його збільшення до 94 030 грн. 00 коп., що у повній мірі відповідає умовам вказаної Угоди, адже згідно п.2.1. останньої розмір кредитної лінії може бути збільшено до 200 000 грн. 00 коп.
Банк наголошує на тому, що станом на дату подання позовної заяви відповідач не повернула отриманий кредит встановлений Кредитним договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, у тому числі проценти за Кредитним договором. Згідно наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за Угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти та страхування № С-606-024290-21-980 від 01.07.2021 року, станом на 30.10.2024 року, становить 169 992 грн. 30 коп., яка складається із: 78 632 грн. 60 коп. - прострочена заборгованість та 91 359 грн. 70 коп. - прострочені відсотки за користування кредитом.
В зв'язку із невиконанням умов Кредитного договору, на адресу відповідача Банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 08.10.2024 року. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення вище вказаної вимоги виконати зобов'язання по Кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану по день повного погашення заборгованості та інші платежі за Кредитним договором. Однак вказана досудова вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань залишилась без уваги.
Оскільки банк наполягає на неналежному виконанні відповідачем, як боржником, своїх договірних зобов'язань за вказаними кредитним договором, а у свою чергу відповідач у добровільному порядку такі договірні зобов'язання не виконує, та не визнає суму заборгованості у її повному обсязі, тому суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд вказує про наступне.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Означена презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В даному випадку судом встановлено, що між сторонами у простій письмовій формі було укладено кредитний договір в спосіб підписання відповідачем, як позичальником, та уповноваженим представником банку відповідної Угоди про відкриття кредитної лінії. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак, породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
В даному випадку, на підтвердження виконання своїх зобов'язань за кредитним договором щодо фактичного надання кредитних коштів відповідачеві, як позичальнику, та не виконання такою особою своїх зобов'язань щодо повернення отриманих на умовах строковості грошових кредитних коштів, з боку банку суду представлено банківську виписку по руху коштів по картковому рахунку, який було відкрито ні ім'я відповідача.
Суд із цього приводу вказує, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.п.1 п. 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них.
Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку (п. 61 вказаного Положення).
Згідно п. 62 такого Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
До посилань представника відповідача на суперечливість інформації у вказаній виписці суд відноситься критично, оскільки така виписка по руху коштів по картці відповідає означеним вимогам чинного законодавства, та є первинним документом, яка дозволяє ідентифікувати як особу боржника так і обставину користування ним відповідними грошовими коштами, що були надані банком. Тобто такий доказ беззаперечно свідчить про надання боржнику кредитних грошових коштів та існування у позичальника заборгованості за кредитним договором. Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19. Доказів існування будь-яких інших кредитних договорів, в межах яких мала можливість виникнути заборгованість відповідача перед вказаним банком, з боку сторони відповідача не подано.
Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт використання відповідачем вказаних кредитних коштів, їх не повернення у визначений законом або договором строк, саме в межах дії вищевказаного кредитного договору..
У зв'язку із тим, суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, а відтак у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.
Суд вказує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
В даному випадку, сторона позивача, посилаючись на порушення її прав, як кредитора, з боку відповідача, надала суду докази, які відповідають критеріям достатності, належності і допустимості, щодо підтвердження виникнення між сторонами договірних зобов'язань, видачи відповідачеві кредитних коштів та факту не повернення позики останнім у передбачені договором строки, обставину такого порушення саме з боку вказаних відповідачів.
У свою чергу відповідач доказів виконання своїх договірних зобов'язань в частині повернення фактично отриманих кредитних коштів за названим кредитним договором суду не подав. Так само, заперечуючи проти розрахунку заборгованості, стороною відповідача не було надано власного розрахунку.
Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 78 632 грн. 60 коп. ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд вказує на нижченаведене.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд вважає, що шляхом підписання вказаної Угоди відповідач, як споживач був проінформованим також про строк дії кредитного договору, реальну процентну ставку, загальні витрати за кредитом, та інші важливі правові аспекти його надання, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема, згідно п. 2.3. Угоди сторонами була погоджена процентна ставка у розмірі 58,8 % річних (по операціях видачі готівки), 34,8% річних (по торгових операціях), згідно тарифів банку.
Строк дії кредитного договору сторонами було визначено 12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації (п. 2.1. Угоди).
Враховуючи ту обставину, що вищевказана виписка по рахунку підтверджує обставину користування відповідачем кредитними коштами та здійснення операцій по платіжній картці, яка була видана банком в межах дії такої угоди, з 01.07.2021 року по 01.02.2024 року, то суд доходить висновку про наявність автоматичної пролонгації означеного кредитного договору на умовах п. 2.1. Угоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України. Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховані проценти за користуванням кредитами у межах строку дії такого кредитного договору, то вимоги позивача про стягнення процентів підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користуванням, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості по процентах. Вказана вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та також не спростованим відповідачем.
У зв'язку із викладеним, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за Угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти та страхування № С-606-024290-21-980 від 01.07.2021 року, станом на 30.10.2024 року, заборгованість у загальному розмірі 169 992 грн. 30 коп., яка складається із: 78 632 грн. 60 коп. - прострочена заборгованість та 91 359 грн. 70 коп. - прострочені відсотки за користування кредитом.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 028 грн. 00 коп.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місце знаходження: 49008, м. Львів, вул. Валова, буд.11, код ЄДРПОУ 19390819) за Угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти та страхування № С-606-024290-21-980 від 01.07.2021 року, станом на 30.10.2024 року, заборгованість у загальному розмірі 169 992 грн. 30 коп., яка складається із: 78 632 грн. 60 коп. - прострочена заборгованість та 91 359 грн. 70 коп. - прострочені відсотки за користування кредитом.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місце знаходження: 49008, м. Львів, вул. Валова, буд.11, код ЄДРПОУ 19390819) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Мовчан Д.В.