Єдиний унікальний номер 205/15776/24
Номер провадження2/205/1217/25
єдиний унікальний номер № 205/15776/24
провадження № 2/205/1217/25
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,
Позивач 18.11.2024 року звернувся до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 122 166,46 грн., з яких: 107 932,60 грн. - основний борг; 1 620,76 грн. - 3 % річних; 12 613,10 грн. - інфляційне збільшення, а також стягнути із відповідачів судові витрати.
Позов мотивований тим, що між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 встановились фактичні відносини з приводу надання послуг згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 526 від 20.04.1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 , користуються послугами з водопостачання та водовідведення, однак оплату за надані позивачем послуги не здійснюють, у зв'язку з чим станом на 31.08.2024 року за період з березня 2013 року по серпень 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 107 932,60 грн. За період з липня 2018 року по січень 2022 року інфляційне збільшення суми боргу складає 12 613,10 грн., 3 % річних - 1 620,76 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20.12.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.03.2025 року здійснено перехід з розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на розгляду порядку загального позовного провадження.
14.08.2025 року в судовому засіданні, ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 письмово просив розглядати справу без його участі, в задоволенні позову відмовити. У судовому засіданні 14.08.2025 року просив застосувати строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 письмово просила розглядати справу без її участі, в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 письмово просив розглядати справу без його участі, в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі - споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у водопостачанні і водовідведенні за його місцем проживання.
Відповідно до рішення № 526 Дніпропетровської міської ради від 20.04.1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, на ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , у зв'язку з чим у останнього виник обов'язок вносити своєчасно і в повному розмірі плату за надані послуги по водопостачанню і водовідведенню.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як зазначено у ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникає у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» визначено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з Правилами надання населенню послуг теплопостачання і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 20 Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Встановлено, відповідачі зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6).
На ім'я відповідача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким він повинен був сплачувати комунальні послуги спожиті за вищевказаною адресою (а.с. 10).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що вартість послуг з водопостачання та водовідведення нараховується, однак оплачується несвоєчасно та не в повному розмірі, у зв'язку з чим за період з березня 2013 року по серпень 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 107 932,60 грн. (а.с. 10-11).
Заперечень щодо відомостей, викладених у рахунках від відповідачів не надходило.
Доказів оплати вартості поставлених послуг з водопостачання та водовідведення відповідачами суду не надано.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20.04.1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у цивільній справі № 334/2789/15-ц викладено правовий висновок, споживач зобов'язаний оплатити послугу, якщо він фактично користувався нею. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.
Відповідач ОСОБА_1 заявив у судовому засіданні про застосування строків позовної давності до позовних вимог КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 1 статті 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
При цьому, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 впроваджено на всій території України карантин з 12.03.2020 року, строк якого неодноразово продовжувався.
Востаннє такий строк був продовжений постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 року № 650 включно до 30.06.2023 року.
Згідно із Законом України від 30.03.2020 року № 540-1X розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто, до 30.06.2023 року.
У п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-1X перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.09.2022 року по справі № 679/1136/21.
01.07.2023 року дію карантину скасовано.
24.02.2022 в Україні введений воєнний стан Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року N 2102-IX, строк якого також неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
У п. 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Позовна заява до суду подана 18.11.2024 року.
Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з березня 2017 року в розмірі, що за перерахунком становить 89 755,57 грн.
Отже, з відповідачів на користь КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2017 року до 31.08.2024 року у розмірі 89 755,57 грн.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Три відсотки річних та інфляційне збільшення боргу розраховані позивачем за період з липня 2018 року по січень 2022 року, при цьому в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості інфляційних втрат та 3 % річних за кожен календарний період окремо, який би дозволяв суду перевірити правильність такого нарахування, так і самостійно виокремити нарахування за той період і тими сумами основного боргу, у задоволенні яких судом відмовлено. Відтак не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на їх неналежну обґрунтованість та недоведеність.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а отже з відповідачів рівними частками на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 224,67 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 261, 256-257, 267, 525-526, 541, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 5, 7, 9-10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 03341305, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період з березня 2013 року по серпень 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 107 932,60 грн.
Стягнути рівними частками з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі 2 224,67 грн.
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Басова