Справа № 755/27099/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.
Провадження № 22-ц/817/1055/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
27 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Гичко К.С.
та представника ОСОБА_1 - адвоката Гураля Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 755/27099/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гураль Руслан Володимирович, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року, постановлену суддею Якімець Т.І., повний текст якого виготовлений 13 серпня 2025 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , інші особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
у листопаді 2024 року ОСОБА_1 , в інтереси якого діє адвокат Гураль Р.В., звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа 31 грудня 2014 року, виданого на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року у справі №755/27099/14-ц таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що 26 червня 2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором невідновлюваної кредитної лінії № 770/11/379 від 29 лютого 2008 року в сумі 1094400,02 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду. 31 грудня 2014 року видано виконавчий лист № 755/27099/14-ц, а 08 лютого 2016 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції на підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк», поданої 03 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження № 50043584. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 серпня 2019 року (справа №607/16147/19), стягувача у виконавчому провадженні замінено на ОСОБА_2 . В ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року, постанові про відкриття провадження № 50043584 зазначено, що дата набрання законної сили ухвали є 20 жовтня 2014 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 1 рік. Отже, виконавчий лист від 31 грудня 2014 року № 755/27099/14-ц пред'явлений до виконання 03 лютого 2016 року, тобто після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гураль Р.В., інші особи: ОСОБА_2 , ТзОВ “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції віднесено на рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гураль Р.В. просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області області від 13 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що суд першої інстанції застосував норми матеріального права, які стосуються загальних підстав припинення цивільно-правових зобов'язань (глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України) та нагадав обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, підставами звернення із заявою є пропуск строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, а не припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року (справа № 824/2/22) підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню поділено на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Пред'явлення виконавчого листа до виконання після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання Верховний Суд визначив як одну із процесуально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
На думку заявника, для її застосування немає значення додаткова наявність або відсутність матеріально-правової підстави, такої як припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Судом встановлено, що виконавчий лист від 31 грудня 2014 року № 755/27099/14- ц пред'явлений до виконання 03 лютого 2016 року, тобто після закінчення строку на його пред'явлення до виконання. Суд звернув також увагу на відсутність у матеріалах справи доказів поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Тому висновок суду про недоведеність існування процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню суперечить вказаним обставинам, що є підставою для скасування ухвали суду.
Не оскарження рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 50043584 не позбавляє боржника права на звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки це різні способи захисту порушених прав. Більше того, таке визнання може відбуватися під час виконавчого провадження, про що свідчить ч. 3 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої, до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом.
Представник ТзОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» - адвокат Магдич О.О. подала відзив на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвоката Гураля Р.В., у якому зазначила, що спірний виконавчий лист був пред'явлений тричі до виконання. Перший раз 27 жовтня 2015 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження».
Стаття 23 Закону України № 606 - ХІV “Про виконавче провадження», в редакції від 21 квітня 1999 року, передбачала: строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку його перебігу поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Вдруге спірний виконавчий лист був пред'явлений до виконання 03.02.2016 року шляхом подання ПАТ “Укрсоцбанк» заяви вiд 29 грудня 2015 року, яка зареєстрована у Першому відділі Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції 03.02.2016.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) державний виконавець відмовляє у прийняті до провадження виконавчого документу, строк пред'явлення до виконання якою закінчився, про що виносить відповідну постанову. Однак орган ДВС не відмовив у прийняті спірного виконавчого листа саме тому, що строк повторного пред'явлення його до виконання не минув i, відповідно, підстав для повернення виконавчого документу не було. Саме тому 08.02.2016 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 50043584 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу в сумі 1094400,02 грн. та 11344,00 грн. судових витрат в користь ПАТ “Укрсоцбанк».
Отже, державний виконавець не мав підстав для повернення спірного виконавчого документу у зв'язку із закінченням строку пред'явлення його до виконання саме тому, що цей строк був перерваний пред'явленням виконавчого листа до виконання .
15.09.2020 року у ВП 50043584 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/27099/l4-ц, виданим 31.12.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва у зв'язку iз прийняттям ухвали вiд 11.06.2020 року про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року за результатами розгляду апеляційної скарги стягувачки ОСОБА_3 вказану yxвaлy скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
10.02.202l року стягувачка ОСОБА_4 подала заяву про відновлення виконавчого провадження ВП 50043584 у зв'язку з тим, що ухвала Дніпровського районного суду № 755/27099/14-ц вiд 11.06.2020 року про визнання спірного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, скасована за результатами апеляційного перегляду згідно постанови Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року.
22.02.2021 виконавче провадження за спірним виконавчим листом відновлено.
ОСОБА_5 у своїй заяві посилається на те, що пропущено строк пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання. Однак це не свідчить про недійсність самого виконавчого листа № 755/27099/14-ц, виданого 31 грудня 2014 року на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року. Адже боргове зобов'язання ОСОБА_1 є дійсне, воно не припинене, рішення (ухвала) суду не змінена, немає жодних інших підстав стверджувати, що виконавчий документ є недійсним.
Таким чином вважають, що заявник не навів у скарзі доказів, які свідчать про порушення норм матеріального або процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали суду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Гураль Р.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній.
Представника ТзОВ “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» адвоката Магдич О.О. повідомлялось про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду - задоволено. Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 червня 2014 року у справі № 729/14, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 1094400 грн; ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» третейський збір в сумі 11344 грн (а.с.47).
31 грудня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист на ухвалу суду від 20 жовтня 2014 року (а.с.5).
Постановою від 08 лютого 2016 року ВП № 50043584 винесеною старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 755/27099/14-ц, виданого 31 грудня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва (а.с.6).
Постановою про заміну сторони виконавчого провадження від 11 листопада 2019 року ВП № 50043584, постановленої державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Любим А.В., замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з АТ «Укрсоцбанк» на фізичну особу ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 (а.с.7-8).
Відповідно до Інформації про виконавче провадження № 50043584 від 12 листопада 2024 року вбачається, що у цьому провадженні з 2016 року активно вчинялися виконавчі дії щодо стягнення заборгованості із заявника ОСОБА_1 (а.с.9 - 28).
Відмовляючи у задоволені заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено й заявником не доведено, що останній борг погасив, відтак суд констатує, що заборгованість існує на сьогоднішній день. Саме відсутність матеріального обов'язку боржника або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, є першочерговими обставинами, які мають бути з'ясовані для визнання виконавчого листа таки, що не підлягає виконанню.
Крім того, суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що при пред'явленні виконавчого листа до виконання не вирішувалося питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно з частиною першою статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
У зазначеній категорії справ саме на суд на підставі наданих сторонами доказів покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, та інших.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, заявник ОСОБА_1 , посилаючись на те, що виконавчий лист № 755/27099/14-ц подано стягувачем до виконання після закінчення строку його пред'явлення до примусового виконання, тому просив визнати виконавчий лист, виданий 31 грудня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва від 20 жовтня 2014 року у справі № 755/27099/14-ц таким, що не підлягає виконанню.
Разом з цим, з відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що спірний виконавчий лист був пред'явлений до виконання тричі, зокрема, перший раз - 27 жовтня 2015 року, проте виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження», про що свідчить відмітка державного виконавця на виконавчому листі, долученому до відзиву на апеляційну скаргу, оскільки не були проавансовані витрати на організацію та проведення виконавчих дій.
Стаття 23 Закону України № 606 - ХІV “Про виконавче провадження», в редакції від 21 квітня 1999 року, передбачала: строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку його перебігу поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Вдруге спірний виконавчий лист був пред'явлений до виконання 03.02.2016 року шляхом подання ПАТ “Укрсоцбанк» заяви вiд 29 грудня 2015 року, яка зареєстрована у Першому відділі Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції 03.02.2016 і відповідно відкрите виконавче провадження за № 50043584, що підтверджується матеріалами справи.
15.09.2020 року у ВП 50043584 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/27099/l4-ц, виданим 31.12.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва у зв'язку iз прийняттям ухвали вiд 11.06.2020 року про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року за результатами розгляду апеляційної скарги стягувачки ОСОБА_3 вказану yxвaлy скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
10.02.202l року стягувачка ОСОБА_4 подала заяву про відновлення виконавчого провадження ВП 50043584 у зв'язку з тим, що ухвала Дніпровського районного суду № 755/27099/14-ц вiд 11.06.2020 року про визнання спірного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, скасована за результатами апеляційного перегляду згідно постанови Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року.
22.02.2021 виконавче провадження за спірним виконавчим листом відновлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що заявником не доведено, що пред'явлення виконавчого листа відбулося після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання, тому підстав для задоволення заяви немає.
У справі "Soering vsUK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
Доводи апеляційної скарги за своїм змістом не спростовують висновки суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гураль Руслан Володимирович, залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 листопада 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома