Справа № 607/11228/23Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/1091/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
23 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та представника виконавчого комітету Тернопільської міської ради - Гулкевич С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/11228/23 за апеляційною скаргою виконавчого комітету Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2025 року, постановлену суддею Позняком В.М., повний текст якої виготовлений 11 вересня 2025 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , яка подана через представника - ОСОБА_2 про зміну порядку і способу виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Тер-Пінгвін» про стягнення шкоди,
у серпні 2025 року ОСОБА_1 , в інтереси якого діє адвокат Багрій Ю.М., звернувся до суду із заявою про зміну порядку і способу стягнення з боржників виконавчого комітету Тернопільської міської радим і ТзОВ «Тер-Пінгвін» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в рівних частках по 83147,54 грн з кожного та 5442,82 грн судового збору по 2721,41 з кожного шляхом стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради, як розпорядника коштів Тернопільської міської територіальної громади та з ТзОВ «Тер-Пінгвін».
В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що в провадженні Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 74919772 за виконавчим листом щодо стягнення з виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 грошових коштів. Під час здійснення виконавчого провадження з'ясовано, що у виконавчого комітету відсутні рахунки в банківських установах та майно. У зв'язку із цим виконання рішення суду є неможливим. Разом із тим виконавчий комітет Тернопільської міської ради є підзвітним і підконтрольним Тернопільській міській раді. Також, Тернопільською міською радою затверджена програма виконання рішень суду про стягнення коштів на 2024-2025 роки забезпечення належного виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі виконання рішень суду про стягнення коштів із бюджету громади, боржниками по яких є Тернопільська міська рада та її виконавчі органи.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2025 року заяву задоволено.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2024 у справі № 607/11228/23 в частині стягнення 83147,54 грн матеріальної шкоди, 2721,41 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в частині стягнення з боржника - виконавчого комітету Тернопільської міської ради, шляхом стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305).
В апеляційній скарзі виконавчий комітет Тернопільської міської ради просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області області від 09 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заявника.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції фактично здійснив заміну боржника у виконавчому провадженні, а не змінив спосіб і порядок виконання судового рішення.
Судом першої інстанції не враховано, що ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 29.01.2024 року у справі № 607/11228/23 виправлено описку у резолютивній частині постанови Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2024 року та додано у четвертому, п'ятому та шостому абзацах перед словами “Тернопільської міської ради» слова - “виконавчого комітету».
Отже, боржником у виконавчому провадженні є виконавчий комітет Тернопільської міської ради.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Багрій Ю.М. подав відзив на апеляційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради, у якому зазначив, що враховуючи положення статті 22 Бюджетного Кодексу, Закону України “Про місцеве самоврядування» міська рада та її виконавчий комітет є взаємопов'язаними органами, незважаючи навіть на те, що зареєстровані як різні юридичні особи та мають самостійні права та обов'язки, компетенцію та повноваження, передбачені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні», а тому відповідають за зобов'язаннями один одного.
Такий висновок підтверджується тим, що судовий збір за апеляційну скаргу подану виконавчим комітетом Тернопільської міської ради у цій справі оплачувала саме Тернопільська міська рада.
Крім того, міська рада також є відповідачем у цій справі, як і виконавчий комітет.
Також просив розглядати справу без його участі та без участі ОСОБА_1 .
У судовому засіданні представник виконавчого комітету Тернопільської міської ради - Гулкевич С.Б. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених у ній.
Тернопільська міська рада повідомлялась про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника виконавчого комітету Тернопільської міської ради Гулкевич С.Б., проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2024 у справі № 607/11228/23, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29.01.2024 суд постановив:
«Стягнути з ТзОВ «Тер-Пінгвін» та виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 166295.09 грн відшкодування матеріальної шкоди, в рівних частках, - по 83147.54 грн з кожного.
Стягнути з ТзОВ «Тер-Пінгвін» та виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 5442.82 грн - по 2721.41 грн з кожного.
Стягнути з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь ТзОВ «Тер-Пінгвін» понесені судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1587.00 грн» (т. 1 а.с. 203-211).
В порядку виконання вказаного рішення суду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 08.02.2024 видано виконавчий лист № 607/11228/23.
З метою виконання виконавчого листа, стягувач ОСОБА_1 21.02.2024 звернувся із заявою до Управління Державної казначейської служби у м. Тернополі Тернопільської області, з метою примусового виконання зазначеного судового рішення, а саме щодо відшкодування матеріальної шкоди та стягнення судового збору із боржника виконавчого комітету Тернопільської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань зазначеної установи.
Листом за № 4-06-06/180 від 21.02.2024 стягувачу ОСОБА_1 повернуто поданий ним виконавчий лист без виконання. Зокрема, орган ДКС зазначив, що в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області виконавчий комітет Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 04058344) не обслуговується, а тому відповідно у нього відсутні будь-які рахунки. Як наслідок, неможливо провести процедуру безспірного списання коштів за виконавчим документом, що є підставою для його повернення згідно із п.п. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМ України від 03.08.2011 № 845 та внесено відповідний запис органом казначейства до виконавчого листа.
З метою примусового виконання означеного судового рішення, позивач 03.05.2024 звернувся із заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання зазначеного виконавчого листа у частині стягнення із боржника виконавчого комітету Тернопільської міської ради зазначених сум матеріальної шкоди та судового збору.
Постановою старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.11.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 74919772, боржник - виконавчий комітет Тернопільської міської ради.
Як видно із відповіді виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18.02.2025 на запит державного виконавця, виконавчий комітет не має майна та відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету. Також суд взяв до уваги те, що виконавчий комітет Тернопільської міської ради є виконавчим органом Тернопільської міської ради і не має самостійного фінансування, що істотно ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом.
Порядок виконання рішення суду врегульовано як у відповідній главі ЦПК України, так і у Законі України "Про виконавче провадження".
Так, згідно із частинами першою та третьою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз'яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету (стаття 77 вказаного Закону).
Матеріалів справи підтверджено, що стягувач ОСОБА_1 21.02.2024 звернувся із заявою до Управління Державної казначейської служби у м. Тернополі Тернопільської області, з метою виконання судового рішення, а саме щодо відшкодування матеріальної шкоди та стягнення судового збору із боржника виконавчого комітету Тернопільської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань зазначеної установи.
Листом за № 4-06-06/180 від 21.02.2024 стягувачу ОСОБА_1 повернуто поданий ним виконавчий лист без виконання. Зокрема, орган ДКС зазначив, що в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області виконавчий комітет Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 04058344) не обслуговується, а тому відповідно у нього відсутні будь-які рахунки. Як наслідок, неможливо провести процедуру безспірного списання коштів за виконавчим документом, що є підставою для його повернення згідно із п.п. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМ України від 03.08.2011 № 845 та внесено відповідний запис органом казначейства до виконавчого листа.
З метою примусового виконання означеного судового рішення, позивач 03.05.2024 звернувся із заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання зазначеного виконавчого листа у частині стягнення із боржника виконавчого комітету Тернопільської міської ради зазначених сум матеріальної шкоди та судового збору.
Постановою старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.11.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 74919772, боржник - виконавчий комітет Тернопільської міської ради.
Як видно із відповіді виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18.02.2025 на запит державного виконавця, виконавчий комітет не має майна та відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби.
Отже, відсутність рахунків у виконавчого комітету Тернопільської міської ради та майна унеможливлює виконання судового рішення щодо стягнення матеріальної шкоди та судового збору із боржника.
Враховуючи, що фінансові ресурси закріплено лише за Тернопільською міською радою, яка і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, заявником обрано правильний та ефективний спосіб для захисту порушеного свого права щодо стягнення матеріальної шкоди та судового збору з боржника шляхом стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради.
Також слід зазначити, що Тернопільська міська рада не оскаржує ухвалу суду першої інстанції, якою змінено спосіб і порядок виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2024 року, а саме відшкодування матеріальної шкоди та судового збору з боржника шляхом стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради, що дає підстави вважати, що вона погодилась із даною ухвалою, а виконавчий комітет Тернопільської міської ради не довів, що вказаною ухвалою порушені його права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, як така, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 жовтня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів