Справа № 444/1079/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/530/25 Доповідач: ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше судимому,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 246, ч.1 ст. 263 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8
за апеляційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 18 червня 2024 року,-
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.246 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.70 ч.4 КК України ОСОБА_6 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із врахуванням призначеного за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 28.02.2023 покарання, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці позбавлення волі.
ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_6 за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 28.02.2023 року покарання та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 08.02.2023.
Вирішено питання про речові докази, арешт майна та процесуальні витрати.
Згідно вироку, ОСОБА_6 , 07 лютого 2023 року приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у виділі № 36 кварталу № 61, Потелицького лісництва Філії «Рава-Руське лісове господарство», що знаходиться біля с. Потелич, Львівського району, Львівської області, який віднесено до об'єкту природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя», маючи умисел на незаконну порубку дерев, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища, вчинив незаконну порубку одного дерева породи «Липа», що виразилося у повному відокремленні дерева від кореня загальною кубомасою 0,04 м. куб., чим завдав державі матеріальну шкоду на загальну суму 5000 (п'ять тисяч) гривень 70 копійок.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 , вчинив незаконну порубку дерева на території природно-заповідного фонду, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 246 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_6 в вересні місяці 2022 року, у не встановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись в лісовому масиві с. Монастирок, Львівського району, Львівської області, віднайшов 29 патронів калібру 5,45x39 мм до автомата Калашникова, які є боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї та після огляду переніс вищевказані патрони до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , де почав їх незаконно зберігати.
В подальшому 23.03.2023 близько 12 години 30 хвилин працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено двадцять дев'ять патронів калібру 5,45x39 мм до автомата Калашникова, які є боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї, які ОСОБА_6 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
На цей вирок перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, просить скасувати вирок у частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023, визначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. У строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати покарання, відбуте ним за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023.
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати частину невідбутого покарання за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023 та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі.
Визначити, що строк відбування покарання обвинуваченому рахувати з часу ухвалення вироку Львівським апеляційним судом.
На підтримку своїх апеляційних вимог прокурор покликається, що місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки положеннями ст. 71 КК України не передбачено можливості зарахування в строк відбуття покарання за новим вироком відбутого строку покарання за попереднім вироком, з яким призначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а приєднується, повністю чи частково, лише покарання, невідбуте за попереднім вироком.
Тобто, суд безпідставно зарахував ОСОБА_6 після призначення остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України в строк відбуття покарання строк покарання, фактично відбуте ним за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023, яким ухвалено початок строку відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання з 08.02.2023.
Акцентує, що запобіжний захід до обвинуваченого у межах даного кримінального провадження не обирався.
Разом з цим, таке зарахування строку відбутого покарання за попереднім вироком передбачене положеннями ч. 4 ст. 70 КК України.
Наголошує, що суд, зарахувавши ОСОБА_6 в строк відбуття покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, строк покарання, фактично відбутого ним за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023, мав ухвалити, після призначення остаточного покарання, на підставі ст. 71 КК України, рахувати строк відбування покарання з часу ухвалення оскаржуваного вироку від 18.06.2024.
Зазначає, що у разі ухвалення Львівським апеляційним судом нового вироку, строк відбування покарання ОСОБА_6 , після призначення остаточного покарання за ст. 71 КК України, необхідно рахувати з часу ухвалення вказаного вироку.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч.3 ст. 246, ч.1 ст. 263 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються представленими в справі доказами в їх сукупності та в апеляційній скарзі не оспорюються.
Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_6 , 07 лютого 2023 року приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у виділі № 36 кварталу № 61, Потелицького лісництва Філії «Рава-Руське лісове господарство», що знаходиться біля с. Потелич, Львівського району, Львівської області, який віднесено до об'єкту природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя», маючи умисел на незаконну порубку дерев, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища, вчинив незаконну порубку одного дерева породи «Липа», що виразилося у повному відокремленні дерева від кореня загальною кубомасою 0,04 м. куб., чим завдав державі матеріальну шкоду на загальну суму 5000 (п'ять тисяч) гривень 70 копійок.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 , вчинив незаконну порубку дерева на території природно-заповідного фонду, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 246 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_6 в вересні місяці 2022 року, у не встановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись в лісовому масиві с. Монастирок, Львівського району, Львівської області, віднайшов 29 патронів калібру 5,45x39 мм до автомата Калашникова, які є боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї та після огляду переніс вищевказані патрони до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , де почав їх незаконно зберігати.
В подальшому 23.03.2023 близько 12 години 30 хвилин працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено двадцять дев'ять патронів калібру 5,45x39 мм до автомата Калашникова, які є боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї, які ОСОБА_6 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
При цьому за приписами 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
З апеляційної скарги вбачається, що сторона обвинувачення, зокрема, не погоджується з рішенням місцевого суду стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України N? 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) маючи на увазі, що при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. При вчиненні нового злочину особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі, його невідбутою частиною треба вважати строк, який залишився на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за новий злочин, а якщо такий захід не обирався, - то строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку.
Колегією суддів встановлено, що наведених вимог судом першої інстанції не дотримано, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, зокрема положення ст. 71 КК України.
Так, положеннями ст. 71 КК України не передбачено можливості зарахування в строк відбуття покарання за новим вироком відбутого строку покарання за попереднім вироком, з яким призначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а приєднується, повністю чи частково, лише покарання, невідбуте за попереднім вироком.
Відтак, суд безпідставно зарахував ОСОБА_10 після призначення остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України в строк відбуття покарання строк покарання, фактично відбуте ним за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023, яким ухвалено початок строку відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання з 08.02.2023.
При цьому, слід зазначити, що запобіжний захід до обвинуваченого у кримінальному провадженні, у якому ухвалено оскаржуваний вирок, не обирався судом.
Водночас, зарахування строку відбутого покарання за попереднім вироком передбачено положеннями частини четвертої статті 70 Кримінального кодексу України.
Отже, зарахувавши ОСОБА_6 у строк відбуття покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, період фактичного відбуття покарання за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023, повинен був, після визначення остаточного покарання, на підставі ст. 71 КК України, визначити початок строку його відбування з моменту ухвалення вироку від 18.06.2024, проте суд першої інстанції залишив зазначене поза увагою.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із доводами прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, зважаючи на неврахування судом першої інстанції наведеного вище, що стало підставою неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КК України, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
Призначаючи покарання обвинуваченому, колегія суддів виходить із загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України відносяться до нетяжкого та тяжкого злочину, наслідки і обставини їх вчинення. Суд також бере до уваги особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, а також його вік, сімейний і матеріальний стан, стан здоров'я, відсутність перебування на обліку у лікарів психіатра та нарколога. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнає щире каяття у вчинених злочинах та активне сприяння їх розкриттю. Обставиною, що обтяжує відповідальність обвинуваченого, є рецидив злочинів. На переконання колегії суддів, для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому, буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.246 КК України, на строк 3 (три) роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023, визначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. У строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати покарання, відбуте ним за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023. За ч. 1 ст. 263 КК України призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати частину невідбутого покарання за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023 та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахувати з 30 жовтня 2025 року.
За таких обставин доводи апеляційної скарги першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 є обґрунтованими та підлягають задоволенню із скасуванням вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.3 ст. 246, ч.1 ст. 263 КК України та постановлення в цій частині нового вироку. В решті вирок суду першої інстанції слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 задоволити.
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 18 червня 2024 року стосовно ОСОБА_6 за ч.3 ст. 246, ч.1 ст. 263 КК України в частині призначеного покарання скасувати.
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023, визначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. У строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати покарання, відбуте ним за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023.
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати частину невідбутого покарання за вироком Жовківського районного суду від 28.02.2023 та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з 30 жовтня 2025 року.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено до суду касаційної інстанції в трьохмісячний термін, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії вироку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4