Дата документу 31.10.2025 Справа № 332/7235/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 332/7235/24 Пр. № 22-ц/807/1778/25Головуючий у 1 інстанції: Завіновська А.П. Суддя-доповідач Гончар М.С.
31 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Полякова О.З., Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2025 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У грудні 2024 року Банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-3), в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.06.2014 року у розмірі 57187,72 грн., яка станом на 02.12.2024 року складається з: 32609,78 грн. - заборгованості за кредитом, 24577,94 грн. - заборгованості за відсотками, 00,00 грн. - заборгованості по штрафам, від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. В обґрунтування свого позову Банк зазначав, що 24.06.2014 року Банк та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, уклали договір № б/н (далі - договір), згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 11000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік (в подальшому кредитний ліміт та відсоткова ставка змінювались) на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між нею та Банком договір, що підтверджується її підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, водночас остання порушила умови Договору, внаслідок чого має прострочену заборгованість станом на 02.12.2024 року на загальну суму 57187,72 грн., яка склалася за кредитом (тіло) - 32609,78 грн., простроченими відсотками за користування кредитом - 24577,94 грн., заборгованість за штрафами - 00,00 грн. ОСОБА_1 в добровільному порядку не вжила заходів щодо погашення заборгованості, а тому Банк звернувся до суду із вищевказаним позовом.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Завіновську А.П. (а.с.46). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.49) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2025 року (а.с.211-218) у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Стягнуто з Банку (ЄДРПОУ:14360080) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с.221-222) просив поновити строк на подання апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача судовий збір.
В автоматизованому порядку 18.08.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Полякова О.З. (а.с.226). Ухвалою апеляційного суду від 19.08.2025 року (а.с.227) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 28.08.2025 року (а.с.230). 29.08.2025 року суддя член-колегії Кухар С.В. перебував у нетривалій відпустці. 29.08.2025 року та 01.09.2025 року суддя-член колегії Поляков О.З. перебував у нетривалій відпустці. У період з 30.08.2025 року по 31.08.2025 року мали місце вихідні дні (довідка а.с.231). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 02.09.2025 року (а.с.232), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.233). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 57187,72 грн - а.с.1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В автоматизованому порядку 30.10.2025 року суддею Трофимовою Д.А. у цій справі замінено суддю Кухаря С.В. у зв'язку з тривалою відпусткою останнього (а.с.238-239).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову Банку у цій справі, керувався ст.ст.207, 526, 549, 610-611, 626, 628, 638, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 12-13, 19, 76, 81, 141, 211, 247, 259, 263-265, 273, 274 ЦПК Українита виходив із безпідставності позовних вимог Банку у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, при вирішенні цієї справи суд першої інстанції правильно виходив із такого.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 25.04.2013 року Банк та ОСОБА_1 , підписали анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку, відповідно до якої остання отримала кредит у розмірі 11000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік (в подальшому відсотки та кредитний ліміт змінювались) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - квітень 2027 року (а.с.16).
При цьому в анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, вказано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному веб-сайті А-Банка (www.а-bank.com.ua.), з якими відповідачка погоджується регулярно ознайомлюватися (а.с. 16 - зворот).
На підтвердження укладення даного кредитного договору позивач додав до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.28-35).
Згідно із розрахунком заборгованості за вказаним договором, та виходячи з позовних вимог, Банк просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 57187,72 грн., яка склалася за кредитом (тіло) - 32609,78 грн., та простроченими відсотками за користування кредитними коштами - 24577,94 грн. (а.с. 6-15).
Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з вимогами Банку про наявність у відповідачки зобов'язань щодо погашення заборгованості, яка утворилася за основною сумою боргу у вигляді тіла кредиту.
Вирішуючи позовні вимоги Банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді прострочених відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції правильно зазначав таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків конструкцію договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Водночас, судом першої інстанції було правильно встановлено, що у анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку від 25.04.2013 року (а.с.16) відсоткова ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за вищезазначеним договором від 25.04.2013 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Банку.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Банку, та викладених на банківському веб-сайті (https://a-bank.com.ua/terms/), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, та інші умови.
При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Банку, розуміла відповідачка, ознайомлювалася і погодилася з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку у цій справі про те, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms/) неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25 квітня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 грудня 2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві, яка безпосередньо підписана відповідачкою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (викладені на банківському веб-сайті: https://a-bank.com.ua/terms/), які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 квітня 2013 року шляхом підписання анкети - заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
За таких умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування кредитом є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2024 року у справі № 336/1265/21).
При цьому, суд першої інстанції також вірно дійшов висновку про помилковість посилання позивача щодо дати укладення договору, оскільки саме з моменту підписання сторонами договору (анкети-заяви), - 25.04.2013 р. (а.с.16), договір вважає укладеним, а не з моменту коли відповідачка почала користування кредитними коштами - 24.06.2014 р. (виписка по рахунку відповідача - а.с. 17-24, розрахунок заборгованості - а.с. 6, зміст позовних вимог - а.с. 1-3).
Судом першої інстанції у цій справі правильно було встановлено, що Банк, окрім відсотків, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом (тіло) в розмірі 32609,78 грн. (зміст позову Банку - а.с.3).
Разом із тим, судом першої інстанції також правильно було встановлено з розрахунку Банку заборгованості відповідача (а.с. 6-15) та виписки Банку по рахунку відповідача (а.с. 17-24), що частину грошових коштів, сплачених відповідачкою Банк зарахував на погашення відсотків, які ним були неправомірно нараховані відповідачу при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції обставинах цієї справи, - 56056,40 грн., а тому виходячи з того, що тіло кредиту складає 32609,78 грн. (56056,40 грн., - 32609,78 грн. = 19446,62 грн.), то в даному випадку наявна, навіть, переплата відповідача на користь Банку за вказаним договором, а тому у задоволенні позову Банку суд першої інстанції у цій справі правильно відмовив у повному обсязі.
Разом з тим, в цій частині судом першої інстанції також вірно не враховував наданий представником відповідача контр розрахунок (а.с. 77-87), оскільки в нього включені суми, які не є відсотками.
Доводи апеляційної скарги Банку є такими, що фактично дублюють доводи його позову у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію Банку, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.
Судова практика ВС в інших справах за участю інших учасників справи з іншими фактичними обставинами цих справ, ніж дана справа, на яку посилався Банк у своїй апеляційній скарзі у цій справі в її обґрунтування (а.с.221 зворот), не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування Банку, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Банк та його представники не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову Банку у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема Банком апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 133, 137, 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 31.10.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Поляков О.З. Трофимова Д.А.