Справа № 683/2944/25
2/683/1668/2025
29 жовтня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/2944/25, 2/683/1668/2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» вказує, що 30 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101798876, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 20000 грн., який зобов'язалась повернути у визначений договором строк, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію за надання кредиту.
Кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 20000 грн., однак відповідачка умов кредитного договору не виконала та не повернула отримані у кредит кошти.
30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №09Т, у відповідності до умов якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №101798876 від 30 червня 2021 року, де боржником є ОСОБА_1
ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 87000 грн., з яких: 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 65000 грн. - заборгованість за відсотками, 2000 грн. - заборгованість за комісією.
Згідно з умовами договору кредиту ОСОБА_1 зобов'язалась вчасно повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку, визначеному цим договором. Однак, у подальшому відповідачка не виконала своїх зобов'язань щодо повернення наданих їй кредитних коштів.
Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконала своїх зобов'язань, тому ТОВ «Діджи Фінанс», яке набуло права вимоги за договором кредиту №101798876 від 30 червня 2021 року, просить стягнути з відповідачки на свою користь 87000 грн. заборгованості за вказаним кредитним договором, сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2422,40 грн. та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач ТОВ «Діджи Фінанс», яке належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи, свого представника не направило, у позовній заяві наявне клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника, а також клопотання про заочний розгляд справи.
Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, до суду не з'явилась, причини неявки суду не повідомила. У визначений судом строк відзив не подавала.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101798876.
Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 30 червня 2021 року о 07:50:56 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, який був надісланий 30 червня 2021 о 07:51:24 на її номер мобільного телефону НОМЕР_1 .
За умовами договору кредиту ТОВ «Мілоан» зобов'язалось надати позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі, визначеній у п.1.2 Договору, а позичальник зобов'язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов'язки, передбачені договором у встановлений п.1.4 Договору термін, та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.
За умовами договору сума кредиту становить 20000 грн., строк кредиту - 20 днів з 30 червня 2021 року, термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20 липня 2021 року (п.1.2-1.4 договору).
Також сторони передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 2000 грн., яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).
За умовами договору кредиту проценти за користування кредитом становлять 5000 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору (п.1.5.2, 1.6, 1.7 договору).
Згідно з п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно платіжного доручення №29363019 від 30 червня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на банківську карту № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 20000 грн. згідно договору №101798876.
Отже, ТОВ «Мілоан» зобов'язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на платіжну картку ОСОБА_1 , зазначену нею у договорі, грошові кошти в сумі 20000 грн., а остання їх отримала.
Із розрахунку заборгованості за договором кредиту №101798876 вбачається, що ОСОБА_1 жодних коштів на погашення заборгованості по тілу кредиту, комісії та процентах не вносила, внаслідок чого ТОВ «Мілоан» нарахувало заборгованість по кредиту в розмірі 87000 грн., з яких: 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 65000 грн. - заборгованість за процентами за період з 01.07.2021 по 18.09.2021, 2000 грн. - заборгованість за комісією.
30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №09Т, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №09Т від 30 вересня 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту №101798876 від 30 червня 2021 року в сумі 87000 грн., з яких: 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 65000 грн. - заборгованість за відсотками, 2000 грн. - заборгованість за комісією.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і
правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з'ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.
Надані позивачем та досліджені судом письмові докази свідчать про те, що 30 червня 2021 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Мілоан» в електронній формі договір кредиту, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідачки грошові кошти у розмірі 20000 грн., а відповідачка зобов'язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у порядку, визначеному договором.
Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти, не сплатила проценти за користування ними та комісію.
У подальшому за договором факторингу ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за цим договором кредиту ТОВ «Діджи Фінанс».
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 не виконала своїх обов'язків за договором кредиту, а тому з неї на користь ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути борг за цим договором.
Оскільки ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі кредиту, підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 20000 грн. за договором кредиту №101798876 від 30 червня 2021 року.
Крім того, з ОСОБА_1 слід також стягнути 2000 грн. заборгованості за комісією, оскільки її сплату за надання кредиту сторони передбачили у п.1.5.1 договору кредиту.
Що стосується розміру процентів за користування грошовими коштами за вказаним договором кредиту, то суд зважає на наступне.
Як вбачається із наданих суду розрахунків, заборгованість по процентах за кредитним договором становить 65000 грн. Вказана заборгованість нарахована за період з 01 липня 2021 року по 18 вересня 2021 року включно.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника
вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно якої надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися лише в межах строку кредитування.
Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4 договору про споживчий кредит №101798876 від 30 червня 2021 року, кредит надається строком на 20 днів з 30.06.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 20.07.2021.
Пунктом 1.5.2 договору кредиту визначено, що розмір процентів за користування кредитом становить 5000 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
У п.2.3 договору кредиту сторони передбачили пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах та на стандартних умовах.
Так, відповідно до п.2.3.1.1 договору кредиту для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Пункт 2.3.1.2 договору кредиту визначає пролонгацію на стандартних (базових) умовах. Так, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6. Договору.
Проте, наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 20 липня 2021 року. При цьому
будь-якої іншої умови щодо строку повернення кредиту у пунктах 1.3 та 1.4 не вказано.
Крім того, згідно положень п.2.3.2 договору кредиту у разі пролонгації строку кредитування на пільгових або на стандартних умовах, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород, визначених п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1, 2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови, визначені оновленим графіком.
Доказів того, що мала місце пролонгація строку кредитування та зміна дати повернення всієї суми кредиту та процентів, матеріали справи не містять, оскільки згідно п.2.3.2 договору у разі пролонгації строку кредитування на пільгових або на стандартних умовах нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості мала б відображатись кредитодавцем в оновленому графіку платежів. Однак, такого оновленого графіку платежів матеріали справи не містять.
За умовами пункту 1.5.2 кредитного договору, а також згідно графіку платежів, що є додатком до цього договору, проценти за користування кредитом становлять 5000 грн. та нараховані за 20 днів користування кредитом за період з 01.07.2021 по 20.07.2021 включно, тобто протягом строку дії договору.
Оскільки за вказаними умовами договору про споживчий кредит №101798876 сторони погодили строк його дії по 20 липня 2021 року, тому після зазначеної дати, позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути заборгованість за договором кредиту №101798876 від 30 червня 2021 року в сумі 27000 грн., з яких: 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5000 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 01.07.2021 по 20.07.2021 включно, 2000 грн. - заборгованість за комісією.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2025 року між адвокатом Кубраком О.О. та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір про надання правової допомоги №01-05/05. Відповідно до додаткової угоди №634 від 31 липня 2025 року до договору про надання правової допомоги №01-05/05 адвокат Кубраков О.О. взяв на себе зобов'язання здійснити представництво та захист інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Згідно акту надання послуг №634 від 31 липня 2025 року вбачається, що вартість наданих адвокатом Кубраком О.О. юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 5000 грн. Вказані послуги складаються з наступних дій: правовий аналіз обставин справи 1 год. вартість 1000 грн., складання позовної заяви 2 години вартість 3000 грн., формування додатків до позовної заяви 30 хв. вартість 500 грн., подання позовної заяви до суду та копії позовної заяви з додатками шляхом надсилання поштовим відправленням 30 хв. вартість 500 грн.
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування є співмірним із обсягом наданих послуг.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., ціна позову становила 87000 грн., позов задоволено на суму 27000 грн., тобто на 31,03% (27000 грн. х 100% : 87000 грн.), а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 751,67 грн. (2422,40 грн. х 31,03%) судового збору.
Крім того, з відповідачки підлягають також стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 31,03%, то до стягнення підлягає 1551,50 грн. (5000 грн. х 31,03%) витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором кредиту №101798876 від 30 червня 2021 року в сумі 27000 грн., з яких: 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5000 грн. - заборгованість за відсотками, 2000 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 751 грн. 67 коп. судового збору та 1551 грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8 код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Текст рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя: