Справа № 609/623/25
2/609/363/2025
03 листопада 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді: Харлана М.В.
за участю секретаря судового засідання: Семенюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: Акціонерного товариства «Кредобанк» до
відповідача: ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи не з'явились,-
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 02 липня 2025 року представник позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» (далі позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № O026256011128229/980/2 від 10.09.2021 р. в розмірі 105854,54 грн. та понесені судові витрати.
2. Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача зазначає, що 10.09.2021 р. між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено Кредитний договір № O026256011128229/980/2.
Відповідно до умов Кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Відповідно до пунктів Кредитного договору позичальник прийняв на себе обов'язок повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим Договором та Додатковими договорами.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу кредиту. Однак останній, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 01.05.2025 р. утворилась заборгованість в розмірі 105854,54 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 99568,29 грн. заборгованість за вiдсотками - 6286,25 грн.
З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу ОСОБА_1 банком, направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, однак остання залишена відповідачем без реагування, а заборгованість не сплачена.
За вказаних обставин, з метою захисту своїх прав представник позивача просив позов задовольнити.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 17 липня 2025 року, у зв'язку із клопотанням представника позивача підготовчий розгляд справи відкладено на 21 серпня 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача підготовчий розгляд справи відкладено на 04 вересня 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача підготовчий розгляд справи відкладено на 18 вересня 2025 року.
4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду на 02 жовтня 2025 року, у зв'язку неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 16 жовтня 2025 року, у зв'язку неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 03 листопада 2025 року.
5. У судове засідання представник позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» не з'явився, в матеріалах цивільної справи міститься клопотання від 21.08.2025 р., згідно якого останній просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечив.
6. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно довідок «Укрпошти» усі поштові конверти із повістками про виклик відповідача у судові засідання, повернулися до суду у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.
7. За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
8. Судом встановлено, що 18 травня 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8526438 про встановлення ліміту кредитування (Автоматичний овердрафт).
9. Відповідно до п. 1.1 договору Банк зобов'язується, при недостатності коштів на рахунку клієнта № НОМЕР_1 , відкритому в Банку, надати Клієнту, в межах встановленого, у сумі та на умовах обумовлених цим договором ліміту кредитування (максимальна/поточна сума ліміту кредитування), кредит у формі Овердрафт, тобто надати у власність Клієнта грошові кошти у національній валюті, шляхом дебетування рахунку за рахунок кредитних коштів Банку, на суму, що перевищує залишок коштів на розрахунковий рахунок, а Клієнт зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти, комісії та інші платежі за користування ним. Підставою надання Банком кредиту і переказу кредитних коштів з Рахунку є ініціювання Клієнтом видаткових операцій понад залишок коштів на Рахунку в межах встановленого Банком ліміту кредитування в т.ч. з використанням БПК. Також підставою для надання Кредиту є оформлення за ініціативою Банку меморіальних ордерів для погашення, за рахунок кредитних коштів, заборгованості Клієнта по сплаті комісій за надані Банком послуги, відповідно до укладених з Клієнтом договорів, а також кредитної заборгованості за цим Договором та іншими Кредитними договорами укладеними з Клієнтом.
10. Відповідно до п. 1.3 договору Банк встановлює максимальну суму ліміту кредитування по Рахунку в розмірі 20000,00 грн., при забезпеченні Клієнтом поступлень коштів на Рахунок з джерел зазначених у п.1.2 цього Договору за кожен один календарний місяць впродовж перших чотирьох календарних місяців з дати укладення цього договору в сумі, що не перевищує 2000,00 грн.
11. Реальна річна процентна ставка 34,49% (п.1.4.2).
Загальна вартість кредиту для Клієнта за цим договором становить 26000,00 грн. (п.1.4.3).
12. Відповідно до п. 1.5 договору ліміт кредитування по рахунку встановлюється строком на 12 календарних місяців, починаючи з дати первинного встановлення поточної суми ліміту кредитування.
13. 18.05.2018 р. відповідачем ОСОБА_1 підписана заява-договір № 26256011128229/980, у якій останній вказав свої персональні дані, а також просив відкрити в банку поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, який обслуговувати на умовах тарифного пакету START. Рахунок відкривається на строк до 18.05.2019 р.
14. Позивачем до матеріалів справи долучено меморіальний ордер №49974818 від 23 вересня 2022 року на суму 99568,29 грн. Отримувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: «віднесення простроченого платежу за договором № O026256011128229/980/2 від 10.09.2021 р., виписку по особовому рахунку з 10.09.2021 по 01.05.2025.
15. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № O026256011128229/980/2 від 10.09.2021 р., станом на 01 травня 2025 року становить 105854,54 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 99568,29 грн. заборгованість за вiдсотками - 6286,25 грн.
16. 27.02.2025 р. банком на адресу позивача було надіслано досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, відповідно до якої останній вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги усунути порушення умов кредитного договору № O026256011128229/980/2 від 10.09.2021 р. та погасити прострочену заборгованість в розмірі 105854,54 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня копія кредитного договору № O026256011128229/980/2 від 10.09.2021 р., який укладений між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , та за яким представник позивача просить стягнути кредитну заборгованість.
ІV. Оцінка Суду.
17. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
18. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
19. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
20. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
21. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
22. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
23. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
24. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
25. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
26. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
27. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
28. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
29. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
30. Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
31. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
32. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
33. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
34. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
35. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
36. Разом з тим, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
37. Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
38. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
39. Позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд не може вчиняти активних дій, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності та неупередженості суду, відображеній, зокрема, у п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).
40. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
41. За змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
42. Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
43. Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).
44. Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ «Кредобанк» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № O026256011128229/980/2 від 10.09.2021 р., в розмірі 105854,54 грн.
Суд враховує, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором № O026256011128229/980/2 від 10.09.2021 р. Однак, в матеріалах справи відсутня копія вказаного кредитного договору, внаслідок чого суд позбавлений можливості дослідити його зміст, істотні умови (сума кредиту, строк кредитування, умови та порядок повернення кредиту, порядок розрахунку процентів за користування кредитом та ін.).
Натомість представником позивача до матеріалів справи долучено Договір № 8526438 про встановлення ліміту кредитування (Автоматичний овердрафт) укладений 18 травня 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 та заяву-договір № 26256011128229/980, підписану відповідачем 18 травня 2018 року, у якій останній вказав свої персональні дані, а також просив відкрити в банку поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, та обслуговувати на умовах тарифного пакету START, на строк до 18.05.2019 р.
Окрім того, матеріали справи не містять та стороною позивача не долучено доказів, з яких можна було б встановити факт належності відповідачу певного платіжного засобу, користування ним банківською карткою.
Таким чином, надані позивачем докази не дають можливості перевірити наявність або ж відсутність заявленого до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором № O026256011128229/980/2 від 10.09.2021 р.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Крім того, у клопотанні від 21.08.2025 р. представник позивача просив розглянути справу без його участі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв, правом на участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, згідно ухвали суду від 14 серпня 2025 року не скористався.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
Оскільки позивачем не доведений факт укладання сторонами кредитного договору № O026256011128229/980/2 від 10.09.2021 р. (підписання його відповідачем), а тому відсутні підстави й для стягнення грошових коштів як заборгованості на виконання умов цього договору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку необхідності відмови в задоволенні позову в зв'язку з його необгрунтованістю та недоведеністю.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
45. У зв'язку з висновком суду про відмову в задоволенні позову та у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, Цивільного кодексу України, суд,-
Винести заочне рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто Шумським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 03 листопада 2025 року.
Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», місце знаходження м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ЄДРПОУ: 09807862.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: М.В. Харлан