Копія
28 жовтня 2025 року Справа № 608/2118/25
Номер провадження3/608/731/2025
Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Яковець Н. В. , розглянувши матеріали, які надійшли від Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,
за ст.ст. 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 733552 від 01 вересня 2025 року, складеного поліцейським Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Ляхом Ю. Ю., вбачається, що 31 серпня 2025 року близько 23 год. 10 хв. в приміщенні Чортківського РУП за адресою вул. Горбачевського, 1А ОСОБА_1 не реагував на зауваження працівників поліції, відмовився виконувати законні вимоги працівників поліції та припинити вчинення адмінправопорушення, чим чинив злісну непокору законним вимогам працівників поліції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 733551 від 01 вересня 2025 року, складеного поліцейським Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Ляхом Ю. Ю., вбачається, що 31 серпня 2025 року близько 23 год. 10 хв. в приміщенні Чортківського РУП за адресою вул. Горбачевського, 1А ОСОБА_1 виражався нецензурною лексикою, поводив себе неадекватно, дискредитував Національну поліцію України, порушив порядок та спокій, пошкодив стіну всередині адміністративної будівлі Чортківського РУП, погрожував працівникам поліції, виявляв винятковий цинізм і не дотримувався правил, які існують в суспільстві, чим чинив хуліганські дії.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який заперечував обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, та просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суть правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 733552 від 01 вересня 2025 року викладено таким чином: «не реагував на зауваження працівників поліції, відмовився виконувати законні вимоги працівників поліції та припинити вчинення адмінправопорушення, чим чинив злісну непокору законним вимогам працівників поліції».
Стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
За змістом наведеної правової норми злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної законної вимоги поліцейського.
З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.
При цьому слід зазначити, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
В той же час, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано зміст правопорушення, а саме не зазначено суть законного розпорядження чи вимоги, яким нормативним актом передбачено законність такої вимоги чи розпорядження поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, крім того, не зазначено, від кого саме (прізвище, ім'я, по-батькові, посада, звання) поступила дана вимога і у зв'язку з чим, оскільки ст. 185 КУпАП є бланкетною нормою Закону, не вказано конкретно які саме протиправні дії вчинив ОСОБА_1 , у зв'язку з чим не реагував на вимогу працівника поліції припинити це правопорушення, та в чому конкретно полягала його злісна непокора такій вимозі, що є невід'ємною частиною об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення. Фактично працівник поліції, який складав протокол, обмежився загальними фразами, з яких неможливо зробити висновок щодо об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.3 п.п "а" ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, що не було дотримано в частині конкретизації інкримінованих дій.
Таким чином, поліцейським Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області не викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки фабула даного правопорушення не конкретизована, не розкрито її зміст в повному обсязі, фактично відсутній виклад саме злісної непокори законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків. Не підтверджено зазначених обставин і відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Інших обставин в протоколі та матеріалах справи не відображено, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про наявність в діях особи порушення ст. 185 КУпАП, про які вказано в протоколі.
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
З об'єктивної сторони, хуліганство, незалежно від виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної), характеризується порушенням громадського порядку, а з суб'єктивної сторони - умисною виною та мотивом явної неповаги до суспільства.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 173 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських містах в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях. Поняття «нецензурна лайка» в даному випадку є загальним, та під нею розуміється найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності, що одночасно є неприпустимою. Вона перебуває поза нормальним стилем спілкування. Її склад визначається набором соціолектів (сленг, жаргон, арго, просторіччя) та стилістично зниженої лексики (вульгаризми, лайлива, обсценна лексика, мат, дисфемізми, суржик, евфемізми). Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері.
Конкретні прояви правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП різноманітні. Таке розмаїття законодавець визначив терміном «інші подібні дії».
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце.
Громадським місцем визначається - вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже, громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.
На даний час в українському законодавстві не визначено єдиного чіткого поняття «громадське місце». Законодавець відсилає до різноманітних джерел, які визначають, що саме підпадає під термін «громадське місце». Так наряду з терміном «громадське місце», наведеним у Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», у п. 5 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» також дається орієнтований перелік громадських місць, до яких зараховано клуби, кінотеатри, стадіони та інші. Таким чином, зазначений перелік громадських місць не є вичерпним.
Крім того, відповідно до п.п. 20,23 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань до громадських місць належать місця, що використовуються громадянами для спільної роботи, відпочинку, пересування, проведення масових заходів та інших потреб (вулиці, площі, вокзали, аеропорти, магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби, пляжі в період їх роботи, а також громадський транспорт під час перебування в ньому громадян, ділянки лісу, поля під час проведення на їх території організованих масових зібрань), приміщення вокзалів, пасажирські (приміські) потяги, літаки, катери, пароплави, перони, платформи, пристані та інші місця під час очікування посадки та висадки пасажирів. Вулицею вважається відкрита частина території міста чи населеного пункту (крім приміщень та будівель), на якій перебувають громадяни, рухається транспорт і до якої є вільний доступ у будь-яку пору року та час доби. Також вулицею вважається проїжджа частина дороги, у тому числі автомагістралі, тротуари, площі, проспекти, бульвари, набережні, мости, шляхопроводи, естакади, проїзди, зупинки громадського транспорту, парки, сквери, провулки, завулки, двори, за винятком приватних домоволодінь, уключаючи зелені насадження та елементи благоустрою.
З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що загальними рисами громадських місць є їх суспільна значущість для задоволення суспільних потреб та інтересів людини, а також їх публічність, що передбачає вільний доступ і їх спільне використання необмеженою кількістю людей.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що воно було вчинено в приміщенні Чортківського РУП за адресою вул. Горбачевського, 1А, м. Чортків.
Проте установа поліції не є громадським місцем у загальному розумінні, оскільки це є службове приміщення, доступ до якого регулюється службовими правилами та обмежений для відвідувачів, на відміну від громадських місць, які є доступними для всіх. Доступ до відділу поліції можливий за певних умов, наприклад, для подання заяви, свідчень або виконання інших службових завдань.
Таким чином, хоч і ОСОБА_1 виражався нецензурною лексикою, поводив себе неадекватно, дискредитував Національну поліцію України, такі його дії є вкрай неприйнятними та в цілому недопустимими, проте вони вчинені ним не у громадському місці, тому суд робить висновок про відсутність об'єктивної сторони, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 173, 185 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 173, 185 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 173, 185, 247, 266, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом
Постанова набрала законної сили «___» ______________________ 2025 року.
Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 608/2118/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя Н. В. Яковець
Копію постанови видано «___»____________________2025 року.
Секретар: