31.10.2025 Справа №607/19172/25 Провадження №2-а/607/726/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Мостецької А. А.
за участю секретаря с/з Ярош Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що поліцейський, який виніс оскаржувану постанову не пред'явив належних та допустимих доказів умисного вчинення ним інкримінованого правопорушення. Описана в постанові технічна несправність виникла вже під час руху транспортного засобу, безпосередньо перед заїздом на автозаправну станцію по вулиці 15 Квітня, адже перед виїздом з місця свого проживання (вул. Куліша, 10, м. Тернопіль), він у відповідності до ПДР України оглянув автомобіль та не виявив будь-яких несправностей. Крім того, під час руху від свого місця проживання до автозаправної станції з водійського місця він бачив, що освітлення було справним.
Відтак просить протиправною та скасувати постанову поліцейського офіцера громади Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції Вівчарика В.М. про накладення адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5655416, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Представник відповідача подала відзив на позов, в якому вказала, що 05 вересня 2025 року поліцейським офіцером громади Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Вівчарик В.М. винесено постанову серії ЕНА № 5655416 на позивача ОСОБА_1 у зв?язку із тим, що він керував транспортним засобом VOLKSWAGEN POLO, реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Тернопіль по вул. 15 квітня з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 31.4.3.в ПДР України - не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла та норм ч. 1 ст. 121 КУпАП. Факт здійсненого позивачем правопорушення підтверджуються відео-доказами, які додано до даного відзиву. На відео з боді- камери поліцейського, починаючи з 0:00:06 сек., зафіксоване саме правопорушення, а саме: непрацююча ліва фара в транспортному засобі VOLKSWAGEN POLO, реєстраційний номер НОМЕР_2 в режимі ближнього світла в темну пору доби. Також на цьому ж відео, починаючи з 0:00:33 сек. зафіксовано, як позивач М.М. вийшов з транспортного засобу і поліцейський вказує водієві на порушення ПДР України. Крім того, позивачем суду не надано жодних належних та допустимих письмових та/або інших доказів на спростування наявності вищенаведених обставин. Відтак твердження позивача викладені у позові є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що ознайомившись із поданим Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області відзивом на позовну заяву, вважає, що відповідачем не підтверджено умисного вчинення ним інкримінованого правопорушення. Як він уже зазначав в позовній заяві, лампа лівої фари в режимі ближнього світла вийшла з ладу під час руху автомобіля, до місця його зупинки працівником поліції, адже до того як виїхати та керувати транспортним засобом він пересвідчився у справності роботи фар транспортного засобу. Конструкцією транспортного засобу не передбачено повідомлення водія про несправність освітлення, тому під час руху він не міг знати про можливу несправність. З огляду на вказане, він не усвідомлював (та не міг усвідомлювати), що він здійснює рух транспортним засобом за наявності певних несправностей транспортного засобу. Також відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту порушення ним Правил дорожнього руху, не зазначено доказів і в оскаржуваній постанові. Долучений до відзиву відеозапис з нагрудної камери поліцейського також не підтверджує наявність вини у вчинені інкримінованого правопорушення. На відеозаписі зафіксовано лише його спілкування з поліцейським. На 00:05:50 відеозапису, після того, як щодо нього вже була складена оскаржувана постанова, поліцейський повідомляє його про можливість усунення несправності на місці зупинки. В подальшому, після спілкування з поліцейськими він самостійно усунув несправність та продовжив рух транспортним засобом. Відповідно подальший рух з такою несправністю дозволяється до місця стоянки чи ремонту, що він і зробив, заїхавши на територію автозаправної станції та усунувши таку несправність. Так як він не знав про вихід з ладу лівої фари, який виник під час експлуатації транспортного засобу, а також мною не могло бути виявлено такої несправності під час керування автомобілем, він не мав можливості вжити заходів, передбачених пунктом 31.5 ПДР України до того, як його зупинили працівники поліції. В даному випадку працівники поліції, які виявили під час його руху несправність освітлювального приладу мали право обмежити рух транспортного засобу для перевірки технічного стану та з?ясування наявності події адміністративного правопорушення. Однак виявлена несправність транспортного засобу під час руху не є адміністративним правопорушенням, а приводом для усунення цих недоліків на місці зупинки транспортного засобу. Крім того, просив розгляд справи проводити без його участі, позовну заяву підтримує в повному обсязі, просить її розглядати з урахуванням даних пояснень.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, однак у відзиві на позовну заяву просила проводити судовий розгляд без її участі.
За наявності вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України.
При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Суд, встановив, що 05.09.2025 поліцейським офіцером громади Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Вівчарик В.М. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5655416, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 05.09.2025 о 20 год 46 хв в м. Тернопіль по вул. 15 Квітня, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Polo», номерний знак НОМЕР_2 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3.в Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 31.4.3(в) Правил дорожнього руху передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Частина 1 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, представник відповідача долучив до відзиву відеозапис, який здійснювався з нагрудної камери поліцейського.
Оглянутим відеозаписом із нагрудної камери поліцейського встановлено факт зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, у якого в темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла. Також зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, під час якого водію було роз'яснено причину зупинки транспортного засобу, його права, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності та вручена копія постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушення.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 31.4.3(в) Правил дорожнього руху.
Крім того, як вбачається із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, позивач на місці розгляду адміністративної справи жодних заперечень не висловлював, жодних клопотань під час розгляду справи не надходило, а тому твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відтак суд дійшов висновку, що відповідачем в повній мірі доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП. Постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкції ч. 1 ст.121 КУпАП, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
При цьому суд враховує, що визначений правовою нормою ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати, йому не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись статтями 9, 121, 289, 293 КУпАП, статтями 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 40108720, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль.
Рішення суду складено та підписано 31 жовтня 2025 року.
Головуючий суддяА. А. Мостецька