Справа № 211/2260/25
Провадження № 2-о/211/78/25
іменем України
03 листопада 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Юзефовича І.О.,
при секретарі судового засідання Андрійченко А.Ю.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника адвоката Руденко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Територіальна громада міста Кривого Рогу про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
встановив:
Представник заявника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Територіальна громада міста Кривого Рогу звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , земельних ділянок в с/т «Надія» Кіровської сільської ради, автомобіль «Тойота». У видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з пропуском встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини та у зв'язку з відсутністю доказів постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ухвалою суду прийнято заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку окремого провадження.
В судовому засіданні заявник, представник заявника підтримали вимоги заяви та просили суд задовольнити заяву.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи.
Вислухавши пояснення заявника, представника заявника, покази свідка та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
За нормою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради 23.01.2024 року, про що складено відповідний актовий запис №219 від 23.01.2024, згідно якого ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , 2 земельних ділянок в с/т «Надія» Кіровської сільської ради, автомобіля «Тойота».
На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Заявник звернулася до державного нотаріуса Сьомої криворізької нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.01.2025 року заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із пропущенням 6 місячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с.38).
Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.01.2025 року, ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11, 12).
Однак, як вбачається з акту від 17.02.2025 року, у період з квітня 2023 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 проживав у квартирі своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).
Крім того, факт проживання ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_3 підтверджено показами наданими в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 .. У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність фактів, повідомлених свідком..
Заявник вважав, що спадщину прийняв в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, бо постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, але звернувшись до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, отримав відмову та роз'яснення, в якому зазначено, що його заява щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, подана після спливу 6-ти місячного строку, встановленого статтею 1273 ЦК України, в зв'язку з чим не має законних підстав завести спадкову справу, а для того, щоб оформити право на спадщину в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, йому було рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
У пункті 23 Постанови №7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також передбачено, що відповідно до частини 1 статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Судом встановлено те, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з своїм сином ОСОБА_1 .. Отже, в силу частини 3 статті 1268 ЦК України, заявник вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері.
Суд вважає, що встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має для заявника юридичне значення, а саме право на отримання спадщини після смерті матері, оскільки він в інший спосіб не може реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом.
В свою чергу, для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Особливе значення має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, законодавець в означеній ситуації висунув вимогу про обов'язковість і постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Постановою Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 зроблено правовий висновок, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Касаційний цивільний суд погодився з позицією щодо встановлення факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем по день смерті останнього, що підтверджує наявність у позивача можливостей для вирішення його спадкових прав.
Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 із своєю матір'ю ОСОБА_3 на день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 є встановленим в судовому засіданні, в зв'язку з чим суд вважає необхідним заяву задовольнити, оскільки це дасть можливість заявнику реалізувати свої спадкові права.
Керуючись статями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Територіальна громада міста Кривого Рогу про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя І.О.Юзефович