Справа № 173/2474/24
Провадження №2/173/212/2025
іменем України
31 жовтня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, Відділ державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради про зняття арешту з нерухомого майна
29.07.2024 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, Відділ державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради про зняття арешту з нерухомого майна.
Згідно з поданою позовною заявою позивач зазначає, що 05.07.2024 звернулась до Першої Кам'янської державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживала за адресою: АДРЕСА_1 та надала правовстановлюючі документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину. При перевірці даних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виявлено що право власності на вищевказаний житловий будинок зареєстровано за іншою особою, на підставі чого 05 липня 2024 року Державним нотаріусом Першої кам'янської державної нотаріальної контори Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Бурхана С.М.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. від 13.09.2024 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Розпорядженням заступника керівника апарату суду № 71 від 29.04.2025 на підставі рішення зборів суддів № 4 від 08.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 справу розподілено судді Петрюк Т.М.
Розпорядженням керівника апарату суду № 493 від 17.06.2025 на підставі рішення ВРП від 05.06.2025 "Про звільнення судді ОСОБА_5 у відставку" призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу розподілено судді Кожевник О.А.
У судове засідання 31 жовтня 2025 року сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Від представника позивача, адвоката Позднякова В.Г. та представників третіх осіб, надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність. Проти задоволення позовних вимог заперечень не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 12 липня 1997 року державним нотаріусом, ОСОБА_4 належить житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва.
Рішенням Ганнівської сільської ради з метою впорядкування нумерації житлових будинків та інших будівель в селі Ганнівка та Мости, затверджено нумерацію житлових будинків та споруд сіл Ганнівка та Мости, що підтверджується копією рішення Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області № 77 від 28 березня 2024 року.
05 липня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Першої Кам'янської нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом після бабусі ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, постановою державного нотаріуса Першої Кам'янської нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки право власності на спадкове майно зареєстроване за іншою особою.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10 квітня 2024 року за № 4778431 Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження, підстава обтяження ухвала суду від 23 грудня 2002 року, власник ОСОБА_2 , об'єкт обтяження будинок АДРЕСА_2 , тип обтяження - арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 4778431.
Відповідно до даних КП «Верхньодніпровське БТІ» ДОР щодо об'єкту нерухомого майна, право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_4 .
Згідно з інформацією наданою керівником апарату суду Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на адвокатський запит від 02.10.2025 в алфавітних покажчиках цивільних та кримінальних справ Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за 2002 рк прізвище ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) відсутнє, також відсутнє прізвище ОСОБА_4 .
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Разом з тим позивач обмежена у реалізації своїх прав щодо спадкового майна, зокрема щодо оформлення права власності на нього у зв'язку з накладеним арештом на це нерухоме майно.
За приписами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності обтяжень накладених на майно, порушується право позивача на отримання спадщини, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття обтяження з майна на підставі архівного запису.
Щодо вимоги про зобов'язання державного реєстратора внести відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Згідно з ч. 4 ст. 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям. Таким чином законодавець визначив повноваження державного реєстратора та нотаріуса самостійно визначати, які дії та заходи необхідно вживати у конкретному випадку для внесення відомостей в Єдиний державний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що виключає втручання в дискреційні повноваження зазначених осіб.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп., покласти на позивача
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, Відділ державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити частково.
Зняти арешт з нерухомого майна, зареєстровано 10.04.2007 за № 4778431 реєстратором: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, об'єкт обтяження: Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Ганнівка, вул. Лісна, буд. 32.
В іншій частині позову відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Суддя О.А. Кожевник