Справа № 205/2586/25
Провадження 2/172/591/25
Іменем України
03.11.2025 Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
До суду надійшла вищевказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22031000564211 від 17.01.2022 року. Кредитор умови договору виконав, надавши позичальнику суму обумовлену договором, однак відповідач не виконав умови кредитного договору і його заборгованість за договором становить 45403,97 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 18708,91 грн., заборгованості за відсотками - 0,34 грн., заборгованості за комісією - 26694,72 грн. Також позивач вказує, що 28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», а останнє прийняло право вимоги до позичальників первісного кредитора, у тому числі й до відповідача. Просить суд стягнути з відповідача вказану вище заборгованість за кредитним договором і понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду та витрат на правову допомогу.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», а останнє прийняло право вимоги до позичальників первісного кредитора, у тому числі й до відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 22030000105336 від 09.01.2019 року.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором суд зазначає таке.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22030000105336 від 09.01.2019 року, відповідно до якого банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії). Сума кредиту - 37200 грн., строк кредитування - 60 місяців, процентна ставка - фіксована і нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001% річних. За обслуговування кредитної заборгованості встановлюється щомісячна комісія: 2,99% від суми кредиту.
З розрахунку наданого позивачем на підтвердження заявлених вимог вбачається, що відповідач має перед новим кредитором заборгованість за кредитним договором в сумі 45403,97 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 18708,91 грн., заборгованості за відсотками - 0,34 грн., заборгованості за комісією - 26694,72 грн.
Таким чином суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, часткову сплату заборгованості, тому з відповідача слід стягнути залишок за тілом кредиту та відсотками.
Щодо вимог про стягнення залишку прострочених комісій суд зазначає таке.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку відповідно до ч. 4 ст. 264 ЦПК України суд враховує під час розгляду цієї справи щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією.
Пунктом 1.2 кредитного договору та Графіком платежів, що міститься у кредитному договорі передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку щомісячно комісію за обслуговування кредитної заборгованості у відсотковому розмірі від суми платежу за кредитом.
При цьому, з графіку платежів, який відображений у кредитному договорі вбачається, що окрім сум погашення кредиту та процентів за користування кредитом містяться суми платежів за супровідні послуги банку, у тому числі, за обслуговування кредитної заборгованості.
Тобто з вказаних умов договору вбачається, що банком встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням вимог ст.ст. 549-552, 1046, 1048, 1050 ЦК України, можна зробити висновок, що наслідками укладення кредитного договору є: зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, суд дійшов висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Виходячи з цього суд доходить висновку про необґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за комісією.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором з підстав зазначених вище.
Вирішуючи позов в частині стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 6000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 1500,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 263-265, 279, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 526, 1048-1049, 1054 ЦК України, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за кредитним договором № 22030000105336 від 09.01.2019 року в сумі 18709 (вісімнадцять тисяч сімсот дев'ять) гривень 25 копійок, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 18708,91 грн., заборгованості за відсотками - 0,34 грн.
3. Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 998,03 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1500,00 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.Г. Битяк