Справа № 172/2105/25
Провадження № 2/172/924/25
03.11.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 04 вересня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», правонаступником якого є АТ «ТАКСОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № 3834924959. Відповідно до умов кредитного договору № 3834924959 від 04.09.2020 року позичальнику надано кредит на суму 45806 грн., дата закінчення кредитного договору 05.09.2025 року. Позичальник ознайомився з умовами кредитного договору до його укладення і погодився з усіма його умовами, примірник заяви і паспорта отримав; умови отримання кредитів, погодився отримати шляхом роздрукування з веб-сайту. Позичальник зобов'язався виконувати кредитний договір і регулярно ознайомлюватися з його змінами на веб-сайті. Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в паспорті кредиту, що підтверджується відповідною випискою, отже кредитодавець, свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідач умови кредитного договору не виконав, кредитні кошти у встановлені договором (графіком погашення кредиту) строки не повернув. Станом на 12.05.2025 року заборгованість позичальника за кредитним договором
№ 3834924959 від 04.09.2020 року, становить 63000 грн.: з яких: 36396,42 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 26603,58 грн. - заборгованість за відсотками. Просить стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та судові витрати.
Представник позивача Альховська І.Б. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала. На електронну адресу суду надійшли квитанції про сплату відповідачкою кредитних коштів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором № 3834924959 від 04.09.2020 року суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на те, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору №3834924959 від 04.09.2020 року, уклавши договір факторингу № ТАСЦФР від 07.10.2016 року з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень».
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора.
Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов'язків, а також змісту та обсягу таких обов'язків.
Обставина непередання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов'язані з невиконанням боржником своїх зобов'язань на користь саме нового кредитора.
Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до статті 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають з різних правових підстав та не є взаємозалежними.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Тому, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за яким набуває новий кредитор.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, провадження № 14-308цс18).
Таким чином, суд має встановити факт набуття прав вимоги за кредитним договором, зокрема на підставі договору про відступлення права вимоги та відповідних додатків до нього, якщо вони містять інформацію про кредитний договір, а також встановити факт підтвердження оплати за договором.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 року у справі № 172/209/24, яку суд враховує під час вирішення цієї цивільної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В ході розгляду цієї цивільної справи суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «ТАСКОМБАНК» був укладений договір про відсутплення права вимоги, відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальника, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Згідно з п. 2.2 договору про відсутплення права вимоги сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває зобов'язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається сторонами.
Незважаючи на те, що у договорі право вимоги до нового кредитора пов'язане з передачею матеріалів та підписанням договору, умовою дійсності договору факторингу та переходу права вимоги залишається фактично оплата фактором ціни продажу.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази сплати фактором АТ «ТАСКОМБАНК» на користь клієнта ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» ціни продажу відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР від 07.10.2016 року,що є однією з умов набуття прав вимоги за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 .
Окрім цього, суд зазначає, що договір про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР від 07.10.2016 рокубув укладений раніше ніж сам кредитний договір між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» - 04.09.2020 року. Таким чином на момент укладення договору про відступлення прав вимоги 07.10.2016 рокуТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» ще не було кредитодавцем відносно позичальника ОСОБА_1 у зв'язку з чим не мало прав на відступлення права вимоги за неіснуючим кредитним договором. Тобто до моменту укладення кредитного договору борг відповідача вже був проданий. У зв'язку з чим, АТ «ТАСКОМБАНК» не набуло права вимоги до відповідача, так як таке право не існувало на момент відступлення права вимоги за цим договором.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК», оскільки позивачем не доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором №3834924959 від 04.09.2020 року.
Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК» відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 263-265, 279 ЦПК України,
ст.ст. 11, 55, 512, 514, 516-517, 1077, 1078 ЦК України, -
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Битяк